Не зупиняємося. Як припинення американської допомоги вплинуло на роботу українських медіа

20 січня президент США Дональд Трамп одразу після інавгурації видав наказпро переоцінку та перебудову іноземної допомоги США, що передбачає аудит усіх програм допомоги неурядовим організаціям, міжнародним організаціям і підрядникам. За цим наказом програми розвитку, які існували протягом десятиліть, були названі такими, що «в багатьох випадках суперечать американським цінностям» і «не відповідають американським інтересам». Згідно з наказом, усі програми були зупинені на 90 днів для перевірки на предмет ефективності та «відповідності зовнішнім інтересам США».

В Україні американські програми підтримки стосувалися десятків різних галузей — від медицини до відновлення енергетичної системи, відбудови та підтримки агросектору. Також одним із важливих і великих напрямків була підтримка українських медіа та медійних організацій, команд журналістів-розслідувачів. Протягом кількох днів, починаючи з 25 січня, всі вони отримали повідомлення від різних американських донорів, які працюють із державними коштами, про призупинення фінансування та неможливість використовувати наразі будь-які кошти.

Одразу після цього багато медіа, як загальнонаціональних, так і локальних, повідомили про часткове призупинення деяких своїх проєктів.

«Детектор медіа», який також отримував підтримку в рамках американських програм, проаналізувавможливі глобальні наслідки для суспільства припинення підтримки українських медіа, медійних ГО, команд журналістів-розслідувачів.  Також ми поговорили із колегами про те, як змінилася їхня робота після призупинення підтримки від США.

Ми поставили колегам наступні запитання:

• Як вплинуло на роботу вашого медіа або організації призупинення допомоги за наказом Трампа про переоцінку та перебудову іноземної допомоги США?
• Які кроки ви плануєте, аби продовжувати роботу?
• Чи дієте, аби отримати фінансування від альтернативних джерел? Якщо так — то як саме і від яких джерел?
• На вашу думку, чи буде поновлена принаймні деяка підтримка медіа та медійних ГО, журналістів-розслідувачів із боку США?

Дмитро Тіщенко, співзасновник і керівник інтернет-видання «Цукр»:

— По суті, зараз із цією зупинкою ми позбулися 60% фінансування, яке передбачалося на цей рік. Це два великі донори, обидва залежні від американських бюджетів, відповідно, обидва з них надіслали нам заборону на подальше використання тих коштів, які нам були надіслані. На сьогодні ситуація точно критична для нас. Ми дуже сподіваємося, що цей 90-денний період закінчиться раніше. Перевірки, аудити, які заплановані, ми вітаємо, але призупинення фінансування та навіть виконання зобов’язань за поточними угодами для нас є дуже критичною. Ми як неприбуткова організація не маємо можливості тримати накопичення, які перекривали б подібні ситуації, такі розриви в платежах. Тому ми шукаємо інші джерела, і, в принципі, до цього раніше схилялись. У нас 25% бюджету  покривається клубом «Цукру». Це наша спільнота, це люди, які підтримують нас на щомісячній основі. Також ми активізувалися з раніше розробленими пропозиціями для бізнесу по співпраці. Не замовлення реклами, а самофінансування нашої інституційної роботи. Дуже сподіваємося, що зможемо зокрема на тлі цієї тепер загальноукраїнської проблеми більш чітко донести свої ідеї до місцевого бізнесу. І загалом зберігаємо оптимізм, але, звичайно, частину проєктів, таких як подкасти й інші — не те щоб дорогі, але окремі напрямки роботи — поки що поставили на паузу.

Що стосується альтернативних джерел, ми також зараз спілкуємося з нашими європейськими партнерами, з якими працювали. Подаємося на Emergency funding і сподіваємося, що вони знайдуть можливість підтримати нас, хоча усвідомлюємо цей наплив організацій, які зараз потребуватимуть допомоги. І, відверто кажучи, не сподіваємося, що потреби всіх будуть покриті.

