Загадка генетики і війни: чому після глобальних конфліктів народжується більше хлопчиків

Протягом усієї історії людства війна змінювала суспільство як очікуваним, так і несподіваним чином. Змінюються економіки, еволюціонують політичні ландшафти, переписуються культурні норми. Але за цими масштабними змінами ховається незвичайна біологічна тенденція, яка, здається, не піддається поясненню. Після великих конфліктів реєструється ледь помітне, але статистично значуще збільшення числа народжень чоловіків — ця закономірність відома як "ефект солдата, що повернувся", пише Varsity.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Деякі люди пояснюють цей сплеск народжуваності долею або божественним втручанням, проте наука пропонує безліч інтригуючих пояснень. Уперше цей феномен був зафіксований у 1950-х роках дослідниками Макмахоном і П'ю, але особливо яскраво він проявився після Другої світової війни, коли відсоток народжень чоловіків у США зріс із 51,406% до 51,48%. Хоча збільшення було незначним, воно спостерігалося в багатьох країнах, що дає змогу припустити наявність ширшого біологічного механізму, що лежить в основі цього явища.

З огляду на те, що в природному співвідношенні статей при народженні перевага надається чоловікам, імовірно, як компенсація за вищу смертність немовлят чоловічої статі, цей несподіваний сплеск народжуваності чоловіків після війни залишається цікавою темою для вчених. Спроби пояснити цей ефект призвели до появи конкуруючих теорій.

Одна з гіпотез припускає, що у вищих солдатів було більше шансів вижити в бою і що високі батьки статистично більш схильні до народження синів. Дослідження, опубліковане в журналі Human Reproduction і присвячене солдатам Першої світової війни, показало, що середній зріст тих, хто вижив, був трохи вищим (168,63 см), ніж у тих, хто загинув (166,26 см). Крім того, дані Національного лонгітюдного дослідження здоров'я підлітків виявили кореляцію між зростом батьків і вищою ймовірністю народження потомства чоловічої статі. Хоча ця теорія інтригує, у ній мало біологічного і генетичного обґрунтування того, чому зріст може відігравати роль як у виживанні, так і у виборі статі.

Інша теорія, відома як "гіпотеза материнського домінування", переносить увагу на жінок, які залишилися у воєнний час. Коли чоловіки йшли на війну, жінки часто вступали в традиційно чоловічі ролі, виконуючи фізично важку роботу на заводах або навіть беручи участь в опорі. Деякі вважають, що такі зміни могли призвести до підвищення рівня тестостерону в їхньому організмі, що могло вплинути на ймовірність зачаття дитини чоловічої статі. Однак наукова підтримка ідеї про те, що такі зміни у способі життя можуть істотно змінити гормональний фон або вплинути на співвідношення статей під час зачаття, невелика.

Найбільш правдоподібне пояснення пов'язане з часом зачаття стосовно менструального циклу. Післявоєнне підвищення сексуальної активності, історично підтверджене і назване "бебі-бумом", може означати, що більше вагітностей настає на початку циклу. На цьому етапі вищі рівні естрогену і гонадотрофінів, а також злегка підвищений рН шийки матки можуть незначно сприяти чоловічій спермі. Хоча для окремої пари цей ефект буде незначним, на рівні популяції він може пояснити спостережуваний зсув у співвідношенні народжуваності.

Оскільки в сучасному суспільстві спостерігається зниження народжуваності та зміна репродуктивної моделі, поки що незрозуміло, чи збережеться "ефект солдата, що повернувся" в майбутніх конфліктах. Оскільки факти свідчать про те, що сучасні люди ведуть менш активне статеве життя, ніж попередні покоління, біологічні сили, які колись тонко регулювали співвідношення статей, можуть більше не функціонувати так, як раніше. Чи призведе це до довгострокових змін у динаміці чисельності населення Землі — питання відкрите, і відповідь на нього дасть тільки час і тривалі дослідження.

Раніше Фокус писав про бразильський гриб, який муміфікує своїх жертв. Цей новий вид перетворює жертву на мумію, наповнену соком, а потім з її тіла проростає дивовижне стебло пурпурного кольору.

Також Фокус писав про те, як тисячі військових РФ зазнали опромінення в Чорнобилі. За словами співробітника АЕС Василя Давиденка, дослідника, який 25 років працював у Зоні відчуження, тут немає жодної будівлі, в яку б не зайшли росіяни. Виносили меблі, стільці та килими, а їжу готували на радіоактивних дровах.