Рецензія на фільм «Компаньйон» / Companion

30 січня в українських кінотеатрах стартували покази психологічного трилера з елементами горора і навіть комедії «Компаньйон», де головні ролі виконали: зірка серіалу «Хлопці» Джек Квейд, а також Лукас Гейдж та Софі Тетчер, котрих ми ще зовсім нещодавно бачили в «Усміхайся 2» та «Єретику» відповідно. Якщо ви не дивилися жодних трейлерів до фільму і не знаєте, у чому особливість головної героїні, попереджаємо, що текст розкриває цю особливість, тож щоб уникнути будь-яких спойлерів, краще прочитати його вже після перегляду.

Плюси:

захоплива історія на тему стосунків людини з андроїдом, наділеним штучним інтелектом; гармонійна багатожанровість — є простір і для саспенсу, і для здивування, і для гумору; актори добре впоралися зі своїми ролями

Мінуси:

сюжетні умовності та сумнівні епізоди в ході розвитку історії (особливо впадає в очі показовий момент з персонажем Лукаса Гейджа у фінальному акті, що трохи псує загальне враження

7.5/10

Оцінка
ITC.ua

«Компаньйон» / Companion

Жанр психологічний трилер, жахи
Режисер Дрю Генкок
У ролях Софі Тетчер, Джек Квейд, Лукас Гейдж, Меган Сурі, Гарві Гіллен, Руперт Френд, Метт Маккарті, Джабукі Янг-Вайт, Марк Менчака
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Джош та Айріс познайомилися у звичайному супермаркеті. Вона — симпатична брюнетка з гарними очима, яка завітала у фруктовий відділ. Він — привітний, трохи зніяковілий і незграбний хлопчина, що не може дати раду гарно вмощеним на прилавку апельсинам. Коли їхні погляди зійшлися, було очевидно, що то кохання з першого погляду. Таке, що оспівують у піснях та про яке знімають казкові романтичні фільми.

І от уже Джош та Айріс (його ім’я написане першим неспроста) прибувають у розкішний заміський будинок якогось безмежно заможного росіянина, щоб весело провести час разом з друзями. Помітно, що дівчина трохи нервує, але дбайливий бойфренд переконує її, що все буде добре. Так і було б, якби не прикрий трагічний випадок (хіба?), що стався на березі мальовничого озера, розташованого неподалік маєтку. Ускладнює ситуацію й те, що Айріс — робот-компаньйон, та ще й аніскільки про це не здогадується.

У зв’язку з все більшою актуалізацією ШІ в нашому повсякденному житті останнім часом стрічок з синтетичними людиноподібними дівчатами явно почастішало. Згадуємо «Творця» (2020) з Тео Джеймсом і Стейсі Мартін, не забуваємо про скажену М3ГАН (2022), яка повернеться на екрани вже влітку цього року. Також можна пригадати й торішню «Непокірну Еліс» з Меган Фокс, однак неохоче, бо колишня зірка «Трансформерів», здається, остаточно закинула знімання у притомних проєктах.

У своїй дебютній повнометражній стрічці режисер та сценарист Дрю Генкок не тільки встигає задатися непростими морально-етичними питаннями, які ставили перед собою й читачами/глядачами ще класики наукової фантастики, а й видати якісне розважальне кіно.

Тут є простір і для глядацької емпатії (тест Войта-Кампфа буде пройдений блискуче), адже Генкок вміло розставляє фігури на шахівниці. І для здивування, тому що він небезуспішно намагається погратися з очікуваннями глядача. І для напруження, бо часом історія перетікає у щось схоже на кривавий жахастик. І навіть для сміху — чого вартує вигадлива і до біса смішна сцена, коли запрограмований казати виключно правду андроїд перемикається на німецьку мову, щоб співрозмовник-поліціянт не зміг його викрити.

А усе разом це становить добру розвагу, підкріплену надзвичайно актуальною темою взаємодії людини з ШІ та впевненими акторськими виступами.