Чи буде поновлена підтримка? Не певен, що це відбудеться занадто швидко. Але дуже хотілося б вірити, що ми не будемо вичікувати 90-денний термін. За цей час, можливо, бренди, організації, команди й не закриються, але точно постраждають, тому що це буде три місяці без зарплат. А багато організацій, навіть якщо і мали якісь накопичення, то вони були прив’язані до поточних грантових проєктів. Донори ж заборонили використовувати навіть ті кошти, які є, тому це може бути дійсно смертельно для цих організацій. Просто людям доведеться знаходити якісь інші джерела заробітку, які можуть бути не пов’язані з нинішніми місцями роботи.

Катерина Рождественська, головна редакторка інтернет-видання «Soda» (Запоріжжя):

— На жаль, призупинення допомоги значно вплинуло на нашу роботу. У нас був грант, із якого ми мали змогу платити гонорари нашим журналістам. Усі вони або досі студенти, або недавно закінчили університет. Ми взяли їх спочатку на волонтерських засадах, щоб навчати, але через деякий час відшукали фінансування, яке от зараз припинилося.

Також ще не зрозуміло щодо іншого гранту, з якого у нас була частка фінансування. І з проєктами, які ми вже запланували й шукали підтримки у фондів.

Роботу припиняти не збираємося. Маємо невеликі накопичення, які дозволять працювати журналістам ще деякий час. Однак наповненість контентом знизиться, бо не зможемо фінансово підтримувати це в тому обсязі, який був.

Плануємо запросити читачів нас підтримати.

Ми сподіваємося, що грантова підтримка буде поновлена, однак також сподіваємося, що українці підтримають роботу незалежних медіа, які стараються робити якісну журналістику для них.

Призупинення американської допомоги точно повпливає у нас на прозорість влади, на кількість корупційних схем, на кількість різного роду правопорушень та збільшення халатного відношення до своїх обовʼязків.

Софія Скиба, головна редакторка інформаційної агенції «Перший Криворізький»:

— Команда онлайн-медіа «Перший Криворізький» заходила в рік із чіткими цілями, маючи контракти, домовленості до кінця 2025 року щонайменше. Зараз ми не розуміємо, чи існуватимемо вже цієї весни. Частково ситуація гірша, ніж у лютому 2022 року. Хоч ми всі розуміли, що ймовірність такої зупинки є, адже прецедент 2017 року пам’ятаємо, проте, звісно, ми розраховували на «гальмівний шлях».

Ми продовжуємо роботу, інформуючи криворіжців про найважливіше. Команда знає про цю зону турбулентності. І вільні руки ми переорієнтували на роботу зі спільнотою та вчергове пропонуємо партнерства та рекламу бізнесу.

Поки що реклами не було й немає — наше медіа в опозиції до влади, і ми знаємо, що багатьом бізнесам просто забороняють працювати з нами:) Тож про такий дохід узагалі не йдеться вже три роки як.

Ми звернулися за підтримкою до спільноти, проте ми маємо бути свідомі, що останні новини, — йдеться про укази Трампа, — вдарять по абсолютно всіх галузях, відтак і донатити не буде кому й чим. Наразі донати від людей — це, скоріше, ментальна підтримка, сигнал від авдиторії «ми є».

Так, ситуація критична, у нас лише основної команди зараз понад 30 людей. За роки вторгнення ми не просто змогли встояти, а масштабувалися, розвинулися. Сьогоднішня криза глибша. Проте ми звертаємося до партнерів, із якими працювали та з якими ні.

