Ні обіцянок, ні пробачень: чому Алієв не пробачив Путіна і що це означає для України

Російська пиха та зарозумілість розсварили Москву та Баку. 24 Канал пояснює та розповідає як неадекватна реакція росіян на катастрофу літака Azerbaijan Airlines наприкінці грудня 2024 року стала геополітичним фактором для Азербайджану.

Чому реакція Росії на збиття азербайджанського літака неадекватна

Вранці 25 грудня 2024 року російські ППО в Чечні завдали удару по азербайджанському цивільному літаку, в паніці сплутавши його з українським дроном. Потім, аби приховати сліди, росіяни спрямували борт на вірну загибель у Каспійське море, сподіваючись, що вода сховає всі докази.

Та всупереч усьому літак Embraer ERJ-190-100LR подолав море і дотягнув до Казахстану, де здійснив жорстку посадку поблизу Актау. Загинули 38 людей з 67 на борту. Ті, що вижили, розповіли про причини катастрофи. Також на справжні причини трагедії вказали характерні ураження фюзеляжу літака, які важко було інтерпретувати якось інакше, ніж удар елементами бойової частини ракети.

Схема польоту азербайджанського літака / Flight radar 24

Далі Росія поводилася традиційно неадекватно, зверхньо відмовившись визнавати вину та брати на себе відповідальність. Цим вона нікого не здивувала, але здивував Азербайджан. Тамтешній лідер Ільхам Алієв відмовився проковтнути образу та зажадав не лише публічних вибачень, але й покарання винних.

Ільхам Алієв терміново залишив російський Санкт-Петербург, де перебував з офіційним візитом на Саміті СНД та повернувся на батьківщину, щоб особисто контролювати рятувальну операцію та розслідування. Путін, до речі, так давно вже не робить, ніби демонструючи, що йому плювати на свій народ.

Путін та Алієв / Фото росЗМІ

Далі було ще "дивніше", бо президент маленького, але гордого Азербайджану "чомусь" не злякався ображених "голосових" путінського намісника Чечні Рамзана Кадирова, підлеглі якого й збили літак. Також він відмовився "вирішити по-тихому", показавши, що чеченський князьок йому не рівня. Росія змушена була піти на максимально можливі з її точку зору поступки й запустила в ефір самого Путіна, який у традиційному для себе "кхе-кхе-стилі" пробубонів щось не зрозуміле про свій жаль з приводу трагедії.

У перекладі з пихатої московської, це нібито й були "вибачення", але не для Алієва. Той зажадав повного каяття та визнання вини. У Росії це розцінили не як нормальну практику, а відверте приниження, тому образились і стали в оборону, повторюючи лінію захисту, як і у випадку зі збиттям в небі над Україною літака рейсу MH-17, тобто продукування максимальної кількості версій-відмазок.

На жаль, перші три дні ми не чули від Росії нічого, крім божевільних версій... Нерозумно і нечесно приписувати це якимсь птахам чи описувати це як вибух газового балона,
– Ільхам Алієв саркастично коментував російські спроби виправдань.

Азербайджан просив вибачення

Насправді просити вибачення за трагічні, але випадкові інциденти не є чимось унікальним. Наприклад, це робив Азербайджан та особисто Алієв після збиття у 2020-му році азербайджанськими ППО російського гелікоптера, або після свіжої спецоперації в Карабасі восени 2023 року, коли спецпризначенці з Азербайджану ефектно рознесли джип російських "миротворців" і вбили 5 росіян.

В обох випадках Алієв телефонував Путіну з вибаченнями. Крім того, родинам загиблих і постраждалих були виплачені гроші, а "винні" покарані. Нічого з цього Путін нині не зробив.

Натомість це зробив президент України Зеленський. Він зателефонував до Баку та висловив співчуття азербайджанському народу.

Ключовим пріоритетом зараз є ретельне розслідування, яке дасть відповіді на всі питання про те, що сталося насправді. Росія має надати чіткі пояснення та припинити поширювати дезінформацію. На фото й відео чітко видно пошкодження фюзеляжу літака, зокрема пробоїни та вм’ятини, які дуже нагадують удар ракетою ППО. Ми підтримаємо Азербайджан у цій ситуації всіма необхідними засобами та закликаємо інші країни також надати допомогу. Крім того, ми домовились активізувати двосторонні контакти найближчим часом,
– Володимир Зеленський 28 грудня 2024 року розповідає деталі розмови з Ільхамом Алієвим.

Як відповіли в Азербайджані на істерію в Росії

Замість вибачень у російських ЗМІ почалася антиазербайджанська істерія, лейтмотивом якої стала теза: "Що цей … (ксенофобне означення кавказців, традиційно легітимізоване в Росії навіть на рівні центрального телебачення, – 24 Канал) собі дозволяє".

Після того як "чорні ящики" збитого росіянами літака були розшифровані й стало зрозуміло, що Росія з перших хвилин знала про всі обставини трагедії й просто "петляла", намагаючись уникнути відповідальності, риторика росіян змінилась на: "Так, і що?". Паралельно починаються репресії силовиків проти азербайджанського бізнесу в Росії та пошук мішеней для "полювання на відьом".

