Тест-драйв Maxus T60: машина часу чи брутальна індивідуальність

Позашляхові здібності без жодних електронних асистентів — така сама  рідкість в наші часи, як людська гідність та справжність. Тому так дивно зустрічати просту, зрозумілу техніку, що чесно відпрацьовує свої гроші. Саме таким постає перед новий представник сегмента пікапів Maxus T60.

Чесність без прикрас та повноцінна відвертість технічних компонентів. В Maxus T60 нічого не приховано, все випирає назовні. Починаючи з дизайну минулого віку і закінчуючи відсутністю будь-яких сучасних асистентів. Головна його перевага — вартість в $29 880 (1 260 936 гривень) і статус одного з найдоступніших пікапів сегмента. Головне, щоб він виправдовував очікування.

Скільки б не розповідали про історичну спадщину та приналежність до англійського бренду MG, все це притягнуто за вуха. Ніяких позашляховиків вони не випускали аж ніколи, це був взагалі спортивний бренд витончених автівок з тонким елегантним дизайном, а не оця зовнішність динозавра та така ж сама поведінка на дорозі. Інша річ — історія комерційного напрямку бренду Maxus, як частини одного з найбільших концернів в Китаї SAIC, і вони мають про що розповісти. Можливо це не навіює довіри та не спонукає наростальної популярності, тож варто зазирнути глибше під днище цієї робочої конячки.

Maxus T60 не такий простий, як здається на перший погляд, адже в основі він має пристойний набір агрегатів від іменитих виробників, як ZF, Bosch, Eaton, Sikes, Valeo та інших. І вся ця купа гарно підібрана та налаштована.

Олдскульні риси

Розглядати зовні пікап Maxus T60 якось навіть і не цікаво з цими великими фарами, як на Mitsubishi L200 2012 року, хромовим обрамленням решітки та жорстким пластиковим обвісом на бампері. Добре, що хоч протитуманки інтегрували і вони великі та непогано допомагають в освітлені. Фари галогенові та перемикання тільки ручне, не буде навіть автоматичного вимикання світла під час замкнення автівки. Це погрожує висадити АКБ, якщо забути вимкнути, але Т60 має на цей випадок гучне нагадування і не замкнеться, якщо щось залишилось увімкненим. Ще тут є центральний замок, але і десять років тому він теж був, навіть на «Таврії».

Гучно пікап і замикається — погана штука для наших воїнів, якщо розглядати його транспорт саме для них. Бісить, коли машина видає гудок клаксона під час замикання дверей, який ніяк не відключити. А ось відмикання на диво стандартне без жодних істерик. До речі така гучність замикання притаманна і представникам бренду Ford, тож навіть це не унікальне в Maxus T60.

Добре, що в профіль це звичайний пікап з колісною базою в 3155 мм з великими колісними арками, куди можна засунути необхідну гуму за бажанням. Ніяких витівок з 18-дюймовими колесами, як в L200. За замовчуванням тут 16 радіус литих дисків та позашляхова гума розмірністю 245/70.

Довжина кузова 5 365 мм, що відповідає нинішньому L200 і на 5 мм менше за Ford Ranger. В ширину (1900 мм) T60 тримається між Mitsubishi L200 та Toyota Hilux. А в висоту він нижче за всіх представників нашого ринку з його 1815 мм. До того ж пропонує найменший кліренс у 215 мм (мінімальні) в порівнянні з 230 та більше в інших.

Під час дослідження Maxus T60, ніяк не могла позбутись бажання обладнати його додатковими плюшками у вигляді підніжок, хромованих обвісів, лебідки, шноркеля та великої панелі світла на даху. Але до таких прибамбасів слід все ж таки звертатись до Ranger або Hilux, де воно буде виглядати більш гармонійно та стильно. Тут взагалі інша концепція, яка позбавлена будь-яких прикрас чи зручностей. Задача цього робітника — бути доступним, надійним та долати складні дороги та їх відсутність.

Поперек колії

Поки більшість пікапів приміряє на себе імідж бізнесменів, отримуючи гламурну зовнішність та купу електронних помічників, Maxus T60 залишається вірним початковим традиціям. Так, за кордоном є пропозиції з топовими версіями цього позашляховика, але нам давно був потрібен такий зрозумілий та технічно не навантажений позашляховик за доступною ціною. І роздумувати про це особливо приємно під час їзди пошкрябаними лунками дорогою.