Валерій Болган, головний редактор видання «Інтент» і голова Центру публічних розслідувань (Одеса):

— Можливо, для нас наказ має більш пролонговану дію, ніж для багатьох колег, і все ж матиме точно. Але ми не зробимо подарунок москалям і не закриємося. Будемо робити все можливе, щоб цього не допустити. Уже зараз ми оновлюємо сторінки підтримки від читачів і робимо комунікаційну компанію з екстреної підтримки від європейських донорів. Але ця ситуація відкрила набагато глибшу проблему. Ми навіть до повномасштабного вторгнення не були готові до підтримки незалежної журналістики та громадського сектору з боку суспільства. Зараз же це може стати величезним подарунком Росії та частині українських політиків. Бо ні тим, ні тим вільні медіа в Україні не потрібні.

Ганна Бокова, головна редакторка «Бахмут.in.ua»:

— На наше медіа дуже вплинуло це призупинення фінансування, оскільки інституційний грант у нас був від Internews Network, який підтримується USAID. З нього отримували зарплати більшість членів колективу медіа, і паралельних грантів у нас зараз немає. Тому ми максимально скорочуємося — наполовину урізаємо зарплати й, відповідно, скорочуємо навантаження. Кількох працівників уже попередили про те, що ми не зможемо продовжити з ними співробітництво на цьому етапі.

У «Бахмут.in.ua» є резервний фонд, якого вистачить на кілька місяців. Якщо ця допомога після аудиту, як було оголошено, поновиться через 90 днів, то для нас це ще не крах. Але в іншому випадку ми не зможемо надалі оплачувати роботу людям.

Звісно, ми будемо шукати якісь інші джерела фінансування, намагатимемося налагодити співпрацю з європейськими фондами. Водночас розуміємо, що значно підвищиться конкуренція у цьому плані. 

Хотіла б ще окремо відзначити, як розділилося суспільство у ставленні до припинення допомоги від USAID. Багато хто радіє цьому, стверджуючи, що медійні та громадські організації лише отримували шалені гроші й нічого натомість не робили. Я таких організацій не знаю. І ми бачимо зараз чимало повідомлень від великих авторитетних медіа, у яких на рік була розписана стратегія і фінансовий план, які знали що і для чого вони будуть робити, а зараз це все скасовується. Я знаю, як це боляче, по своєму виданню. І тому зловтіха, які лунають від деяких так званих лідерів суспільної думки, мене просто вибиває з колії. Як і необхідність оголошувати людям, які пройшли з нашим медіа великий шлях, поділяють наші цінності та є кваліфікованими й професійними кадрами, про те, що ми не можемо продовжити з ними співпрацю. Думаю, вся ця ситуація вдарить передусім по незалежних і якісних медіа, що відкриє вікно можливостей для маніпуляцій і пропаганди.

Ірина Подоляк, директорка з розвитку NGL.media:

— Нам зупинили два гранти на виготовлення контенту — розслідувань, аналітики, унікальних новин. Так само завис мікрогрант на стратсесію, яку ми вперше за останні роки вирішили провести за донорські кошти з кваліфікованим фасилітатором. Організація вдвічі виросла за останні півтора року — з шести до дванадцяти людей, а також і щодо способів опрацювання даних, на які ми спираємося, і щодо розширення тематики, кількості матеріалів, платних доступів до програм і реєстрів. Це все — виклики.

У нас фактично залишився один європейський грант, який не покриває повне утримання редакції, роботи журналістів. Це, так би мовити, інституційний грант, який допомагає забезпечити мінімум для працівників редакції та головне завдання якого — старт розвитку спільноти, щоб стати менш залежними від міжнародних донорів у майбутньому.

Ми звертатимемося до наших читачів, які розуміють, що таке незалежні медіа, які цінують об’єктивну ексклюзивну інформацію та довіру, щоб вони ставали членами спільноти NGL.media і підтримували роботу фахових журналістів регулярними благодійними внесками.

Як і всі незалежні розслідувально-аналітичні медіа, ми також шукатимемо грантові можливості, які створюють інші країни-партнери для демократичного розвитку України, крім США, але це довший шлях. Водночас нам треба втримати в команді людей, бо дата-журналіст чи журналіст-розслідувач — це не ті журналісти, яких готують у ВНЗ «під ключ» — це постійний розвиток, навчання, глибокі аналітичні здібності, широкий світогляд, постійне вдосконалення умінь і ризики.

