Скільки Україні треба літаків Mirage та чому мобілізація – провалена: інтерв'ю з авіаекспертом

Україна повинна отримати від Франції винищувачі Mirage 2000 вже до кінця першого кварталу 2025 року. Щодо кількості варто розуміти, що Україні не потрібно 200 літаків, аби переважати Росію в авіації.

Авіаексперт, заступник генерального директора компанії із виробництва засобів радіоелектронної боротьби Анатолій Храпчинський в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, що достатньо було б однієї ескадрильї Mirage, також однієї ескадрильї літаків Gripen та кілька F-16.

Також Храпчинський відреагував на скандал з переведенням Повітряних сил у піхоту та пояснив, чим важлива роботизована система на фронті – усе читайте далі у матеріалі.

Лукашенко залякує світ "Орешником"

Алєксандр Лукашенко анонсував прибуття в Білорусь "Орешника" та додав, що його країні буде достатньо одного комплексу для "забезпечення безпеки". Чи змінить це щось для нас та Європи, чи це нова іграшка, якою хвалиться самопроголошений президент?

У Лукашенка вже є ядерна зброя. Мовиться про тактичну зброю, яку вони можуть використовувати зі своєю авіацією.

Ми бачимо не позицію того, хто може захищатись, наприклад, маючи потужні системи протиповітряної оборони, а того, хто бере наступальну зброю, якою можна завдати удари по Європі чи інших країнах.

Вкотре наші вороги показують те, що вони воюють не з Україною, а з Європою та країнами НАТО. Вони навідріз не хочуть бачити Україну та продовжують залякувати весь світ такими погрозами як "Орешник".

Треба розуміти, що "Орешник" – це модифікований "Ярс", міжконтинентальна балістична ракета. В Європі є 2 системи протидії, які можуть її перехоплювати. Нещодавно й США відпрацювали в Ізраїлі системами THAAD щодо перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет. Нещодавно вони теж випробували систему, яка дозволила б захистити США від можливих загроз.

Тому риторика з боку Росії та Білорусі зрозуміла, вони надалі будуть шантажувати весь цивілізований світ загрозою застосування будь-якої зброї.

Інтерв'ю з Анатолієм Храпчинським: дивіться відео

Хотілось би почути від світу, від США зокрема, адекватну реакцію. Передвиборча кампанія Дональда Трампа трактувалась під назвою "Make America great again".

Однак пригадаймо, що "велика Америка" ніколи не домовлялась ні з Саддамом Хусейном, ні зі Слободаном Мілошевичем. А він (Трамп – 24 Канал) каже про якісь домовленості або розмови з Путіним.

Тому крім нас самих, крім наших можливостей та нарощення ВПК, перемогти Росію з нашими партнерами, на жаль, буде складно, тому що ми бачимо, як відбувається постачання основної зброї.

Власні системи ППО

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що Україна немає відповідних ППО для збиття цієї ракети, які є у світі, тому наша країна працює над створенням власних. Завдяки чому ми можемо їх розробити, чи можна очікувати рішень від Трампа щодо передачі нам систем для захисту від "Орешника" і скільки Росія загалом має цих ракет?

Треба зрозуміти, чи є цей "Орешник" насправді. Щодо того, що росіяни застосували по Дніпру є багато питань. Найімовірніше, що ця ракета є модифікацією "Ярсу", який показав себе після випробувань.

Якщо пригадати усі випробування Росії, з ракетою "Буревісник"не було жодного вдалого випробування, а нещодавнє випробування міжконтинентальної балістичної ракети закінчилось тим, що вона розірвалась прямо в шахті.

Тут насправді дуже багато факапів. І тут в них виходить якийсь "Орешник", який замість боєголовки має "кулю з бетону". Тому тут купа запитань до цієї ракети.

Однак протидія повинна бути. Розподіл перехоплення повітряних цілей – це те, що використовують США завдяки системам Patriot та THAAD. Це дозволяє по окремих цілях використовувати зовсім інші системи протидії.

