Атмосфера впливає на океанську погоду несподіваним чином

Глибини океану містять прихований світ закручених течій, які відображають наші погодні умови в атмосфері. Нове дослідження виявило дивовижні способи впливу атмосферних вітрів на океанські вири, виявивши рівень складності, який кидає виклик попереднім припущенням. Ці вихори, кругові течії води шириною приблизно 100 кілометрів, є невід’ємною частиною погодних умов океану. Подібно до того, як вітри формують погоду на суші, ці закручені течії відіграють вирішальну роль у визначенні динаміки океану. Вчені Рочестерського університету провели детальне дослідження за допомогою супутникових знімків і кліматичних моделей високої роздільної здатності. Команда виявила взаємодію між атмосферою та океаном, яку раніше не розуміли.

Вплив вітрів на вихори

Протягом багатьох років вважалося, що атмосферні вітри в першу чергу сповільнюють океанські вири. Однак це нове дослідження пропонує новий погляд. Співавтор дослідження Хусейн Алуї є професором кафедри машинобудування та кафедри математики.

«Це насправді цікавіше, ніж люди думали раніше. Існує помітна асиметрія в тому, як вітер впливає на ці рухи, і це залежить від напрямку, в якому вони обертаються», – зазначив Алуе.

Це розуміння підкреслює складний зв’язок між напрямком вітру та обертальним рухом вихорів.

Роль напрямку вітру

Дослідження показує, що переважаючі вітри, такі як західні та пасати, взаємодіють з океанськими вихорами дуже спрямованим чином. Коли ці вітри рухаються поздовжньо земною кулею в тому ж напрямку, що й обертання виру, вони живлять вир, збільшуючи його силу. З іншого боку, якщо вітер рухається в напрямку, протилежному обертанню виру, він гальмує рух. Це відкриття перевертає давнє переконання, що атмосферні вітри рівномірно сповільнюють рух океану. Наслідки глибокі. Дослідження припускає, що взаємодія між вітрами та вихорами – це не універсальне явище, а скоріше нюансований процес, на який впливають вирівнювання та напрямок. Це розуміння відкриває двері для більш точного моделювання погодних умов океану та їх взаємодії з атмосферою.

Поза вихорами: роль моделей деформацій

Хоча вихори візуально вражають і їх легше ідентифікувати, дослідження також підкреслює важливість структур деформацій в погодних системах океану. Деформація стосується руху, який існує між вихорами. Хоча ці моделі менш помітні неозброєним оком, на них припадає приблизно половина кінетичної енергії океану. За словами Алуї, моделі деформацій реагують на вплив вітру подібно до вихорів, що робить їх критичним компонентом енергетичної динаміки океану. Розуміння моделей деформацій має важливе значення для розуміння повного обсягу обміну енергією між атмосферою та океаном. Ці моделі, хоч і непомітні, відіграють значну роль у формуванні загальної поведінки океану. Вивчаючи як вихори, так і деформації, дослідники можуть створити більш повну картину того, як енергія тече через системи Землі.

Розвиток кліматичних моделей

Висновки цього дослідження мають далекосяжні наслідки для науки про клімат і суміжних галузей.

«Нові енергетичні шляхи між атмосферою та океаном, які ми виявили, можуть допомогти розробити кращі системи спостереження за океаном і покращити кліматичні моделі», — зазначив Шикхар Рай, перший автор дослідження та докторант Океанографічного інституту Вудс-Хоул.

Розширені можливості прогнозування можуть призвести до практичного застосування в таких сферах, як управління рибальством і комерційне судноплавство. Наприклад, покращені прогнози погодних умов океану можуть допомогти рибальству оптимізувати свою діяльність, забезпечуючи стале використання ресурсів. Подібним чином судноплавні компанії могли б планувати більш ефективні маршрути, зменшуючи споживання палива та витрати. Ці досягнення підкреслюють важливість уточнення нашого розуміння взаємодії океану та атмосфери.

Вихори допомагають у передачі енергії

Заглядаючи вперед, Алуе та його команда планують дослідити, як вихори сприяють передачі енергії між океанами та атмосферою. Цей аспект дослідження може дати ще глибше розуміння взаємопов’язаних систем, які керують кліматом планети. Зосереджуючись на механічній взаємодії між вітром і водою, вчені прагнуть розгадати механізми, які керують обміном енергії за участю вихорів у глобальному масштабі. Цей напрямок дослідження є особливо актуальним у контексті зміни клімату. Оскільки клімат Землі продовжує розвиватися, розуміння того, як енергія переміщується між різними частинами системи, стає все більш важливим. Висновки цього дослідження закладають основу для майбутніх досліджень, які могли б вирішити деякі з найнагальніших екологічних проблем нашого часу.

Нова глава в науці про океан

Дослідження є значним кроком у науці про океан. Кинувши виклик застарілим припущенням і відкривши нову динаміку, дослідники відкрили двері до глибшого розуміння сил, які формують погодні та кліматичні системи нашої планети. Дослідження не тільки розширює теоретичні знання, але й пропонує практичні переваги для галузей промисловості та спільнот, які покладаються на точні океанічні прогнози. Оскільки вчені продовжують досліджувати складність взаємодії атмосфери та океану, потенціал для інновацій зростає. Від удосконалення кліматичних моделей до оптимізації промислової практики, наслідки цього дослідження величезні. З кожним новим відкриттям людство наближається до розгадки таємниць складних систем Землі. Дослідження опубліковано в журналі Nature Communications.