Доведеться поміркувати над розвитком підтримки від бізнесу. Тут для нас важливо, щоб це були «білі» підприємства, які не використовують медіа для внутрішньовидової боротьби, які сплачують податки та розуміють важливість і нашої, і своєї репутації.

Реклама для нас не варіант, бо нам би довелося витрачати левову частку часу на дослідження рекламодавців — чи вони не пов’язані з Росією, чи не засвічені у підозрілих оборудках… Зрештою, ми не масове новинно-інформаційне медіа чи соцмережа з мільйонними покриттями та не маркетплейс. Ми також не передруковуємо чужі новини, наші журналісти не займаються власною політичною капіталізацією, використовуючи хайпові приводи.

Сподіваємося, що за якийсь час програми США поновляться, але провести аудит американської міжнародної допомоги у всьому світі за три місяці? Це неможливо. Тому ми не панікуємо, а інтенсивно мізкуємо. Зрештою, українці завжди можуть залишитись наодинці з «марафоном», Арестовичем чи «Трухою», але суспільство, яке споживатиме тільки такий інформаційний сурогат, буде страшним генетично модифікованим організмом. Чи ми цього хочемо? Очевидно — ні. Тому, якщо хочемо залишитися адекватними, то й підтримувати треба адекватних.

Анастасія Дзюбак, «Гречка» (Кропивницький):

— Ця ситуація стала для нас, як і для більшості незалежних медіа, великим викликом. Ми одразу після наказу Трампа зрозуміли, що нова хвиля фінансування буде нескоро. Проте ми не думали, що заморозять уже наявні проєкти. До прикладу, у нас є гроші на рахунку, які ми не можемо використовувати, частина запланованої співпраці та майбутніх виплат зупинилася, як і надходження коштів по одній із хвиль уже виконаного працівниками проєкту. Ці кошти були закладені у наш бюджет 2025 року.

Зараз ми плануємо скоротити видатки й залучити фінанси з нашого резервного фонду. Також ми вже звернулися до читачів і повідомили їм про ситуацію. Дуже вдячні нашій аудиторії за підтримку й адекватність у цьому питанні. Я бачила багато знущальних коментарів під подібними дописами колег із національних медіа і приємно вражена тим, що у нас таких не було. Надалі ми плануємо розвивати спільноту, яка могла б підтримувати медіа, але це потребує часу.

Ми плануємо збільшити кількість контекстної реклами (раніше її було небагато, щоб не дратувати читачів) і активніше шукати співпрацю з бізнесом.

Також ми звернулися до європейських грантодавців із проханням про допомогу. Якщо ж за кілька місяців ситуація не зміниться, то нам доведеться скорочувати й так малий колектив. Відповідно зменшаться можливості висвітлювати важливі теми. Мені хотілося б вірити, що підтримка відновиться, але передбачити щось важко.

Анна Бабінець, виконавча директорка «Слідства.інфо»:

— Призупинення фінансування урядом США суттєво вплинуло на «Слідство.інфо», адже зараз близько 80% нашої роботи фінансувалося саме з цим програм. Звісно, ми шукаємо інші джерела фінансування — йдеться про європейські програми підтримки незалежних медіа. Також маємо певний запас міцності від монетизації наших матеріалів на платформах (зокрема, YouTube) і донати від аудиторії, тому роботу припиняти чи призупиняти не плануємо.

