Як російський олігарх Роман Абрамович “намахав” ЄС та Британію на мільйони євро

Люди, які працюють на мільярдера Романа Абрамовича, розробили схему, що створювала хибне враження, ніби яхти мільярдера фрахтують треті особи, а корпоративні структури, які їх здають, мають право на податкові пільги.

Компанія, що фактично належить російському мільярдеру Роману Абрамовичу, створила фіктивний бізнес з оренди суперяхт на Кіпрі, очевидно, намагаючись ухилитися від сплати податків на суму в мільйони євро. Про це свідчать витоки файлів і листування, отримані OCCRP.

У період з 1999 по 2010 рік колишній власник футбольного клубу “Челсі” зібрав флот супер’яхт загальною вартістю близько 1,2 мільярда доларів. До їх числа увійшла найдовша на той момент яхта Eclipse з двома вертолітними майданчиками і басейном, який можна перетворити на танцпол.

Частину року яхти проводили біля європейського узбережжя. Експлуатація таких суден коштувала дорого, і за законами ЄС податок на додану вартість стягували за все, що було потрібно для підтримання суден у робочому стані: паливо, персонал, портові збори, техобслуговування і багато іншого. Але ці витрати в ЄС не оподатковувалися для суден, які використовувалися в комерційних цілях.

Щоб не платити податки, люди, які працюють на Абрамовича, розробили складну схему, в рамках якої розкішні яхти здавали в оренду. Незалежні на перший погляд клієнти фрахтували їх на тиждень або два. Але насправді компанії, які орендували судна, належали офшорному трасту, бенефіціарним власником якого теж був Абрамович.

Пізніше податкові органи Кіпру встановили, що яхти фактично не використовували з комерційною метою, і в 2012 році податкові органи країни наклали штраф у розмірі 14 мільйонів євро (18,5 мільйонів доларів США) для покриття несплаченого податку. Юристи компанії Абрамовича намагалися скасувати штраф у суді, проте торік апеляцію було остаточно відхилено. Представники Абрамовича не відповіли на запитання про те, чи було врегульовано непогашену податкову заборгованість.

Витік електронних листів членів команди Абрамовича, виявлений Бюро журналістських розслідувань і BBC та переданий OCCRP, свідчить про явний намір обдурити податкових інспекторів. “Наша структура повинна якомога чіткіше розділяти сторони, щоб слідчий, який перевіряє нашу діяльність, побачив у ній законну структуру, – написав директор компанії Абрамовича 2005 року, коли схема почала працювати. – Але ми повинні розуміти, що прискіпливий слідчий може зрештою виявити, що це внутрішня структура, і усвідомлювати наслідки”.

Витік секретних кіпрських документів

Витік даних стався у кіпрського постачальника корпоративних послуг MeritServus. У 2023 році керуючий директор компанії, кіпрський бухгалтер Деметріс Іоаннідес, потрапив під санкції Великобританії за створення “сумнівних офшорних структур” для Абрамовича. (Іоаннідес не відповів на прохання прокоментувати ситуацію.) Спочатку документи отримала група хактивістів Distributed Denial of Secrets, потім вона передала їх OCCRP і The Guardian. Це розслідування стало частиною глобального проекту Cyprus Confidential, який координували Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) і Paper Trail Media.

Цей лист – “безперечний доказ податкових махінацій”, – сказала професорка податкового права в Лідському університеті Рита де ла Ферія журналістам BBC і The Guardian (партнери OCCRP).

“Схоже, що структура штучна, і створена вона для того, щоб видати приватне використання яхт за ділові витрати”.

На запитання журналістів, чи був сплачений податок, голова Рахункової палати Кіпру відповів лише: “Це питання буде розглянуто нашою палатою”.

Адвокати Абрамовича відкинули “будь-які твердження про те, що [Абрамович] знав або повинен був знати, несе персональну відповідальність або відповідальний згідно із законом за будь-який передбачуваний обман будь-якого державного органу з метою ухилення від сплати податків, встановлених за законом, або для будь-якої іншої мети”.

