Туалет у пакети, їжу і воду – з дрона: боєць з побратимами провів 22 дні в оточенні під Покровськом

Двоє побратимів Сергія були поранені у ноги. Бійці померли, бо евакуювати їх не було можливості.

Військовий Сергій Тимощук провів 22 дні в оточеному селі під Покровськом – весь цей час він не знімав одяг та бронежилет, не мився, в туалет ходив у пакети, а їжу і воду отримував з дрона.

Історію бійця розповідає hromadske.

40-річний Сергій Тимощук родом з Київщини. Він – батько двох дітей. Був мобілізований у травні 2024 року. Зараз – військовий 2 механізованого батальйону 32 ОМБР.

Сергій зізнається, що "не рвався на фронт", але вирішив: якщо дадуть повістку – то ховатися не буде.

Перше бойове завдання після відправлення на фронт – боєць потрапив у пекло. 7 грудня він з побратимами вийшли на позицію в село, що за кілька кілометрів від Покровська. Місцеві вже евакуювалися.

Військові мали засісти в певній хаті, спостерігати й повідомляти про ворогів, які, наступаючи, просувалися малими групами й окупували частину села. Також їхнім завданням було – не допустити захоплення нашої позиції та стримати росіян.

"Ми знали, що будемо там тижнів зо два, тому добре підготувалися. Узяли на шістьох 40 сухпайків, це десь 80 кілограмів, кожен по упаковці води, у рюкзаки наклали снікерсів, сухих ковбасок. А ще зброя, бронік, магазини з набоями. Це все треба донести. Вивантажили нас на зупинці неподалік нашої хати", – розповідає Сергій.

Харчі залишили на зупинці у селі, де точилися бойові дії, щоб спочатку розвідати обстановку. Коли повернулися – на місці уже нічого не було.

Цивільні на лінії фронту

"З місцевих ми бачили одну бабусю на четвертий день, яка з візочком прямувала на вихід із села. Вулицями періодично ходили якісь мужики. Думаємо, переодягнені в цивільне росіяни розвідували, де наші позиції. Ми помітили, що і вони, і противники у військовій формі заходили в одну й ту саму хату", – зауважує військовий.

Сергій розповідає, що за 22 дні він з побратимами усунули близько 40 ворогів зі стрілецької зброї.

Поранених не було змоги евакуювати, вони померли

Згодом до групи Сергія доєдналися три побратими з іншої групи. Один з них уже був поранений у ногу, ще й обморозив її, у нього почалася гангрена. Іншому прострелили коліно.

"Ми кинулися тампонувати, щоб зупинити кровотечу. Не вийшло. Наклали турнікет: надіялися, що прибуде евак, хоча б поранених забрати, бо вони були на кількох позиціях. Але до нас неможливо було доїхати: територія навколо вже контролювалася ворогом. Наші намагалися вислати допомогу, але бронетехніку знищували", – розповідає Тимощук про жахи фронту.

За словами бійця, дрон щодня передавав воду та їжу, скидав також і ліки: антибіотики, знеболювальні.

"Але людина з турнікетом без шкоди для кінцівки може перебувати дві години. Далі починається відмирання тканин, і руку чи ногу майже неможливо врятувати. Цей боєць пролежав з турнікетом два тижні", – каже Сергій.

25 грудня, на Різдво, хлопці з пораненнями ніг померли з різницею у пів години. А наступного дня росіяни підпалили хату, де перебували військові: кинули ганчірку, просякнуту займистою речовиною. Бійцям довелося тікати, залишивши тіла полеглих побратимів.

Ще один порений був поранений у руку. Він вижив, проте її довелося ампутувати.

Найстрашніше – спрага

Сергій розповідає, що харчі скидали з дронів: консерви, ковбасу, хліб. Також бійці мали змогу розігріти їжу, зробити чай/каву. Найгірша ситуація була з водою. Її дрон скидав окремо від решти їжі та речей.

"Дрон доставляв цілу упаковку. Її старалися обмотувати порожніми пляшками, щоби вберегти під час падіння. І я спостеріг, що виживання однієї води – від 0 до 40%, іншої – часто до 100%. Коли пляшки розбивалися, то нічого не вдієш: наступної ходки сьогодні не буде. Тому ми намагалися робити запаси", – каже військовий.

За його словами, кожному бійцеві в день діставалося від 300 до 500 грамів води, а пораненим давали більше.

Одяг не міняв три тижні

Для гігієни вони мали вологі серветки і сухі душі. Хлопці ходили в туалет у пляшки та пакети й усе це викидали.

"Тож я як одягнувся 7 грудня, то лише 29-го все із себе зняв, коли нас поміняли. Здавалося, одяг і взуття зрослися зі мною", – додав Сергій Тимощук.

Раніше ми писали про відважного захисника Сергія Мушика, який 59 днів самотужки утримував позицію поблизу Кліщіївки Бахмутського району.