Настя Станко, головна редакторка «Слідства.інфо»:

— У нас є певна економія грошей, тому ми налаштовані продовжувати працювати. У нас теж є невелика монетизація з ютубу, донати. І ми закликали наших глядачів-читачів, потенційних глядачів-читачів через наші соцмережі донатити нам гроші, щоб підтримувати нашу роботу, якщо вона людям близька і здається важливою. Також будемо звертатися до європейських донорів за допомогою, але розуміємо, що це так швидко не буде. Бо всюди існує якась політика, якийсь час на ухвалення рішення. А це сталося досить спонтанно для нас. Будемо намагатися, звісно, робити розслідування, що є досить дорогим продуктом, тому що розслідування, як правило, ти не зробиш  за день-два, іноді потрібні тижні. Часто ми кудись їдемо — і це все, звісно, коштує грошей. Дорога, водії, витрати… Ми так само робимо фронтові репортажі, які теж потребують ресурсу. Ти не поїдеш маршруткою чи автостопом на фронт.

Будемо якось намагатися скорочувати, економити. Можливо, будемо думати два рази, чи ми їдемо кудись, чи не їдемо, що ми звідти привозимо і так далі. Це вплине, очевидно, трохи на якість, може вплинути на картинку, але головне, щоб це не вплинуло на зміст, на доказовість і так далі. Будемо сподіватися, що ці американські  гроші будуть розморожені, але… Мені дуже важко судити про це. Якийсь час ми зможемо протриматися, а далі буде видно.

Любов Раковиця, голова оргкомітету Donbas Media Forum, голова ГО DII-Ukraine та медіаменеджерка видання «Новини Донбасу» :

— На «Новини Донбасу» ситуація сильно вплинула, адже більшість фінансування у нас — американські кошти. Також призупинені менторські на навчальні програми, в яких беруть або планують брати участь наші журналісти.

У нас є резерв коштів, який допоможе продовжити роботу якийсь час, проте все одно ми вимушені оптимізувати витрати: скоротимо випуск контенту, перейдемо на інші формати. Також розглядаємо ситуацію кожного співробітника індивідуально. Ми й надалі продовжуватимемо нашу роботу, адже розуміємо, що наші вороги (прокремлівські медіа, блогери тощо) будуть продовжувати й навіть підсилять свою роботу, а наша основна цільова аудиторія опиниться під ще більшим впливом і атаками. І хоча б відкотити назад навіть ці 90 днів буде важко.

Нещодавно ми почали опитування читачів, одним із питань якого було: чи готові вони платити за інформацію. Більшість тих, хто пройшов опитування, не мають змоги платити. Ми це розуміємо, адже наша основна аудиторія — жителі окупованих територій, населених пунктів у зоні бойових дій, переселенці — тобто люди, які перебувають у складному становищі. Також ми не плануємо запроваджувати платну підписку тощо, адже наша задача — не ускладнити доступ аудиторії до контенту, а навпаки — максимально спростити, адже на нашу аудиторію ллється купа безплатної інформації з прокремлівських джерел. Тож зараз ми фокусуємося на рекламі.

Роман Кульчинський, головний редактор Texty.org.ua:

— Ми зіткнулися з припиненням фінансування США ще влітку 2024 року після нашої публікації про вплив російської пропаганди на американських політиків і те, як вони несвідомо повторюють російські тези. Це був текст «Американські гойдалки», після якого ми пережили хвилю хейту.  Я тоді зрозумів, що фінансування не буде, і ми почали шукати альтернативні джерела. Станом на сьогодні, коли почався цей капець із USAID, ми знайшли інше фінансування. Єдине, як це на нас вплинуло, це NED, який забрав 20% фінансування — вони подзвонили й виявилося, що це гроші не Конгресу, а Держдепу.

Ми будемо думати, як з цього вирулювати та що з цим робити. У нас план був розроблений і до цього, бо ми готувалися. Перше — у нас є унікальні скіли — такі, як аналіз даних, і ми будемо шукати замовлення для інших організацій, а прибуток будемо скеровувати на журналістику. Оце наш головний вектор, яким ми будемо рухатися.

Щодо поновлення допомоги — це гадання на кавовій гущі, але по тому, як воно рухається, можна зробити припущення, що відновлення якщо буде, то воно буде мінімальним.

