Легендарний літак. L-133 Starjet компанії Lockheed — майже перший у світі винищувач

Літак Lockheed L-133 Starjet став яскравим прикладом парадоксального "успішного провалу".

Як я стверджував у нещодавній статті для сайту The National Interest, з усіх геніїв в історії військової авіації ніхто не міг зрівнятися з покійним великим Кларенсом "Келлі" Джонсоном (27 лютого 1910 року — 21 грудня 1990 року), натхненником легендарного підрозділу Skunk Works компанії Lockheed (нині Lockheed Martin).

Фокус переклав статтю колишнього офіцера ВПС Крістіана Д. Орр про екзотичний літак L-133 Starjet від компанії Lockheed.

Серед перших успіхів Келлі — літак P-80/F-80 Shooting Star, який під час Корейської війни став першим американським реактивним винищувачем, застосованим у бою. Згідно з офіційними документами ВПС США, він також став переможцем першого в історії повітряного бою між реактивними літаками (хоча Совєти заперечують цей факт, як і ВМС США).

Але про що відомо тільки найзатятішим любителям історії авіації, так це про те, що Джонсон і його побратими з Lockheed ледь не досягли ще однієї історичної віхи — створення першого реактивного винищувача. Чорт забирай, я навіть не знав про це, поки не натрапив на статтю Found and Explained (репостнуту MSN) під назвою "Lockheed L-133 Starjet майже став першим у світі реактивним винищувачем!".

Тепер черга The National Interest надати цьому бойовому птаху, який мав би увійти в історію, заслужену хвилину слави.

Майже збулося: концепція L-133 Starjet

Джонсон і його команда вперше сформулювали ідею L-133 у 1939 році, у рік початку Другої світової війни (і через дев'ять років після того, як командор сер Френк Віттл запатентував перший у світі реальний реактивний двигун). Інженери Lockheed були дуже натхнені потенціалом реактивних двигунів, і цей потенціал, поряд зі зростаючою напруженістю між Сполученими Штатами, з одного боку, та нацистською Німеччиною й імператорською Японією — з іншого, викликав інтерес до концепції з боку Авіаційного корпусу армії США (USAAC, попередника нинішніх ВПС США).

Відповідно, керівництво USAAC дозволило побудувати прототип двигуна. Джонсон і його колеги створили двигун L-1000, у якому використовували революційний на той момент осьовий потік, що давав змогу розвивати тягу в 24,46 кН за ваги трохи більше ніж 453,59 кг.

Проєктні технічні характеристики

Гіпотетично, L-133 мав мати такі технічні характеристики та основні показники:

• Екіпаж: один льотчик.
• Довжина фюзеляжу: 14,73 м.
• Розмах крил: 14,22 м.
• Площа крил: 30,194 м2.
• Максимальна швидкість польоту: 985 км/год (0,797 Маха).
• Дальність: 500 км.
• Озброєння: чотири 20-мм носові гармати.

В остаточному варіанті проєкту повітрозабірники розташовувалися в носовій частині літака, а крила — в задній частині фюзеляжу; D-подібні повітропроводи мали йти від передньої частини планера навколо кабіни пілота до спарених двигунів у задній частині. Водночас гармати мали встановлюватися в носовій частині.

Що ж пішло не так?

За словами автора відео, все зводилося до того, що уряд хотів зосередитися на літаках із гвинтовими двигунами. Реактивні двигуни все ще залишалися неперевіреною і невипробуваною технологією, до того ж:

"У них уже був парк гвинтових літаків, які виконували потрібні завдання... В умовах воєнного часу важко було дістати високотехнологічні деталі, і дослідження застопорилися. У той час просто не було ні матеріалів, ні досвіду, ні можливостей для їх створення. Інженери випередили свій час на десятиліття. Крім того, льотчики винищувачів, а також екіпажі, технічний персонал і вся військова машина США вчилися працювати з гвинтовими літаками. Ввести в експлуатацію новий тип літака під час війни було б дуже складно і, знову ж таки, це забрало б найважливіші військові ресурси".

Так і вийшло, що першим в історії реактивним винищувачем став Messerschmitt Me 262 Schwalbe ("Ластівка") нацистської Німеччини, а першим американським реактивним винищувачем, що злетів у повітря, став Bell P-59 Airacomet (щоправда, він так і не побував у бою). Що стосується батьківщини реактивного двигуна, Великобританії, то її першим реактивним винищувачем став Gloster Meteor. "Се ля ві".

Проте концепція L-133 не була повністю провальною, оскільки вищезгаданий P-80 значною мірою ґрунтувався на конструкції Starjet. Тож, озираючись назад, можна сказати, що Lockheed L-133 Starjet був яскравим прикладом парадоксального "успішного провалу".

Про автора

Крістіан Д. Орр — колишній офіцер ВПС, співробітник федеральних правоохоронних органів і приватний військовий підрядник (працював в Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, Косові, Японії, Німеччині та Пентагоні). Кріс здобув ступінь бакалавра в галузі міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і ступінь магістра в галузі розвідки (з ухилом у вивчення тероризму) в Американському військовому університеті (AMU). Він також публікувався в журналах The Daily Torch і The Journal of Intelligence and Cyber Security.