Це потрібно Україні. Тому що, якщо ми кажемо про власні системи протиповітряної оборони, треба зауважити, що і деякі системи старого радянського зразка себе якісно зарекомендували в протидії повітряним загрозам з боку Росії.

Водночас деякі системи були модернізовані і поєднані з можливістю працювати з західними засобами ураження. Розвиток систем протиповітряної оборони в Україні відбувався завдяки модернізації старих радянських систем в поєднанні з сучасними західними зразками.

Ми бачили застосування засобів радіолокації С-300 з пусковими установками Patriot. Ми бачили, коли на "Осу" (радянський зенітно-ракетний комплекс – 24 Канал) ставили ракети AIM. Тому розвиток в напрямку захисту повітряного простору відбувався. Водночас відбувалися деякі напрацювання щодо спроможності створювати власні системи протиповітряної оборони, які б працювали по низці важливих цілей. Мовиться не тільки про крилаті ракети, а про балістичні.

Балістична загроза – найважче питання, яке зараз нам важко розв'язувати. Ми не маємо достатньо систем протиповітряної оборони, які могли б працювати проти балістики.

Тут не мовиться про системи Patriot, бо Європа, Франція будують SAMP/T, які за характеристикою можуть бути набагато кращі. Нам треба спілкуватись з Європою на фоні розмов про можливу зупинку допомоги від США. Європа розглядає можливість масштабування виробництва цих систем.

Водночас в України є "Південмаш", "Квант-Радіолокація" та "Луч". Якби ми могли поєднати ці розробки, наприклад, з деякими французькими компаніями, які займаються виготовленням систем радіолокації або іншими системами перехоплення, це дало б гарний результат. Тоді ми могли б створити спільну систему протиповітряної оборони.

Безсумнівно, треба казати про те, що є деякі українські системи напрацювання, які створювалися після розпаду Радянського Союзу, які напрацьовувалися, але через недостатнє фінансування не могли якісно розвиватися.

Зараз триває поспішна спроба наростити та повернути весь цей час, але треба казати про те, що з боку українських інженерів і інженерок розробки тривають. Мовиться про малі системи протиповітряної оборони, які будуть протидіяти загрозам БпЛА, і великі системи, які зможуть перехоплювати крилаті та балістичні ракети.

Іноземні інвестори та українські розробки

Один з іноземних інвесторів Джастін Зіфе вважає, що Україна сьогодні в плані технологічного розвитку – це новий Ізраїль. Інвестори готові вкладати кошти лише у технології розробки дронів чи ті ж системи ППО?

Зараз змінюється тактика ведення бойових дій. Поява нових високотехнологічних засобів озброєння дозволяє мінімізувати наявність особового складу на лінії боєзіткнення і використовувати роботизовану техніку.

Є іноземні роботизовані комплекси, безпілотні системи та системи радіоелектронної боротьби, які не тільки створюють перешкоди, а імітують роботу певних підрозділів, що може ввести ворога в оману.

Є активна адаптація і введення штучного інтелекту. Наразі мовиться не про штучний інтелект, а про набір алгоритмів, які дозволяють працювати будь-якій техніці. Він відповідає деяким стандартам НАТО.

Наприклад, Mission Commander, коли військовий самостійно приймає рішення, як він буде виконувати бойове завдання. Тобто він отримав сектор і, приступаючи до виконання завдання, він, наприклад, розуміє, що є певні доктрини, які забороняють йому використовувати певні засоби озброєння, тому що там можуть перебувати цивільні люди. Якщо ж там є лише ворожі позиції, він може використати інше озброєння. Тобто це набір доктрин, який регламентує виконання бойових завдань.

Це значно спрощує роботу військовому, тому що йому не треба погоджувати з вищим керівництвом свої подальші дії. Те саме ми вкладаємо в роботизовану техніку, яка коригується набором алгоритмів, як вона буде діяти в тій чи іншій ситуації.