Альона Невмержицька, директорка Hromadske:

— Hromadske мало частку фінансування від організацій, бекдором яких виступав USAID. Деякі проєкти довелося поставити на паузу, наприклад, подкаст «ІстФак», п’ять епізодів якого ми вже випустили й планували ще десять. І, звісно, завдяки іншим надходженням тепер має бути терміново покрита частина операційних витрат.

Процес пошуку фінансування в Hromadske ніколи не припинявся, тому ми далі його продовжуємо, фокусуючись відтепер на інших джерелах. Останні кілька років Hromadske активно працює над збільшенням частки саме недонорських коштів. На наш погляд, грантова підтримка фондів може зменшуватися у майбутньому. У нас є відділи реклами, комерційного продакшну, тому ми плануємо розширювати співпрацю з українськими бізнесами. Крім того, ми розвиваємо спільноту, де наші читачі та читачки можуть нас підтримати за щомісячною підпискою або зробити разовий донат.

Чи буде поновлена підтримка медіа та медійних громадських організацій із боку США? Тут важко сказати, потрібно бути готовими до того, що програми поновленими не будуть, проте сподіваємось на краще.

Дмитро Лук’яненко, головний редактор «Краматорськ Пост»:

— Кошти американських донорів складають приблизно чверть бюджету «Краматорськ Пост» на 2025 рік. Звісно, якщо ми їх втратимо зовсім, то це буде великою проблемою. Поки ж ми призупинили тематичний спецпроєкт «Відбудуємо місто мрії» (про нові концепції повоєнного відновлення Краматорська), який робили коштом гранту від американських партнерів, але сподіваємося, що це тимчасово і він буде відновлений. До тих пір у нас є певна фінансова подушка, яка дозволить нам якось пережити цю паузу. Крім того, ми маємо попередню домовленість із європейськими донорами про певну допомогу нам. І це може нас урятувати. Але у будь-якому разі, навіть з урахуванням допомоги на призупинений спецпроєкт, ми не мали достатньо коштів на роботу медіа на весь рік. Тому зараз ми в активному пошуку нового фінансування. Ну і, звісно, в пріоритеті європейські донори.

Наталя Криворучко, СЕО «Локатор-медіа» (медіа, релоковане з Бердянська до Ужгороду):

— «Локатор-медіа» завжди дотримувалося диверсифікованого підходу у співпраці з донорами. Проте деякі члени команди та, зокрема, я, мали додаткові джерела фінансування і від USAID, і від IREX, і від «Єднання заради дії». 

Упевнена, що підтримка медіа й окремих журналістів усе-таки відновиться. Проте, на мою думку, є ризик продовження фінансування лише для національних і окремих великих медіа та скорочення фінансування для локальних. Також є побоювання, що редакції будуть отримувати фінансування лише за умови, що дотримуватимуться певного «порядку денного», наприклад висвітлення тем, близьких до світогляду адміністрації нового президента США.

Олексій Артюх, головний редактор видання «Трибун»:

— Безумовно, ми відчули наслідки цього рішення — в нас призупинилися деякі мініпроєкти та відтермінувалися великі. Але це життя. Ми двічі пережили релокацію, змінювали склад редакції, але жодного разу за 14 років існування не припиняли роботу. В нас є партнери з країн ЄС, і зараз ми активно працюємо над тим, щоб продовжити співпрацю, адже раніше добре себе зарекомендували. Я провів особисті розмови з кожним зі співробітників, за результатом яких ми дійшли певних домовленостей. Зрозуміло, що зараз першочергове завдання — зберегти команду, і нам це вдалося. Попри ситуацію, редакція «Трибуна» продовжує працювати в повному складі. До речі, за останні три місяці в нас тільки на сайті — мільйон унікальних користувачів. Сподіваюся, все буде добре.