В Азербайджані це не залишили без відповіді також. Там швидко згадали про давні образи:

• колоніальне пригнічення (під боком був вже готовий кейс боротьби з французьким імперіалізмом, розроблений не без підказки Росії);
• роль Москви та особисто Сталіна в штучному нарізанні кордонів на початку 1920-х, які стали міною сповільненої дії та призвели до Карабаського конфлікту, а також ризикують перерости у протистояння з Вірменією навколо так званого "зангезурського коридору";
• не забули про роль Москви у подіях "Чорного січня", коли радянські війська влаштували погром у Баку 20 січня 1990 року та вбили десятки людей;
• підтримку вже сучасною Росією Вірменії та сепаратистів у Нагірному Карабасі в 1990-ті.

До публічного оголошення "Русского дома" в Баку центром російських гібридних спецоперацій та обмеження росіянам терміну перебування в Азербайджані залишається 1… 2… 3…

Градус "любові" до Росії в Азербайджані зростає настільки, що ображені росіяни навіть викликають "на килим" азербайджанського посла в Москві Рахмана Мустафаєва та скаржаться на "розгул русофобії". Як відомо, вона ніколи не буває достатньою, але ще кілька років тому подібне в Азербайджані уявити було доволі важко.

Як Путін власноруч зіпсував стосунки з Азербайджаном

І все це фактично на рівному місці, бо в останні роки стосунки Росії та Азербайджану переживали ренесанс. Путін вочевидь зробив ставку на Баку на Південному Кавказі та фактично дав добро на війну з Вірменією за повернення Нагірного Карабаху. У такий спосіб сподівався помститися вірменському лідеру Ніколу Пашиняну за репресії проти агентів впливу Росії в Вірменії та обережну спробу Єревану розвернутися в бік Європи.

22 лютого 2022 року Путін і Алієв у Москві підписували Декларацію про поглиблене союзництво. Заради цього російський диктатор навіть відволікся від підготовки до вторгнення в Україну.

Путін та Алієв 22 лютого 2022 року / Фото росЗМІ

Ще в червні 2024 року азербайджанські спортсмени старанно принижувались перед росіянами на так званих Іграх БРІКС, а в серпні Путін показово гостював у Алієва в Баку та домовлявся про формальну заміну російського газу на азербайджанський для українського транзиту.

Ще за тиждень до трагедії Алієв давав інтерв'ю російському топпропагандисту Кісєльову та демонстрував повну лояльність до Росії та росіян.

Сьогодні Росія та Азербайджан – це два надійні партнери, і думаю, що сумнівів у цьому ні в Азербайджані, ні в Росії немає. Як я вже сказав, у важкі часи для наших країн ми завжди демонстрували розуміння ситуації і поводилися по-дружньому. Упевнений, що так буде і надалі,
– Ільхам Алієв в інтерв'ю Кісєльову розповідає про союзницьку дружбу з Росією. Оприлюднено на сайті президента Азербайджану 18 грудня 2024 року.

Нині ж МЗС цієї кавказької країни влаштовує показове лупцювання послу Росії Євдокімову за недолугі спроби росіян вплинути на розслідування катастрофи, а президент Азербайджану зустрічається в Давосі з президентом України Зеленським і всім своїм виглядом демонструє, що чхати хотів на думки Путіна щодо легітимності українського лідера.

Зустріч лідерів України та Азербайджану в Давосі 22 січня 2025 року / Фото Офісу Президента України

При цьому Зеленський відзначає гуманітарну допомогу Азербайджану Україні, підтримку енергетики, програму розмінування, реалізацію програми з реабілітації дітей, які постраждали внаслідок російської агресії, а особливо – інвестиційні проєкти Азербайджану та його участь у відбудові України.

Нині "дружба" з Росією стала на паузу. Які це матиме далекі наслідки, прогнозувати важко, адже країни дійсно пов'язує дуже багато. Це й "газова історія", і логістика (транспортні коридори Північ – Південь і Захід – Схід), і обхід Росією санкцій за допомогою Баку, за які Азербайджану постійно згадують українські дописувачі соцмереж.

Нині ж все це опиняється під питанням, поки не будуть принесені правильні офіційні вибачення і не полетять голови, можливо, зокрема й голова бороданя Кадирова. Погоджуватися Алієву на менше означатиме втрату обличчя, що на Кавказі вважається моветоном. Ось так і виникає замкнене коло.

І все це в ситуації, коли час "російської стабільності" спливає – у Путіна залишається все менше ресурсів на війну з Україною та на підтримання ілюзії нормальної роботи економіки Росії. А ще десь з-за океану пише грізні пости новий президент США. Крім того, за ситуацією уважно слідкують в Казахстані, Грузії, Туреччині та інших зацікавлених державах. Деякі, як Україна, починають діяти.

Чи стане конфлікт з Азербайджаном соломинкою, що зламає хребта верблюду, невідомо, але "кісточки доміно" вже вочевидь розставлені для нової "багатоходівочки" Путіна, який, звісно, знову всіх переграв. Але якось від'ємно.