У витоку листування про яхти OCCRP не знайшов жодних листів Абрамовичу або від нього. Однак в електронних листах часто згадується мільярдер, і в них міститься безліч повідомлень між постачальниками послуг і одним із близьких друзів Абрамовича, який також був його діловим партнером.

“Ефективна з точки зору оподаткування” структура для суперяхт

Для Романа Абрамовича 2005 рік став особливим. У квітні англійський ФК “Челсі”, який він придбав двома роками раніше, завоював свій перший в історії трофей Прем’єр-ліги. У вересні бізнесмен заробив 13 мільярдів доларів, продавши свою нафтову компанію “Сибнефть” російському державному гігантові “Газпром”.

На відміну від цих вельми публічних досягнень, завдання, що стояло перед Джонатаном Голловеєм, директором кіпрської фірми Blue Ocean Yacht Management, було відоме лише вузькому колу людей, до якого входили виконавчий помічник Абрамовича, його юрист і голова його консалтингової фірми у Великій Британії.

Напередодні перемоги “Челсі” в лізі у квітні 2005 року Голловей відправив цим особам електронною поштою меморандум під назвою “Операційна структура”, у якому було викладено нову систему управління суперяхтами Абрамовича. Ця структура, за його словами, буде “найбільш “податково ефективною”” для клієнта.

Абрамович побічно володів трьома суперяхтами: Ecstasea, Le Grand Bleu і Pelorus, а також двома іншими – Luna і 162-метровою Eclipse, – які мали бути доставлені до 2010 року.

Голловей виклав пропоновану структуру управління цими судами.

Кожна з них належала окремій компанії на Британських Віргінських островах, і всі п’ять компаній зрештою належали одному трасту, єдиним бенефіціаром якого був Абрамович. (Трасти – це юридичні угоди, які дають змогу одній особі управляти активом в інтересах іншої).

Кожна компанія Британських Віргінських островів здавала своє судно в оренду Blue Ocean, фірмі з управління яхтами, якою він керував на Кіпрі. Вони робили це за поновлюваними контрактами строком від одного до трьох років. Ці угоди про “бербоут-чартер”, які поширені в морському світі, обходилися Blue Ocean у мільйони доларів на рік і покладали на неї відповідальність за організацію екіпажу і провізії для суден.

Потім Blue Ocean здавала п’ять супер’яхт у суборенду для коротких круїзів на один-два тижні на підставі угод про “тайм-чартер” – фрахтування суден на певний термін. Оренда приносила дохід, який покривав експлуатаційні витрати Blue Ocean, зокрема на паливо, екіпаж і техобслуговування яхт.

Blue Ocean потім здала в суборенду п’ять суперяхт для коротких круїзів, що зазвичай тривають один або два тижні, за так званими угодами “тайм-чартеру”. Чартерні договори приносили дохід, що покриває експлуатаційні витрати Blue Ocean, включно з паливом, персоналом і технічним обслуговуванням суден.

Завдяки своєму корпоративному брендингу та офісу, розташованому недалеко від історичного центру кіпрського міста Лімассол, Blue Ocean могла б здатися схожою на будь-яку іншу компанію з управління яхтами, яка знаходить клієнтів на відкритому ринку. Саме так Голловей хотів, щоб фірма сприймалася.

“З нашим переходом до комерціалізації ми намагаємося, зокрема, довести свою незалежність, те, що ми є самостійною торговельною компанією”, – написав він в електронному листі, надісланому в червні 2005 року.

Але насправді Blue Ocean зрештою належав іншому кіпрському трасту, вигоду від якого отримував Абрамович, показують файли.

А “клієнтами”, які погодилися платити Blue Ocean до 1,25 млн доларів за тижневий круїз, були чотири інші компанії з Британських Віргінських островів, які також зрештою належали трасту Абрамовича, показують файли, що просочилися.

