Росіяни намагаються прорватися на кількох напрямках. Огляд з фронту

1 февраль, 14:12

Огляд сьогодні буде коротким, з кількох напрямків.

1. Куп'янський напрямок

Командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника продовжує намагатися розвивати свої успіхи у районі населеного пункту Дворічна, намагаючись одночасно взяти його повністю під свій контроль (ЗСУ досі утримують її північну частину) та просунутись, по суті, у бік Куп'янська на південь, атакуючи на північ та південь від населеного пункту Западне.

Передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА противника, посилені рядом підрозділів зі складу російського «добровольчого штурмового корпусу» (ДШК), ведуть запеклі бої з підрозділами Збройних Сил України, які обороняються по обидва боки дороги Куп'янськ-Дворічна, на ділянці Західне-Дворічна.

Ворогу вдалося прорватись за дорогу (тобто на захід від неї), проте очевидно, що він відчуває певні труднощі у нарощуванні своїх зусиль на цьому напрямку, адже українські війська не лише продовжують утримувати саме село Западне, а й значну територію вздовж дороги між ним та Дворічною.

Думаю, що найближчим часом командування 6-ї ЗВА спробує «укрупнити» свій тактичний плацдарм на річці Оскіл у районі Дворічної, відтіснивши наші передові підрозділи від цієї дороги і повністю витіснивши їх з Дворічної.

Тим часом, у зв'язку з цим питанням, використання мосту через Оскіл (ймовірно зруйнованого) між Дворічною та Гряниківкою продовжує, вочевидь, залишатися своєрідною ідеєю «фікс» для російського командування. Наскільки я розумію, ворог намагається відтіснити наші війська якомога далі від нього, щоб мати можливість відновити, бодай його тимчасове використання для логістичного забезпечення своїх передових підрозділів, які діють на захід від річки Оскіл.

Швидше за все, як ешелон «розвитку успіху» вороже командування зможе застосувати на плацдармі до 1-2 мотострілецьких полків зі складу 18-ї мсд 11-го армійського корпусу (АК). Напевно, мова може йти про 79-й або (і) 275-й мотострілецькі полки цієї дивізії.

Однак, якщо мати на увазі більший (оперативно-тактичний) рівень значення активних дій противника у районі населеного пункту Дворічна (у першу чергу, щодо оборони міста Куп'янська), то слід зазначити, що він може значно зрости за умови виконання двох умов:

Якщо ворогу вдасться створити плацдарм на річці Оскіл на південь від міста, який хоча б за його масштабами можна було порівняти з «Дворічанським».
При цьому, якщо йому вдасться розширити сам «Дворічанський» плацдарм 6-ї ЗВА до такої міри, щоб він зміг забезпечити більш-менш вдале зосередження і розгортання такого угруповання сил і засобів, яке дозволило б противнику успішно розвинути наступ – або у напрямку Куп'янська, або в напрямку В. Бурлука.

На даний момент ці умови відсутні. Розміри плацдарму противника в районі Дворічної явно невеликі для цього. А кілька спроб ворога форсувати Оскіл на південь від міста не увінчалися успіхом.

Тим більше, що сам прорив російських військ до Осколу у районі Кругляківки (2-га мсд, 47-а тд 1-ї ТА) противнику так й не вдається розширити настільки, щоб мати можливість спробувати переправитися через Оскіл на більш-менш широкій ділянці, а не намагатися битися «відразу» лобом у районі Сенькове.

Іншими словами, якщо українському командуванню вдасться хоча б «купірувати» плацдарм у районі Дворічної (не кажучи вже про його ліквідацію або суттєве скорочення) і заблокувати решту спроб противника форсувати Оскіл більш-менш великими (хоч і на тактичному рівні) силами, то командуванню угруповань військ (УВ) противника «Север» і «Запад» знову доведеться морочити голову над методами і шляхами організації свого подальшого наступу на Куп'янськ.

2. Новопавлівський напрямок

Судячи з усього, ворогу, аби вирішити проблему витіснення наших військ з так званих «залишків» Курахівського плацдарму доводиться докладати чималих зусиль

На випадок, якщо хтось забув, нагадаю про склад сил і засобів противника, які зараз невпинно «працюють» над вирішенням цієї проблеми. А за своїми масштабами він цілком порівняний з «ордою», яка зараз діє на Покровському напрямку.

