Гірше нікуди: 9 фільмів із нульовим рейтингом на Rotten Tomatoes

Щорічно кіноіндустрія видає на-гора безліч нових фільмів і серіалів, розраховуючи на успіх у глядачів. Однак не завжди старання приносять належні плоди, і деякі картини категорично не заходять. Фокус представляє 9 фільмів, які набрали 0% свіжості на популярному агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes. Авторам довелося добре постаратися, щоб зробити їх настільки поганими, наскільки це можливо, починаючи від вульгарних реплік і посередніх ефектів і закінчуючи абсолютно несмішними і навіть гнітючими комедіями.

"Балістика: Екс проти Сівер" (2002)

Знятий режисером Вічем Каосаянандою, відомим своїми бойовиками в Південно-Східній Азії, фільм "Балістика: Екс проти Сівер" став його американським дебютом. Однак його швидко розкритикували, внаслідок чого картина визнана одним із найгірших фільмів усіх часів за версією Rotten Tomatoes та інших критиків.

Стрічка розповідає про агентів Ексе (Антоніо Бандерас) і Сівер (Люсі Лью). Вони об'єднуються проти колишнього співробітника Агентства військової розвідки. Дует намагається вистежити його, де вони потім можуть врятувати викраденого сина голови секретного міжнародного комітету з безпеки.

Хоча передумова фільму не жахлива, він все одно залишається досить надуманим шпигунським фільмом. Навіть чудові актори і пристойний сценарист Алан Макелрой не можуть врятувати картину. Незрозумілі вибухи автомобілів тільки додають складності до непростої серії другорядних сюжетних ліній, які не роблять внесок у загальну розповідь. Деякі рецензенти досі не впевнені, хто саме з ким бився в бойовику.

Крім відсутності оригінальності, основні компоненти кіновиробництва ігноруються, незважаючи на великий бюджет. Погане освітлення і методи монтажу спостерігаються протягом усього фільму.

"Піннокіо" (2002)

"Піноккіо" — спільний американо-італійський фільм Роберто Беніньї за книгою Карло Коллоді. У центрі історії — дерев'яна лялька Піноккіо у виконанні Беніньї. Незважаючи на настанови Блакитної Феї і любов батька, допитливий дух головного героя втягує його в одну дику пригоду за іншою.

Отримавши 0% на Rotten Tomatoes, "Піноккіо" — прикрий додаток до репертуару італійського актора та режисера Роберто Беніньї. Відповідальний за один із найвидатніших фільмів усіх часів, "Життя прекрасне", адаптація Беніньї "Піноккіо" не виправдовує його власної репутації.

Більшість критиків сходяться на думці, що це – жахливо несмішна і тривожна адаптація відомої історії. З чоловіком середніх років, який грає роль маленького хлопчика, фільм одразу ж створює лякаючий тон, незважаючи на всі його спроби бути комедійним і живим. Одні вважають його нестерпним, а інші знаходять дивно ностальгічним. Однак відразлива натура "Піноккіо" призводить до того, що фільм стає однією з найгірших екранізацій усіх часів.

Ця картина стала першим неангломовним фільмом, номінованим у головній категорії на "Золоту малину". Багато хто пов'язує це з низькою якістю дубльованої версії, що йшла в американському прокаті.

"Золотошукачі" (2003)

"Золотошукачі" — американська чорна комедія 2003 року, написана і знята Гері Прейслером. У ній розповідається про двох друзів-невдах Кола і Ленні. Вони мріють про хороше життя, яке включає в себе, за їхніми поняттями, багато грошей, круті вечірки, швидкі машини і красивих жінок. Після двох невдалих пограбувань багатих літніх сестер, вони вирішують одружитися з ними, щоб успадкувати їхні статки після смерті. Чого вони не знають, то це того, що жінки розоряються, і вони хочуть жити за рахунок страховки життя чоловіків, вбиваючи їх.

У фільму доволі комічна і несподівана передумова, але "Золотошукачам" не вдається бути навіть віддалено смішним. Він надзвичайно грубий, і це призводить до затягнутих і зрештою нудних спроб комедії.

"Супердітки: Вундеркінди 2" (2004)

"Супердітки: Вундеркінди 2" — американський сімейний комедійний бойовик 2004 року режисера Боба Кларка за сценарієм Грегорі Поппена за оповіданням Стівена Пола. Продовження фільму 1999 року "Діти-генії", у якому знімалися Джон Войт, Скотт Байо і Ванесса Енджел. Малюк Арчі та його друзі Фінкельман, Алекс і Розіта виявляються втягнутими в мерзенну схему, придуману могутнім медіамагнатом Біллом Біскейном, який хоче розгадати код дитячого белькотіння. Однак цього разу в дітей є союзник у їхній битві зі злом: суперкрутий супергерой-шпигун Кахуна. Коли він об'єднує сили з командою малечі, починаються перегони з часом, щоб завадити лиходієві Біскейну використати його сучасну супутникову систему для контролю за розумом дітей по всьому світу.

На думку критиків, фільм відверто грубий і тривожний. Загальний сюжет безглуздий і непродуманий, а малята й озвучка ліниво перекривають одне одного. Немає жодної логічної причини для того, щоб цей фільм узагалі існував, про що й й ішлося в низці оглядів. Боб Кларк навіть отримав премію "Золота малина" за найгіршу режисерську роботу.