Компанія з лізингу яхт, що має всього п’ять “клієнтів”

Витік електронного листування передбачає, що метою угод про оренду було уникнути сплати ПДВ.

“Якби влада переглянула всю нашу структуру і побачила, що судно використовує власник (тобто забудьте про існуючий бербоут-чартер), вона могла б вимагати ПДВ на судно?” – запитав Пол Хігрен, директор консалтингової фірми Абрамовича Millhouse Capital UK, у листі, надісланому в липні 2006 року Голловею, адвокату Абрамовича, і кільком колегам у Millhouse.

Хігрен не відповів на запит про коментар.

В електронних листах Голловей із Blue Ocean також, мабуть, визнавав, що домовленості були фіктивними.

“У нас, по суті, 5 “клієнтів” (4 БВО + РА)”, – написав він в одному з листів, надісланому в листопаді 2007 року. Голловей відмовився відповідати, чи вказав він “клієнтів” у лапках тому, що вважав комерційні відносини з ними фіктивними.

Офіційно договори дозволяли цим “клієнтам” використовувати яхти для короткострокових круїзів, але листи у витоку припускають, що круїзи не завжди відбувалися, а метою договорів було просто виправдати перерахування коштів у Blue Ocean.

“На початку кожного тижня ми проводитимемо зустріч у Blue Ocean, де розглядатимемо, скільки коштів залишилося на банківських рахунках і скільки нам знадобиться на наступні 1-2 тижні. Якщо ми побачимо потребу в поповненні рахунку, ми оформимо відповідний тайм-чартер і рахунки-фактури”, – пояснювалося в листі Голловея від 2005 року.

“Ми докладемо всіх зусиль, щоб тайм-чартери за можливості збігалися з фактичним використанням яхт”, – додав він.

До витоку потрапила таблиця під назвою “Використання човнів”, у якій містяться дані про тих, хто користувався яхтами Абрамовича в період з квітня по грудень 2005 року. Найчастіше там значилося “РА”, а також імена близьких політичних або ділових партнерів Абрамовича або “ніхто”.

Сторонами, які фактично фрахтують судна, зазвичай значилися компанії Абрамовича, зареєстровані на Британських Віргінських Островах.

Витік таблиці користувачів показує, що найпоширенішим користувачем є “РА”, а часто його ім’я вказується як “ніхто”

Колишній член екіпажу Eclipse, який побажав залишитися анонімним у зв’язку з тривалою діяльністю в яхтовому бізнесі, повідомив, що судно використовували винятково Абрамович і його сім’я. “З точки зору екіпажу це була ніяка не чартерна яхта”, – сказав він OCCRP.

З електронних листів випливає, що Blue Ocean також використовувала чартерні угоди для отримання права на безмитне пальне, хоча деколи ця домовленість ставилася під загрозу, коли співробітники не надавали вчасно необхідні документи.

“Я не отримав підписаний тайм-чартер для Ecstasea на 6 вересня. Мені потрібно було передати його постачальнику палива сьогодні до обіду, щоб він міг організувати поставку безмитного палива, – написав Голловей 8 вересня 2005 року. – Різниця між вартістю безмитного й оподатковуваного митом пального становить 44 тисячі доларів. Якщо в майбутньому ми хочемо намагатися отримати безмитне пальне, потрібно буде надавати підписані тайм-чартери протягом 24 годин”.

Листування також вказує на намір уникнути сплати податку на вартість самих суден, хоча незрозуміло, чи вдалося це особам, які працюють на Абрамовича.

“Ми хочемо уникнути сплати ПДВ з купівельної ціни яхт”, – писав Голловей у 2005 році, коли почала працювати схема.

На запитання про договори Голловей відповів журналістам: “Хоч би де я керував суднами, мене просили створювати структури для безлічі різних суден. Під час формування цих структур я дотримувався інструкцій керівництва і використовував стандартні галузеві структури, щоб найкращим чином виконати вимоги керівництва”.