Володимир Торбіч, головний редактор «Четвертої влади»:

— У нас три грантові проєкти. Два американських і один європейський. Тож до квітня включно ситуація для нас не катастрофічна. Але якщо ситуація не зміниться на краще, то травень, може ще червень, ми протримаємося на фінансовій подушці, а далі — як Трамп дасть. І ще залежить, наскільки нам вдасться залучити додаткове грантове фінансування з Європи. Ми сподіваємося на підтримку читачів, але розуміємо, що винятково краудфандингом і рекламою ми не зможемо утримувати розслідувальну редакцію з 13 працівниками. Доведеться ставати лайфстайл-блогерами.

Лєра Лауда, співзасновниця Агенції медійного росту «Або»:

— 70—80% бюджету організації складало фінансування США. Його раптова втрата, звісно, є сильним ударом по організації. Нам уже довелося одномоментно скоротити 15% команди, частині — дещо урізати розмір місячних гонорарів, для частини шукати екстрені варіанти забезпечення. Це є болючим ударом для організації та геть неочікуваним і несправедливим поворотом подій для людей, які якісно виконували свою роботу.

Наша організація має низку медіа й ситуація з фінансуванням і потенціалом для залучення коштів в кожному з них відрізняється. 

У грудні ми запустили власну студію для відеозапису для бізнесу, ГО та медіа, доходи з неї мають покрити витрати на роботу команди відеопродакшну. Маємо перший контракт уже. Завдання команди на лютий — максимально вкластися у пошук нових клієнтів.

Команда дизайн-відділу найближчі місяці мінімально працюватиме для наших власних медіа, перефокусується на виконання замовлень для сторонніх клієнтів. Наша сильна сторона — це інтерактивні лендинги та спецпроєкти, спробуємо продавати їх. Одна з організацій вже замовила верстку дослідження, яке вони провели.

Також близько 15% адміністративних витрат організації — оренда офісу, хостинг, критичні для роботи онлайн-сервіси, фінансовий менеджмент — покривають рекламні надходження. Ця стаття доходів нікуди не зникла.

Загалом ситуація кризова, але разом із тим вона є дуже потужним поштовхом, щоб довести свою спроможність. Зрозуміти, чи є запит суспільства на те, що робиш, вибудувати сітку комерційних послуг, потестувати продукти. А коли все стабілізується — думати, як поєднати їх з основною діяльністю організації.

Євген Стрельцов, головний редактор Радіо «Накипіло»:

— Поки на нашу роботу призупинення фінансування грантових програм не вплинуло. Ми працюємо, як і раніше — ні до яких надзвичайних кроків у нашій роботі не вдавалися. Але з кожним днем все змінюється, тож я не беруся прогнозувати наші дії на майбутнє. Єдине, що можу сказати, — якщо почнуться проблеми, будемо більш активно розвивати спільноту й просити нашу авдиторію про підтримку. 

Ана Море, виконавча продюсерка на Громадському радіо:

— У різні часи американська підтримка могла складати до 80% фінансування Громадського радіо. Але ми готувалися. Адже вже пережили попередню каденцію Трампа. Наразі Громадське радіо працює на змішаній моделі фінансування. А це, крім понад 60% донорських коштів із різних джерел, також надходження від комерційної діяльності, участь у державних тендерах із виробництва соціально важливого контенту. Останні кілька місяців частка грантових коштів зменшилася, команда компенсувала нестачу грошей із зароблених раніше. 

Один із прикладів роботи нашого комерційного відділу (крім звичайної прямої реклами на радіо) — партнерська підтримка важливих для Громадського радіо проєктів. Останні кілька випусків проєкту «На лінії вогню» нашої шеф-редакторки та ведучої Ірини Сампан — чесні розмови про фронт із бойовими командирами — виходили за підтримки українського виробника військового спорядження. Звісно, без жодного втручання в сам контент. Сподіваємося, все більше відповідальних бізнесів бачитимуть привабливими партнерства з незалежними медіа. І звісно ж, ми посилюємо роботу зі спільнотою — нашим Patreon. Пропонуємо друзям редакції постійний доступ до комунікації з командою радіо, можливість пропонувати теми та гостей в етер, а також бути присутніми під час записів у студії. А за тиждень до цих «прекрасних» новин із Білого дому відкрили ще й монобанку для того, аби слухачки й слухачі могли обрати зручний спосіб підтримки — довгострокову чи одноразову. 