Важливо не забути, що під час запуску двигуна потрібно вдавити педаль зчеплення, натиснути гальма і тільки тоді він запуститься. З місця рушає ця махіна ривком та без жодних ніжностей. Всі рухи потрібно робити впевнено та з натиском. Таке ж саме і рульове керування: важко, потужно та з зусиллям. Тут звичайний гідропідсилювач і поводитись з ним треба відповідно.

Підвіска з легкістю ковтає все, що їй пропонує шлях, відбивання майже не відчувається на кузові. На диво мало козління, яким страждає більшість пікапів та з яким борються виробники, додаючи все більше комфорту в підвіску. Начеб-то тут і маса в 1970 кг не така велика, а їде досить м’яко для пікапа.

Maxus T60 обладнаний подвійними поперечними важелями та листовими ресорами позаду. Це стандартна схема підвіски для пікапів і відрізняється вона лише деталями та товщиною сталі, яку використовують у підвісці, а також наявністю диференціалів. В Maxus T60 все максимально просто: за замовчуванням привід задній, а за допомогою «раздатки» підключається передній. Тобто використовується найпростіша та найнадійніша схема 4×4 Part Time, а «раздатка» має понижену передачу.

Бачила один китайський пікап, що мав пружини товщиною з мізинець. Здавалось трохи навантажиш, підскочиш на горбику і трісне. Саме тому залізла під днище, подивитись, що ж влаштували тут. І мені сподобалось те, що побачила, тільки б прикрили б більше саму роздатку від бруду, як і двигун.

За кермом Maxus T60 взагалі не задумуючись звертаєш з колії та гребеш брудом просто туди, куди тобі треба. Мені навіть не довелось жодного разу увімкнути понижену, настільки легко він справляється з брудом та піском. Якщо ж відчути пробуксовування, то завжди є додатковий режим 4L, який додає крутного моменту на колеса, а в ну дуже скрутних моментах можна ще й ESP вимкнути. І варто пам’ятати, що для позашляховиків найголовніший принцип — не зупинитись в складних ділянках, то варто прораховувати шлях та розуміти, як саме і коли використовувати всі здібності пікапа.

Приємним здивуванням була наявність допомоги на спуску з гори, коли машина буде утримувати передачу. Це не той круїз, який пропонує Toyota чи Mitsubishi і він не працює в повністю автоматичному режимі. Тим дивніша його наявність поряд з механічною коробкою передач, яка чітко тримає машину на передачі під час спуску і не дає розганятись. Тільки ця система буде потроху прикушувати колеса, що стабілізує автівку на слизькому ґрунті.

Взагалі трансмісія відпрацьовує відмінно та пікап плавно рухається брудом, якимось дивом вловлюючи зчеплення, а може просто гребе. З піском стається та сама історія і залишається тільки радіти, що все ще існують ці чесні трудяги. Наче прибулець з минулого. От тільки разом з такими магічними проявами існують паралельні вади. Наприклад, гучний буркотливий дизельний двигун, який ані на секунду не дає про себе забути.

Нам пропонують лише одну версію з дизельним дволітровим двигуном потужністю 163 к.с. в парі з 6-ступеневою механічною коробкою передач. Крутний момент в 375 Нм непогано підхоплює вже з 1200 обертів. Це непогана парочка, яка відмінно підходить для бездоріжжя. А ось економічного споживання палива вона не забезпечує і в середньому витрата складає 9 літрів на 100 км.

Механічна коробка від Dymos (Корея) налаштована на позашляхову їзду. Має довгу передню передачу, а стартувати можна навіть з третьої. М’які перемикання, легке зчеплення. Якщо спочатку можна і заглухнути, звикаючи до її роботи, то через пару кілометрів вже забуваєш взагалі про складності та перемикаєшся на автоматі.

Це справді легка, зрозуміла поведінка авто. Як для китайського автопрому все досить пристойно, тільки не могла ніяк позбавитись відчуття того, що я керую Mitsubishi L200 десятирічної давності. Ну дуже схоже. Тим паче немає систем допомоги — тільки стандартні ESP, EBA (HAS, RMI, HDC) та всього дві подушки для водія та пасажира.