Абрамович відмовився відповідати на конкретні запитання.

“Наш клієнт завжди отримував професійні податкові та юридичні консультації незалежних експертів щодо своїх податків і діяв відповідно до цих рекомендацій”, – написали його юристи з Kobre & Kim.

Щодо юросіб, згаданих у цій публікації, юристи додали, що “тією мірою, якою вони відносяться до нашого клієнта, наш клієнт очікує, що аналогічні консультації запитувалися у відповідний час тими, хто несе відповідальність за щоденне управління такими організаціями”.

Ілюзія незалежності

Від самого початку люди, які реалізують фіктивні угоди, намагалися створити видимість того, що різні частини схеми незалежні.

“У різних сторін у нашій структурі… не повинні бути одні й ті самі акціонери, – написав Голловей асистенту Абрамовича, його адвокату і кільком співробітникам Millhouse у квітні 2005 року. – Для сторонніх спостерігачів будь-який зв’язок може стати першою підказкою, яка змусить їх придивитися уважніше”.

На той час Blue Ocean зрештою належала тому самому трасту, якому зрештою належали і суперяхти. Щоб створити певний ступінь поділу, Голловей написав, що адвокат Абрамовича “вже погодився почати роботу з передачі Blue Ocean у сирітський траст”. Менш ніж за тиждень на Кіпрі створили ще один траст, бенефіціаром якого став Абрамович. Через кілька днів, у травні 2005 року, акції Blue Ocean перевели в новий траст.

Юрист Андре де Корт рекомендував збільшити кількість “клієнтів”, щоб здавалося, що Blue Ocean веде комерційну діяльність.

“Що стосується того, скільки компаній ми використовуємо як тайм-чартерні компанії, то не існує особливих вимог або золотого правила”, – написав він про Blue Ocean Yacht Management в електронному листі в червні 2005 року. “Йдеться про демонстрацію BOYM комерційної діяльності. Було б краще, якби компаній було, скажімо, 4 або 6, але це неможливо, тож нам доведеться піти на такий ризик”.

Наступного року Голловей організував перекласифікацію яхт у “комерційні судна” на Бермудських островах, де вони були офіційно зареєстровані.

У листі від іншого юриста-консультанта йдеться, що Абрамович залишиться основним користувачем яхт, незважаючи на їхню перереєстрацію.

“Не дивлячись на те, що яхти класифікуються як “комерційні”, їхнє призначення, як і раніше, залишається “приватним/для задоволення”, а “користувачем” здебільшого є [кінцевий бенефіціарний власник] і його гості”, – написав у 2012 році Майкл Макбрайд, керуючий партнер кіпрської юридичної фірми Chrysses Demetriades, яка представляла інтереси Blue Ocean.

Судячи з даних з витоку, Blue Ocean часто оформляла і підписувала чартери заднім числом відповідно до своїх бюджетних потреб і навіть знищувала документи про чартери, що мали відбутися на кілька місяців раніше.

“Було вирішено, що тайм-чартер Pelorus від 16 серпня тепер має повністю припадати на жовтень, – написав Голловей у грудні 2005 року. – Тому, будь ласка, знищіть надісланий сьогодні тайм-чартер Pelorus від 16 серпня і замініть його доданим”;

Незважаючи на спроби приховати махінації, співробітники, які оформляли документи, часом були недбалі.

Згідно з умовами договору від липня 2005 року, зареєстрована на БВО компанія Eyke Services Limited орендувала 115-метрове судно Pelorus на тиждень на Мальті. Але, судячи з офіційних корпоративних документів, Eyke Services була створена тільки в серпні 2005 року – через місяць після того, як вона нібито підписала договір оренди з Blue Ocean.

У відповідь на запитання Голловей сказав: “Було б неправильно думати, що я створював щось унікальне; я використовував структури, якими користувалися й інші представники галузі”. За словами Голловея, він діяв тільки за погодженням із клієнтом. Він сказав, що це твердження стосується всієї його кар’єри в управлінні суднами, а не тільки роботи в Blue Ocean.