Більша частина 90-ї танкової дивізії (тд) 41-ї ЗВА УВ «Центр».
2 бригади 51-ї ЗВА (110-та та 114-та омсбр) УВ «Центр».
Основні сили не менше як двох мотострілецьких дивізій (20-ї та 150-ї мсд) 8-ї ЗВА УВ «Юг».
36-та, 39-та, 57-ма омсбр УВ «Восток» (зі складу 29-ї ЗВА, 68-го АК та 5-ї ЗВА відповідно).

На даний момент на південь від річки Вовча українські війська повільно, ведучи запеклі ар'єргардні бої, відступають з району Дачного та з лінії вздовж річки Сухі Яли. Ворогу вдалося просунутися на північ від лінії Зеленівка-Янтарне у напрямку Дачного (36-та та 39-та омсбр) одночасно наступаючи на Дачне зі сходу, силами 20-ї та 150-ї мсд 8-ї ОА (їх підрозділи вже вступили у бої за село Дачне).

Однак ЗСУ продовжують утримувати ділянку дороги Запоріжжя-Донецьк між Константинополем та Дачним, у тому числі селище Улакли, що дозволяє їм вести ці бої організовано та контрольовано. Поки що ворогу не вдалося прорватися із Зеленівки до Улаклів і таким чином швидко і безповоротно зруйнувати всю систему оборони Збройних сил України на південь від дороги.

На північному «фасі» цих «залишків», де діють в основному сили і засоби УВ «Центр» (90-а тд 41-ї ЗВА і частина сил 51-ї ЗВА), ситуація не така однозначна. Очевидно, щодо перспектив Збройних Сил України планомірно та з мінімальними втратами відступити зі згаданих вище «залишків» Курахівського плацдарму у район селища Костянтинопіль, ключовим питанням залишається питання подальшого утримання ними села Андріївка, на північ від річки Вовча.

Поки що інформація про ситуацію на цьому напрямку – досить суперечлива. Передові підрозділи 114-ї та 110-ї омсбр противника, що діють тут, схоже, відступили до села Шевченко, звідки останнім часом вони робили неодноразові спроби прорватися та закріпитися в Андріївці.

Однак, судячи з карти групи Deep State, деяким частинам 90-ї тд противника (ймовірно, зі складу 428-го мсп або 67-го сп цієї дивізії) все ж вдалося прорватися у село з північного сходу. Що є насправді, на даний момент, я поки не знаю.

Разом з тим, очевидно, що і українське командування, і вороже командування цілком розуміють важливість контролю над цим населеним пунктом для загальної тактичної ситуації на південь від траси Запоріжжя-Донецьк, у районі Улакли та Дачне. Тому обидві сторони тут «впираються» не на жарт.

Основні сили 90-ї тд, що діють на північ від цього сектора – 6-й і 80-й тп, 228-й мсп, частина 428-го мсп, за останні 4 доби зуміли вийти на рубіж Надіївка – Новоандріївка і таким чином на тактичному рівні вирішили два завдання – забезпечили ударне угруповання противника, що діє на Покровському напрямку з півдня і зберегли загрозу оточення наших частин і підрозділів, які продовжують оборонятися у районі Андріївки та на південь, у самих «залишках» Курахівського плацдарму, з півночі.

Передові підрозділи 90-ї тд противника активно ведуть наступ у напрямках Надіївка – Котлярівка, Новоандріївка – Срібне і водночас їм ще вдається просуватися на захід від Слов'янки.

Як на мене, таке досить активне «використання» 90-ї тд ворожим командуванням, причому у досить «розряджених» бойових порядках і на досить рознесених напрямках та секторах, дійсно має певний сенс, хоча і пов'язане з певними труднощами і проблемами для противника у майбутньому.

По суті, 90-та тд противника, одночасно діючи як на Покровському, так і на Новопавлівському напрямках, зв’язує дії противника на обох напрямках в єдиний задум (план). Не випадково російське командування додало до своїх «штатних» полків 90-ї тд для наступу на цих напрямках ще 1 мотострілецький (мсп) та 2 стрілецькі (сп) полки.