А щодо майбутнього (моя особиста думка, не редакції): ми давно зрозуміли, що покладатися можемо тільки на себе. 

Єлєна Щепак, CEO медіа «18000»: 

— Для видання «18000», як і для інших незалежних медіа України, гранти є важливою частиною бюджету. Паралельно, від початку заснування видання, ми активно розвиваємо ще три джерела: маємо інституційну підтримку від черкаської ІТ-спільноти, доходи з маркованої реклами, а також власну спільноту — Клуб донаторів «18000». Завдяки цьому рішення про призупинення допомоги було для нас відчутним, проте не смертельним.

Одразу після отримання листа від західних партнерів ми щиро звернулися до аудиторії з закликом підтримати роботу видання. І отримали відгук від читачів — за добу спільнота зросла на 10 %, а частина вже чинних донаторів підвищила свій щомісячний внесок. Окрім того, зараз працюємо над залученням корпоративних донаторів, більш активно шукаємо рекламодавців, а також працюємо з європейськими грантодавцями, аби перекрити критичні витрати.

Для нас дуже важливо зберегти всю команду, а також не втратити якість контенту. Один із головних продуктів редакції — це відеорозслідування. Водночас він є найбільш матеріально затратним, тож саме на його створення ми залучаємо грантові кошти.

Я сподіваюся, що підтримка проєктів USAID буде розблокована. Проте вже зараз медіаексперти схиляються до думки, що фінансування буде скороченим. Тож нас чекає тест для суспільства: чи справді важливими для українців є незалежні медіа та чи готові вони їх підтримувати фінансово.

Отар Довженко, креативний директор ЛМФ:

— Наша організація не має інституційного фінансування від урядових американських агенцій, і в попередні роки співпрацювала з донорами з цієї категорії тільки в межах спільних проєктів на конференції LMF. Тому прямих фінансових втрат ми не зазнали, хоча втрати й обмеження для середовища, до якого ми належимо, неминуче позначаться і на нас. Тому разом із нашими колегами з інших українських організацій підтримки медіа ми думаємо над тактичними й стратегічними рішеннями, які можуть компенсувати втрачене фінансування для медіасектору й трансформувати його, зробивши стійкішим до майбутніх криз і викликів. На нашу думку, варто розглядати й пробувати різні варіанти: міжнародні гуманітарні організації та благодійні фонди, інституції ЄС та урядів окремих європейських держав, приватні благодійні фонди, транснаціональний, іноземний і український бізнес тощо. Проте успішність пошуків заміни втраченого фінансування і подальшої диверсифікації джерел забезпечення роботи громадського сектору значною мірою залежить від того, чи зможемо ми бути солідарними та сформулювати спільний конструктивний запит.

Подальшу підтримку зараз неможливо прогнозувати. Ймовірність, що підтримка громадського сектору відновиться і частина цієї підтримки прямо чи опосередковано дійде до медіа, вочевидь є, але які будуть тематичні обмеження, які ще сфери будуть виключені з поля підтримки, а які навпаки стануть пріоритетними — не беремося прогнозувати. Важливо розуміти, що пасивне очікування на поновлення підтримки є найгіршим варіантом поведінки: усім, хто дотепер був повністю чи великою мірою залежний від американської державної допомоги, потрібен план «Б», а ще краще — декілька різних планів. І шукати рішення, які передбачають стратегічну трансформацію і розвиток, а не лише проїдання і доживання до завтра.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»