Де Корт відкинув будь-які звинувачення в протиправних діях з його боку.

Майкл Макбрайд заявив, що компанія Chrysses Demetriades & Co LLC консультувала Blue Ocean з податкових питань у 2004 році та представляла фірму в 2012 році у справі про сплату ПДВ, але ніколи не брала участі в обговореннях корпоративної структури, створеної для управління орендою і суборендою яхт. Макбрайд сказав, що фірма “не брала участі… у будь-якій передбачуваній схемі, пов’язаній зі спробами ухилитися від сплати ПДВ і мит.

Ми виступили як адвокати клієнта, тільки коли виникла суперечка про податки, і представляли його справу в суді, спираючись на свою професійну думку щодо правових обставин справи клієнта”.

Податковий рахунок від Кіпру на суму 14 мільйонів євро

Схема опинилася під загрозою 2010 року, коли податкові органи Кіпру почали розслідування щодо Blue Ocean. У березні 2012 року чиновники виставили компанії рахунок на 14 мільйонів євро за несплачені податки в період з 2005 по 2010 рік, про що свідчать судові матеріали.

Податкові органи з’ясували, що Blue Ocean “не надала достатніх доказів того, що судна фрахтувалися з метою здійснення економічної діяльності… Як під час перевірки, так і під час розгляду протесту платник податків не надав жодних підтверджень того, що юридичні особи, якими були зафрахтовані судна, здійснювали економічну діяльність”.

Судячи з усього, на тлі розслідування Blue Ocean згорнула схему. У 2011 році компанія заробила на чартерах 58,4 мільйона доларів; у 2012 році ця сума знизилася до 13,3 мільйона. Як показують щорічні фінансові звіти, до 2013 року дохід від чартерів впав до нуля.

Blue Ocean оскаржила висновки розслідування, але 2018 року Адміністративний суд Кіпру відхилив заяву компанії, назвавши необґрунтованими претензії Blue Ocean на нульову ставку податку.

У березні 2024 року Верховний суд Кіпру відхилив апеляцію Blue Ocean, оскільки адвокатка заявила, що “втратила зв’язок” із компанією, і попросила дозвіл відкликати справу. Про це свідчать судові матеріали, отримані CIReN, кіпрським партнером OCCRP.

Blue Ocean ліквідували в липні минулого року.   OCCRP не вдалося встановити, чи виплачувала компанія коли-небудь належні податковому органу гроші.

Юридична фірма Chrysses Demetriades, яка представляла інтереси Blue Ocean, повідомила, що у неї “немає інформації” про те, чи сплатила Blue Ocean податки.

Комісар Кіпру з податків відмовився давати коментарі.

Податкові махінації Blue Ocean розслідувала не тільки кіпрська влада. Справу щодо Blue Ocean порушили в Італії – через несплачені мита на паливо, пов’язані з кількома дозаправленнями в Трієсті в період з 2009 по 2012 рік. А згідно з листом де Корта від вересня 2015 року, щодо капітанів трьох супер’яхт Абрамовича порушили кримінальні справи.

Але судові матеріали і листування, що потрапило у витік, показують, що прокурори припинили справу стосовно капітана Pelorus, коли де Корт і його команда повідомили італійській владі, що судно використовували з комерційною метою, отже, його було звільнено від сплати мита на паливо.

Де Корт відкинув припущення про порушення з його боку, але відмовився коментувати конкретні звинувачення.

Над матеріалом також працювала кіпрська мережа журналістів-розслідувачів (CIReN – Cyprus Investigative Reporting Network).

Матеріал перевірила фактчекінг команда OCCRP. Збирання та обробка даних – дата-відділ OCCRP.

Автори: Том Стокс, OCCRP; Саймон Лок, Бюро журналістських розслідувань

Джерело: OCCRP