Тутешня історія явно натякає на сьогоднішній стрімкий розвиток високих технологій і людську залежність від них, що призводить до того, що нам стає все важче не тільки приготувати собі омлет, а й соціалізуватися та комунікувати у реальному житті. Живе емоційне спілкування нам замінюють месенджери або взагалі теревені з чат-ботами. Ми шукаємо кохання на сайтах знайомств чи у соцмережах, де успішність вимірюється кількістю підписників і вподобайок. Ми розучилися дивитися далі екранів власних смартфонів і будувати міцні стосунки. Ба більше — заводити їх.

Спецпроєкти

Таким чином, розвиваючи тему фільму, в якийсь момент потреба нездатного на комунікацію суспільства в настільки «людяних» андроїдах на кшталт Айріс досягне свого апогею і зійдеться з можливістю створення подібних істот. Це, своєю чергою, викличе купу суперечностей, пов’язаних з морально-етичним аспектом. Не маючи свободи вибору як такої, працюючи виключно на комфорт і задоволення своїх господарів, потенційні «носії» умовного Скайнету можуть дійти до очевидного висновку. Апокаліптичне «повстання машин» буде невідворотним (цікавий погляд на цей одвічний конфлікт фігурував у торішньому «Марс-Експресі»).

Хоча пряме посилання на сцену у «Судному дні» важко не помітити, творці «Компаньйона», втім, вельми далекі від прямолінійності у дусі «Термінатора», (до слова, «Термінатор 2» виходить в обмежений прокат з 6 лютого, тож якщо у вас є можливість подивитися безсмертну класику на великому екрані, майте на увазі).

По-перше, андроїдів апріорі поставили у жалюгідне, приречене на вічне служіння становище. Саме через це починаються проблеми у місцевих героїв, бо Айріс так прагне догодити Джошу, що просто не може допустити, щоб з нею щось сталося. Абсурдність ситуації виглядає промовисто. По-друге, треба розуміти, що служити доведеться людині, а люди, буває, схильні до поганих вчинків, нетерпимості, ненависті тощо. У цьому контексті є сенс говорити про обмін ролями — кульгавим переслідувачем-лиходієм буде вже не байдужа машина, як у Кемерона, а homo sapiens.

Показані в картині в усіх сенсах токсичні і аб’юзивні стосунки матимуть логічний розвиток і неминучі суперечності. І тут вже на перший план виходитиме питання — хто з протиборчих сторін насправді людина, а хто нею тільки прикидається.

Конкретно у «Компаньйоні» прикидатися немає резону саме персонажу Квейда. За допомогою Айріс він може успішно оминути цукерково-квітковий період, коли усі намагаються показати себе з найкращого боку. Тепер «знайомство» з красунею може відбуватися серед безладу парубоцького житла в домашніх шортах і футболці під час стрижки нігтів на ногах. Та й на секс можна розраховувати вже на першому побаченні. Ну яка ж дівчина не мріє про такого кавалера?

Усі ці зовсім не легковажні нюанси Генкоку вдається упакувати в на диво легке для сприйняття, цікаве, а часом відверто кумедне кіно, не обтяжене пишномовними діалогами типу гауерівської «Сльози на дощі» чи не особливо розважальним оповіданням, як у надсерйозному «Ex_Machina» Алекса Ґарленда. Промовляючи те, що шанувальники наукової фантастики вже чули неодноразово, автори фільму намагаються йти власною дорогою.

Попри певні умовності, коли до сценарних рішень можуть виникнути справедливі питання, «Компаньйон» виявляється цілком захопливою історією, яка особливо виділяється на тлі стерильних, наче згенерованих бездушним штучним інтелектом сюжетів, що заполонили сучасні екрани.

Висновок:

«Компаньйон» говорить просто про складне, гарно розважає, файно захоплює і часом добре смішить, тож однозначно рекомендується до перегляду.