А потім ввело цю дивізію до складу 41-ої ЗВА, яка зараз активно діє на південь і південний захід від Покровська. Чим «глибше» (на захід) просувається 90-та тд у своїй смузі наступу, тим стійкішим стає вразливий лівий фланг противника під Покровськом, а також над нашими військами на Новопавлівському напрямку залишається загроза оточення з півночі.

Крім того, очевидно, що активні дії 90-ї танкової дивізії противника забезпечують російському командуванню «необхідну ширину і розмах» наступальних дій на обох напрямках таким чином, що вони перевищують реальні практичні можливості діючих тут частин і підрозділів Збройних Сил України у плані організації та проведення ними будь-яких контратакуючих дій на флангах своїх наступальних угруповань.

По суті, просуваючись на західному напрямку «незважаючи ні на що», 90-та тд противника виконує своєрідну функцію «запобіжника» на внутрішніх, суміжних флангах двох основних наступальних угруповань противника, що діють як на Покровському, так і на Новопавлівському напрямках.

3. Великомихайлівський напрямок (колишній Времіївський)

Після того, як війська 5-ї та 36-ї ЗВА противника (УВ «Восток»), посилені підрозділами двох його окремих бригад морської піхоти (обр МП) – 40-ї та 336-ї обр МП, зайняли район Новий Комар – Велика Новосілка – Нескучне – Времівка, вони по суті виконали своє найближче завдання – захопили важливий опорний район оборони Збройних Сил України на цьому напрямку.

Тому, як на мене, щодо цього напрямку є сенс подумати про те, де і як ці ворожі сили та засоби можуть діяти у майбутньому.

На мою глибоко дилетантську думку, найбільш вірогідним «місцями докладання основних зусиль» противника у зоні відповідальності його УВ «Восток» можуть бути наступні «прагнення»:

Ймовірно, ворог спробує повністю зайняти район Новодарівка – Новопіль – Зелене Поле – Новосілка.
А потім спробує прорватися у напрямку Богатиря і Комара.

Для виконання цих завдань, очевидно, частина сил і засобів з правого флангу УВ «Восток» буде перегрупована в смугу 5-ї ЗВА (цілком можливо, що 57-ма омсбр повернеться «у рідні пенати», тобто до складу 5-ї ЗВА і до неї додасться частина сил 34-ї омсбр зі складу 49-ї ЗВА), своєю чергою, 36-а ЗВА, зі своєю окремою танковою бригадою (5-та отбр), буде повністю розгорнута на схід від річки Мокрі Яли, і до неї будуть додані обидві бригади «морської піхоти» (40-та і 336-та обр МП).

При цьому, швидше за все, 60-та омсбр зі складу 5-ї ЗВА буде виведена для «доукомплектування» у резерв і у подальшому буде використовуватися як «ешелон розвитку успіху» під час наступу на Комар і Багатир. Все це, звичайно, «написано вилами на воді», але якби я був на місці відповідного російського командування, то вчинив би саме так.

Чому саме там? Ну, з двох основних причин.

Вирішення першого завдання дозволить російському командуванню створити дуже зручні для себе умови щодо відновлення наступальних дій у смузі своєї 35-го ЗВА (на Гуляйпільському напрямку)
Вирішення другого завдання, очевидно, у разі його «успішного перебігу», дозволить російському командуванню спробувати досягти оперативного успіху на всьому Новопавлівському напрямку.

Що ж, «варіацій» на цю тему також може бути кілька. Вороже командування може вирішувати їх послідовно (один за одним), одночасно, ну або відмовитися від одного з них, заради більших шансів на успіх у вирішенні другого завдання.

Думаю, це буде визначатися двома основними факторами – станом (особливо щодо боєздатності) сил і засобів зі складу об’єднань УВ «Восток», і наявністю/відсутністю необхідних для цього обсягів МТЗ.

Наскільки я розумію, «фактор ворога» російське командування, при цьому, бере до уваги лише у другу чергу, оскільки вважає українські війська, які їм там протистоять, «мало боєздатними».