Щодо штучного інтелекту, тут ситуація інша, адже тут є взаємодія між роботизованою технікою, розподіл завдань та самостійне прийняття рішень.

Чому була основна проблема імплементації штучного інтелекту? Тому що рішення щодо вбивства людини приймала людина, а зараз це робить штучний інтелект або робот.

Світ сприйняв це неоднозначно, в деяких країнах подібні розробки активно не вели. Однак з приходом нового президента США, можливості розробки штучного інтелекту розблокували та навіть виділили певні кошти. Зрозуміло, що з присутністю Ілона Маска США будуть активно вкладати кошти в технології.

Чи насправді зацікавлена західна компанія інвестувати в Україну в розробку технологій? Безумовно, зацікавлена. Чому? Тому що саме тут відбувається війна, якої не було з часів Другої світової, коли дві держави використовують велику кількість особового складу, велику кількість техніки.

А тут Україна протистоїть роботизованою технікою. Створюються нові можливості для дослідження, створення нових систем і засобів озброєння, які дозволять в майбутньому суттєво покращити оборону будь-якої держави.

Тому є зацікавленість в тому, що відбувається в Україні, західні компанії готові інвестувати. Однак наразі інвестування здебільшого відбувається завдяки витягуванню певних технологій з України на територію інших країн.

Наприклад, Helsing (німецька компанія – 24 Канал) повернулись з дронами, які можуть протидіяти "Шахедам". Хоча представники цієї компанії були на одному хакатоні щодо цього.

Вони не залишились в Україні, вони вирішили їх витягнути. Чому так відбувається? Є низка прогалин в законодавчих нормах, які не дозволяють або не розподіляють ризики між державою і приватним сектором, що не виглядає як комфортні умови для інвестицій.

Перш за все, західні компанії передбачають збереження своїх інвестицій від можливих втрат. Їм безпечніше працювати у своїй країні, зрозуміло, за законодавством. Є деякі компанії, які заходять в Україну і працюють. Однак ми кажемо про загальні умови для більшості компаній, які насправді були б зацікавлені вкласти гроші в Україну.

Нові технології для фронту

Чи можуть нові технології не просто бути ефективними для оборони, а допомогти змінити ситуацію на фронті?

Більшість засобів роботизованих систем можуть виконувати різноманітні завдання, не лише замінити піхоту. Можна прибрати з лінії бойового зіткнення особовий склад і зробити сіру зону, яку буде контролювати роботизована техніка. Для цього в нас є розвідувальні дрони.

На початку повномасштабного вторгнення ми активно шукали Mavic для того, щоб мати розвідувальні дані тактичного рівня. Зараз є українські компанії, які розробляють і виготовляють тактичні безпілотники, які дозволяють отримувати інформацію, навіть підсвічувати цілі для артилерії або для будь-яких інших засобів ураження, завдяки лазерним технологіям чи передачі координат.

Навіть в умовах тотального джамінгу каналів навігації (створення радіоперешкод – 24 Канал) ми можемо передавати чіткі координати для того, щоб завдавати ударів артилерію або будь-якими іншими засобами ураження.

Високотехнологічне озброєння не означає зникнення танків чи артилерії. Це озброєння залишиться і частково буде замінено, наприклад, роботизованими системами.

Для того щоб не шукати рішення, як захистити танк від ураження будь-яким засобом чи FPV-дроном, чи ворожим танком, свого часу нарощувалась броня. Зараз броню не треба нарощувати, треба зробити її роботизованою. Тоді вона буде вправна та полегшить роботу.

Це можна побачити на прикладі НРК, коли чіпляють гранатомети, турелі з кулеметами, які працюють по ворожих позиціях. Ми не відмовляємося від класичних систем озброєння, а особливо від авіації. Однак можемо поетапно збільшувати роботизовані системи, зрощувати їх інтелектуальні можливості. Це штучний інтелект, який буде приймати рішення самостійно.