"Один пропущений дзвінок" (2008)

"Один пропущений дзвінок" — американський ремейк однойменного японського фільму жахів 2003 року, знятий Еріком Валеттом. Після смерті подруги Шеллі Ліенн Коул отримує голосове повідомлення з майбутнього про дату і час її смерті. У призначений день Ліенн бачить дивні речі, і в точно вказану годину на Ліенн нападає надприродна сила на пішохідному мосту над залізничною станцією під час розмови зі своєю подругою Бет Реймонд. Бет зустрічає хлопця Ліенн Брайана, якому також телефонували, і стає свідком його смерті на вулиці. Коли її сусідці по кімнаті Тейлор Ентоні телефонують, Бет знайомиться з детективом Джеком Ендрюсом, який повідомляє їй, що його сестра була першою жертвою телефонного дзвінка. Вони вирішують розслідувати зв'язки сестри Джека і знайти ім'я Марі Лейтон, яка, мабуть, знущалася з її дочок. Джек і Бет намагаються вберегти Бет від її долі.

Оригінал фільму і його ремейк пропонують чудову передумову, але останній не відповідає своєму попереднику, а також стандартам кіно загалом. Картина вийшла надзвичайно нудною. Потенціал сюжету витрачено на похмурі страхи і незграбні діалоги. Глядачі та критики зазначають, що фільм — це просто ще один спосіб зробити японські хоррори більш прийнятними, і, як і інші, "Один пропущений дзвінок" миттєво вимиває всю суть оригінального фільму. Не дивно, що він отримав вкрай негативні відгуки критики та премію "Запліснявілий помідор" на Rotten Tomatoes.

"Тисяча слів" (2012)

"Тисяча слів" — американська комедійна драма режисера і гендиректора Nickelodeon Брайана Роббінса, що розповідає історію балакучого Джека Макколла (Едді Мерфі). Одного разу у себе у дворі він знаходить незвичайне дерево з тисячею листків після зустрічі з духовним гуру. Дізнавшись, що з кожним вимовленим ним словом з дерева падає листок, Джек відмовляється говорити взагалі, оскільки мовчання збереже дерево і його самого живим.

Попри те, що "Тисяча слів" мають усі передумови для комедії, він все одно не вразив глядачів, набравши 0% рейтингу. Виною всьому – не смішні жарти. Деякі рецензенти зазначають, що фільм такий поганий лише через те, наскільки великим може бути Едді Мерфі. Хоча стрічка приємніша за інші у списку, вона все одно не настільки смішна, і обмеження реплік Едді Мерфі — не така вже й гарна ідея.

"Залишені" (2014)

"Залишені" — релігійний фантастичний фільм, знятий режисером Віком Армстронгом. Він розповідає історію льотчика Рейфорда Стіла, який зіткнувся під час рейсу зі зникненням кількох пасажирів просто з салону літака. Незабаром стає відомо про випадки безслідного зникнення і в інших місцях. Людей охоплює паніка.

Цей фільм особливо розчаровує, враховуючи потенціал його акторського складу, до якого входить Ніколас Кейдж. Вік Армстронг теж неприємно здивував, зважаючи на те, що він є одним із найвідоміших дублерів і координаторів трюків усіх часів. Наприклад, він був дублером Гаррісона Форда у франшизі про Індіану Джонса, а також дублером Бонда у фільмі "На секретній службі Її Величності".

Більша частина подій фільму відбувається в літаку і насправді не зачіпає жодних релігійних ідей, як було обіцяно. Ба більше, ефекти сміховинні на тлі поганого сценарію. З відгуків зрозуміло, що картина розчарувала як вірян, так і атеїстів своїм неохайним і нудним виконанням.

"Кодекс Готті" (2018)

"Кодекс Готті" — американська драма режисера Кевіна Конноллі. Головна фігура фільму — Джон Готті. Він починав свою кримінальну кар'єру, виконуючи найпростіші доручення. Пізніше Джон по праву став ключовою людиною в кримінальному світі. Його сім'я є найвпливовішою і найбагатшою в Нью-Йорку, фінансове благополуччя і влада ставиться вище за моральні аспекти. Одного разу справа Готті має бути передана спадкоємцю, проте несподівано батько стикається з відмовою сина мати причетність до світу криміналу.

Головну роль у картині зіграв Джон Траволта, однак від провалу це не врятувало. 22 грудня 2018 року експерти журналу The Hollywood Reporter назвали "Кодекс Готті" найгіршим фільмом 2018 року.

На думку оглядачів, стрічка являє собою низку складних, але слабких сюжетних моментів, а Джон Траволта грає Джона Траволту. Діалоги в картині або стереотипні, або безглузді, роблять біографічноий фільм про життя гангстера відверто слабким. Деякі рецензенти також вважають, що "Кодекс Готті" тільки сприяє прославленню мафії.

"Останні дні американської злочинності" (2020)

"Останні дні американської злочинності" — американський бойовик-трилер, знятий Олів'є Мегатоном за сценарієм Карла Гайдусека за мотивами однойменного коміксу Ріка Ремендера і Грега Токкіні 2009 року.

У картині показано недалеке майбутнє. Уряд США оголошує про швидке впровадження системи контролю розуму, здатної придушувати кримінальні імпульси, отже, злочинність зникне. Країна готується до нового порядку і загрузне в хаосі, а грабіжник банків Грем Брік вирішує піти на останню справу з неперевіреною командою, щоб встигнути провернути пограбування до фатального дедлайну.

Антиутопічна передумова фільму багатообіцяюча. Однак "Останні дні американської злочинності" примудряються уникати всього, що варте похвали в проваленому трилері та бойовику. Фільм сповнений антиутопічних кліше, як візуально, так і в сценарії. Рецензенти назвали фільм нудним, навіть із бойовими сценами. Він демонструє нудні, але надмірні ефекти та акторську гру, які роблять його жалюгідною пародією на жанр.

У головних ролях знялися Едгар Рамірес, Анна Брюстер, Майкл Пітт, Патрік Бергін і Шарлто Коплі.

Раніше Фокус писав про найгірші фільми Netflix.