Не буде тут і камер заднього огляду — добре хоч парктроніки поставили. Дзеркала теж доведеться виставляти ручками і дотягнутись до правого — це та ще задача. І краще сильно положення згодом не змінювати.

Жорстка простота

Їзда на пікапі Maxus T60 наче занурення в минуле. Коли осідлаєш його не полишає відчуття того, що ти наче в машині часу. Всюди жорсткий простий пластик, жодних дизайнерських елементів — прямі форми, простота смуг, максимально стримано та елементарно. Здається я таке вже колись і десь бачила.

Широкі крісла з грубої тканини, всюди кнопки та важелі і їх взагалі мінімум. Передні крісла регулюються і за висотою, кермо тільки за висотою. Хоч тут все зручно, навіть якщо і механічно. Підігріви? Жодного не буде, як і USB входів — тільки звичайний прикурювач і попільничка аля «back to USSR».

Жодних сенсорних моніторів…І о чудо — проста стара магнітола, але з функцією Bluetooth, що дозволяє підключити телефон і навіть слухати музику через неї, а не тільки виконувати дзвінки. Перед очима водія звичайні прилади з невеликим монохромним моніторчиком, де відображається інформація бортового комп’ютера. Окремі іконки підказують режим приводу, який увімкнено.

На консолі виділили зону під панель для клімату, який тут представлений тільки звичайним кондиціонером, але регулювання напрямком, температурою виконується окремим клавішами. Все зрозуміло та зручно. Є ніші під телефон та дрібниці, за бажанням можна дооблаштувати більш просунутою мультимедіа. Головне, що все працює просто та без глюків.

Для задніх пасажирів залишили багато простору і навіть спинка дивану має зручний нахил. Є повітряні дефлектори та висувний підлокітник з підсклянниками. Тільки головне тут в сховищах. Адже сідушка підіймається та під нею є окремі ємності для зберігання інструментів чи дрібниць. Попереду на торпедо ніша для документів, зліва від керма маленький бардачок, в консолі ніші для карток, пристойний підлокітник з жорсткою кришкою. У дверях кишені могли б бути і ширше.

Тільки в пікапі куди більш важлива вантажна спроможність. І в цьому Maxus T60 навіть виділився. В першу чергу одразу видно гачки по кузову, куди можна кріпити чохол або вантаж в кузові, а сам він обшитий пластиком для надійності, але його подряпати куди складніше ніж металевий. Та й соватись речі будуть менше. Тільки за розмірами він трохи програє своїм суперникам в довжині (1485 мм) та ширині (1510 мм) і тільки в висоті має найбільший розмір в 530 мм. Буксування стандартне — 3500 кг, як і у всіх.

Таблиця розмірів багажника та вантажність

Кожен виробник пропонує свої зручності для користування багажником, в Maxus T60 цікаве рішення в облаштування сходинки, яку інтегрували прямо в бампер та задній габарит. Одразу і не помітиш, поки не з’явиться необхідність швидко залізти в багажник.

Позиціювання та висновки

Maxus T60 — просто пікап вартістю до 30 тисяч доларів, що є найважливішою перевагою. За ці гроші можна отримати чесного надійного робітника, який виручить у скрутних ситуаціях. Не важливо, що він наче мандрівник із минулого з важким кермом, гучним вібрувальним дизельним двигуном та примітивним салоном. Основні задачі пікапа він виконує з легкістю, а не завантажена електронікою механіка точно відпрацює чесно та надійно.

Поряд з гламурними причепуреними Ranger, Hilux або L200, які з роками набирають технологічності, складних електронних систем та асистентів, T60 може і губиться, тільки роботяга не повинен коштувати, як пристойний бізнес-позашляховик. Тож концепція у Maxus T60 вірна, залишається запевнити в цьому споживачів та схилити на свій бік. Особливо він вартий уваги волонтерських організацій, які постійно шукають гарну техніку для наших хлопців в ЗСУ.

ПЛЮСИ: доступність, позашляхові можливості, практичність.
МІНУСИ: гучність двигуна, відсутність підігрівів, мультимедіа, відсутність підключень смартфонів.

Технічні характеристики Maxus T60