Рецензія на фільм «Арктичний конвой» / Konvoi

З 30 січня в українських кінотеатрах розпочався показ історичного воєнного фільму норвезького виробництва «Арктичний конвой». Його сюжет натхненний реальними подіями Другої світової війни, пов’язаними з конвоєм PQ-17, що зазнав надзвичайно великих втрат під час перевезення цінного вантажу з ісландського Гвальфіорда в порт Архангельська. В рецензії нижче розповідаємо, що за кіно вийшло в скандинавських кінематографістів.

Плюси:

захопливі і гарно зафільмовані екшн-сцени (хоча їх і небагато); помітно, що творці намагалися, щоб все виглядало максимально реалістично і автентично (у фільмі фігурує побудоване у 1911 році судно D/S Hestmanden, яке було частиною морських конвоїв під час обох світових воєн, а нині є музейним експонатом); цікава сюжетна лінія, яка стосується протиріч капітана і першого помічника; в історії достатньо напружених епізодів

Мінуси:

далеко не усі діалогові сцени і особливо другорядні персонажі виглядають цікаво; комусь може не вистачити емоційного наповнення, яке тут майже відсутнє; до логіки дій персонажів можуть виникнути питання; кінцівка припускає певне розчарування від того, що історія може здатися незавершеною

7/10

Оцінка
ITC.ua

«Арктичний конвой» / Konvoi

Жанр історичний воєнний екшн, драма
Режисер Генрік Мартін Дальсбаккен
У ролях Тобіас Зантельман, Гайді Рууд Еллінґсен, Андерс Баасмо, Адам Лундгрен, Якоб Форт, Джон Рейнс, Пребен Ходнеланд, Крістіан Репшус, Олав Ваастад, Торд Кінг
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Влітку 1942 року з Ісландії відплив арктичний конвой, що складався більш ніж з трьох десятків цивільних суден, на борту яких знаходився критично важливий вантаж військової техніки та припасів, призначених для Радянського Союзу. Конвой був захищений супроводом союзників. Кінцева точка маршруту — портовий Мурманськ. Однак коли під час подорожі кораблі отримали наказ розсіятися, а супровід відкликали, вони перетворилися на легку здобич для німецьких підводних човнів й авіації.

Серед приречених на загибель у холодних водах Північного Льодовитого океану знаходиться і корабель капітана Скара. Попри наполегливу пропозицію старшого помічника Мьорка не продовжувати самогубну місію і повернутися в Ісландію, той серйозно налаштований дістатися місця призначення і виконати свій обов’язок. Усі чудово розуміють, що легкою прогулянкою ця мандрівка точно не стане.

Якщо у випущеному п’ять років тому, у розпал пандемії Covid-19, «Грейхаунді» оповідь велася з погляду військового супроводу конвою, зокрема есмінця типу «Флетчер» та командира Ернеста Краузе у виконанні як завжди дивовижного Тома Генкса, то тут у нас в центрі уваги вже ті, хто потребують такого захисту. До того ж «Арктичний конвой» не може похизуватися позамежною динамікою, насиченою подієвістю та епічністю морських бойових сцен свого голлівудського жанрового побратима. Однак це зовсім не означає, що стрічка не варта уваги.

В «Грейхаунді», якщо згадати, у персонажа Генкса не було часу не те що на відпочинок, а навіть на швидкий перекус — хлопчина з тацею напереваги постійно намагався нагодувати заклопотаного капітана, та все марно. Тут же достатньо простору і для неквапливих розмов, і для роздумів, і вимушених зупинок, і навіть для того, щоб зметикувати та врятуватися від неминучої загибелі за допомогою вигадливості й підручних засобів. В обох фільмах, до речі, є сцени, коли камера ловить обличчя головних героїв крізь отвір розбитого віконця.

Починається стрічка, втім, все одно по-голлівудськи гостросюжетно і розмашисто.

Глядачу належить оцінити масштаби конвою, в першу чергу завдяки дивовижним загальним планам, а також стати свідком захопливої, але короткої екшн-сцени, коли на горизонті з’явиться ворожий підводний човен. Та зовсім скоро камера Оскара Дальсбаккена надаватиме перевагу замкненому простору тісних й задушливих кают, капітанського містка чи машинного відділення над свіжим морським повітрям.

Спецпроєкти

І якраз в такі моменти відбуваються прикрі просідання, без яких можна було обійтися. Проблема у тому, що єдиним цікавим аспектом історії, що стосується членів екіпажу та їхньої взаємодії, стає свого роду антагонізм між капітаном та його першим помічником, думки яких часто не збігаються. Це призводить до певного напруження всередині колективу та в окремих ситуаціях, тому у цьому випадку спостерігати за тим, що відбувається на екрані поза екшеном доволі цікаво.

На жаль, про усі інші метання дійових осіб, як от натяки на особисту історію старшого механіка, чи діалоги між хлопцями, які відстрілюються від ворожих літаків за допомогою єдиної встановленої на борту зенітної гармати, такого не скажеш. Та й підкріплюються вони поверхневістю і по-скандинавськи холодною відстороненістю, через що перейнятися долями другорядних персонажів не вийде.

У свої ж найкращі моменти «Арктичний конвой» виглядає пречудово і дійсно захоплює. Це і сцена з мінами, яка залишає по собі гнітюче відчуття, коли лишитися байдужим рішуче неможливо. І намагання дати відсіч німецьким бомбардувальникам, що лякають одним тільки наближенням до цілі й нестерпним, все більш потужним гулом. І вимушена зупинка в крижаних водах десь біля архіпелагу Шпіцберген, з якою пов’язана напружена ситуація.

В цілому творці стрічки намагаються балансувати між розмовною камерною драмою з елементами трилера, що розгортається у тісних приміщеннях судна, та, на противагу, захопливим й водночас напруженим сценам на голлівудський манер. Друге, треба визнати, норвезьким кінематографістам вдається значно краще, не дивлячись на скромний бюджет. І цього цілком достатньо, щоб не жалкувати про витрачений на перегляд фільму час.

Висновок:

«Арктичний конвой» для свого надзвичайно скромного, за голлівудськими мірками, бюджету виглядає дуже пристойно. В деякі моменти фільму не вистачає динаміки, а сухому оповіданню — драматизму та емоційної складової. Та в цілому це варте глядацької уваги кіно.