Головне завдання – щоб на лінії боєзіткнення периметр, наприклад, 5 кілометрів контролювали три оператори з великою кількістю роботизованої техніки, безпілотниками повітряного, наземного зразків, системами радіоелектронної боротьби або радіоелектронної розвідки, які сповіщають про ситуацію.

Так відбувається й зараз, але поки що більшістю роботизованих систем керує один оператор. Однак і тут ми маємо прогрес. Наприклад, у мене була можливість побачити відео, на якому один оператор керував двома дронами.

На що здатні літаки Mirage

Чи можуть літаки Mirage 2000, які найближчим часом прибудуть в Україну, збивати в нашому небі балістику?

Коли раніше ми говорили про можливості F-16, ми казали, що вони можуть використовувати ракети JASSM, які мають дальність від 300 до 900 миль. У Франції також є ракети класу "повітря-повітря", які можуть перехоплювати російські "Су" на відстані понад 185 кілометрів та засоби радіолокації, які дозволяють бачити на глибину понад 200 кілометрів.

Однак тут мовиться про модернізовані F-16, які ми могли б оновити, якби США та західні партнери надали нам озброєння, яке ми можемо повісити під крило та використовувати.

Наразі ці винищувачі використовуємо як авіаційну складову протиповітряної оборони, тобто перехоплення будь-яких крилатих ракет в повітряному просторі України, коли відбувається масовий обстріл, обстріл ракетами класу Х-59, Х-69 з акваторії Чорного моря або зі східного кордону.

Ворог вже активно скаржиться, що він буцімто побачив літаки F-16 в повітряному просторі.

Mirage дають можливість використовувати ракети Storm Shadow/SCALP, тобто завдавати ударів в глиб Росії, французькі керовані авіабомби, які можуть працювати на понад 100 кілометрів, а також бомби JDAM, які можуть працювати на далеку відстань.

Однак нам треба отримати паритет в повітряному просторі для того, щоб використовувати таку авіацію близько до лінії боєзіткнення.

Яка діяльність потрібна для того, щоб був цей паритет?

Ми зможемо доповнити авіаційну складову, коли у нас будуть літаки дальнього радіолокаційного виявлення Saab, які дозволять нам бачити увесь театр бойових дій на відстані з радіусом 600 кілометрів. Тобто ми зможемо бачити ворога на глибину 450 кілометрів і коригувати всі дії авіації та наземних служб завдяки цьому командному пункту.

Ми зможемо отримувати оперативну інформацію в реальному часі про те, де розгорнуті системи протиповітряної оборони ворога, щоб відпрацювати по них авіаційними або наземними засобами. Потім вже залучати авіацію до ударів на інші ділянки ворога.

Тут ми вкотре повертаємось до питання надання допомоги з боку наших західних партнерів. Якщо допомогу надають, то нехай дають F-16, але разом з тим ракети дальнього радіуса дії. Дають Mirage – але тоді питання, в якій кількості та чи можна буде експлуатувати під крила ракети Storm Shadow/SCALP, які ми вже отримуємо та маємо ефективні результати застосування.

Нам не треба 200 літаків Mirage. Нам достатньо було б, наприклад, однієї ескадрильї Mirage, однієї ескадрильї літаків Gripen та 5 – 6 F-16, з урахуванням, що за стандартами НАТО 1 ескадрилья – це 18 – 20 літаків.

Це дозволило б якісно працювати під керівництвом літаків дальнього радіолокаційного виявлення за протоколом Link 16, який би дозволив взаємодію між цими засобами: наземними системами протиповітряної оборони, засобами радіолокації, які дозволяють з землі бачити певні загрози, з літака бачити обстановку і надавати вказівки літакам щодо знищення цілей.

При цьому кожен пілот цього літака працює за стандартом Mission Commander, коли він самостійно приймає рішення, в якому секторі буде працювати, не узгоджуючи це з вищим керівництвом. За час узгодження може суттєво змінитися театр бойових дій і тоді ми втрачаємо потенціал.

Проблема мобілізації

Останнім часом в медіа активно обговорювали той факт, що частину окремих спеціалістів переводять у піхоту, у Сухопутні чи Десантно-штурмові війська після попередньої підготовки в навчальних центрах.

У Генштабі пояснили, що це не стосується гостродефіцитних спеціалістів та тих, хто навчався за кордоном. Водночас президент України доручив не зменшувати склад фахівців, які потрібні Повітряним силам для виконання бойових завдань. Яка ситуація станом на зараз і чому виникла ця проблема?

Загалом переводять у піхоту не тільки фахівців з Повітряних сил. Є відповідні заяви з боку медичних бригад. Однак треба зрозуміти, що зараз є колосальна нестача особових складів на лінії боєзіткнення. Варто нарешті зрозуміти, що питання щодо мобілізації та наповнення ресурсів не працює так, як мало б працювати.

Вище військове командування, Генштаб, Повітряні сили діють в межах тих можливостей, які їм надані. Невчасне поповнення особовим складом Сухопутних військ призводить до того, що Повітряні сили мають їх посилювати.

Зрозуміло, що можна порушувати низку питань щодо проведення мобілізації та зміни законодавчих норм, яке потрібно було провести починаючи з 2014 року. Навіть у 2022 році потрібно було провести законодавчі зміни, які б дозволили суттєво покращити можливості, і зробити так, щоб люди йшли служити.

Зокрема, покращення фінансових питань – зарплатні, списання кредитних заборгованостей, надання житла військовослужбовцям – все це могло б привести до позитивного ефекту і військових ставало б більше.

Наприклад, альтернативна служба є допомогою в посиленні наших сил безпосередньо в тилу. Тому що є люди, які не можуть служити, зокрема, через релігійні погляди. Проте вони можуть суттєво допомогти, працюючи в тилу і забезпечуючи роботу військових частин.

Є випадки, коли приїжджаєш у військовий виш, а там курсанти підмітають. Курсанти мають навчатися бойового мистецтва залежно від свого фаху.

Мене здивувала позиція деяких депутатів, які зазначили, що вони політики й нічого не можуть зробити. Ви – законотворчі люди, ви могли б написати низку законодавчих актів або внести зміни до закону про проходження військової служби, що б унеможливило такі дії.

Також ніхто не обговорював порушення конституційних прав військових, тому що в Конституції зазначено, що він має право працювати за фахом. А якщо він зв'язківцем і став, наприклад, стрільцем або піхотинцем, це суттєва зміна підходу і порушення конституційних прав.

Тому недалекоглядність і відсутність стратегічних дій з боку певних урядових інституцій привело до того, що ми невчасно поповнили свої сили та маємо проблему, що військові вимушені самостійно розв'язувати ці проблеми, без участі держави.

Завдяки тої кількості особового складу або тої кількості немотивованого особового складу, який потрапляє через центри комплектації.

Це призводить до навіть втрати потенціалу через те, що невмотивований військовий набагато слабший.

Тому покращення соціально-фінансових норм для військових, створення альтернативної служби, виведення в окремий вид військ інженерні війська. На початку повномасштабного вторгнення я постійно наголошував, що треба створювати окремим родом військ Інженерні війська, тоді б відпало питання щодо побудови фортифікаційних споруд незрозумілими компаніями, які невідомо куди витратили гроші.

Там були б досвідчені військові, які б займалися будівництвом якісних фортифікаційних споруд. Цей досвід можна було б перейняти, наприклад, у наших західних партнерів, зокрема щодо швидкого розгортання фортифікаційних споруд в Іраку.

Проте відсутність стратегічних дій призвела до ситуативних рішень. Це те, що ми зараз бачимо.

Яких спеціалістів найчастіше переводять у піхоту? Чи може це бути елементом впливу на людей, які не підходять керівництву?

У великому підрозділі можуть бути взаємовідносини, що призводять до певних конфліктів, які потім можуть трактуватися в сенсі, мовляв, "неугодного перевели у піхоту".

Особисто я, спілкуючись з військовими та побратимами, з якими служив, ніколи не чув про такі випадки.

Якщо подивитись на прикладі мобільно-вогневої групи, там є перелік особового складу, який залучений. Не будемо розкривати всі подробиці, але серед них є, наприклад, водій, стрілець, навідник, командир.

Коли ця мобільно-вогнева група втрачає когось із цих людей, відбувається навантаження по виконанні бойових задач, що призводить до більшої втоми військовослужбовців.

Я постійно наголошую на тому, що стрілець має виконувати функції стрільця, навідник – свої.

Не треба перетворюватись на радянську армію, де водій одночасно був і стрільцем, і техніком з обслуговування, і спеціалістом РТВ, який може все розібрати та відремонтувати.

Якщо говорити про перелік недоторканих позицій, то він не такий вже і великий. Він може дорівнювати до 10% від всього військового підрозділу. А мовиться про те, що з Повітряних сил хочуть перевести близько 6,5 тисячі людей особового складу.

Водночас кожен літак потребує якісного обслуговування. Фахівці паливно-мастильних матеріалів перевіряють якість пального перед випуском літака на бойове завдання. Це організм, який працює, і якщо його позбавити однієї "нирки", він зможе жити, але тоді буде більше навантаження на "нирку", що залишилась. І це не є нормою.

Тому потрібно, щоб кожен військовий виконував обов'язки відповідно до своєї посади та виконував свої завдання згідно з розрахунком, який на нього покладено.

Удари по захищених об'єктах в Росії

Удари українських безпілотників по російському НПЗ в Рязані призвели до того, що він припинив свою роботу. Причому це підприємство намагалися захистити натягнутими металевими тросами. Також там має бути потужна система ППО, адже там розташована авіабаза Дягілєво.

Як тоді нашим дронам вдалося обійти цей захист і чи дійсно він такий потужний?

Можна також згадати Енгельс в Саратовській області, де розташований чи не єдиний аеродром стратегічної авіації, який має бази збереження ядерного озброєння. Це ядерний об'єкт Росії.

Проте ми якісно відпрацювали по його паливо-мастильних складах, де була знищена велика кількість авіаційного пального.

Ворог активно змінює і масштабує захист своїх засобів завдяки кінетичним системам, решіткам, сіткам, іншим засобам, навіть систем радіоелектронної боротьби.

Проте українські інженери, активно отримуючи всю цю інформацію, пропонують якісну протидію. Пригадаймо повідомлення на телеграм-каналі "Миколаївський Ваньок" про те, що наші дрони були навіть з КАБами.

Підхід у здійсненні бойових завдань полягав у його виконанні великою кількістю дронів, що дозволило пробити цей захист. Тому вкотре ми показали російським громадянам, що у них немає захисту, що вся протиповітряна оборона, яка могла б частково захистити їхню територію, перебуває зараз на тимчасово окупованій території України та нищиться з нашого боку. Тим самим Росія залишається оголеною і неспроможною захистити свою територію.

За 2025 рік було суттєво пошкоджено 18 стратегічних об'єктів на території Росії. Додатково відбулись дві масовані атаки по території Росії з боку України з ударами у понад 11 російських регіонах. Це доволі потужно.

Нагадаю, що у 2024 році було здійснено близько 7 тисяч ударів по території Росії, здебільшого ці удари відбувалися завдяки нашим дронам DeepStrike. Вони дозволяють нам працювати на глибину 2 тисячі кілометрів.

Тому далі буде, розраховуємо на те, що українські компанії зможуть виготовляти ці дрони. Держава буде в цьому активно допомагати.

Дякуємо нашим західним партнерам – Данії, Великій Британії, які створили коаліцію дронів, що дозволяє Силам оборони робити закупівлі за гроші, отримані від західних партнерів, за гроші від заморожених російських активів.

Маємо надію отримувати посилення завдяки дронам DeepStrike, які долітають і приносять демократію на територію Росії.