У РФ хотіли розробити аналог комплексу IDAS для субмарин: що з цього вийшло

Німеччина розробила унікальну зенітну ракету для підводних човнів IDAS (Interactive Defence and Attack System for Submarines), яка дозволяє субмаринам захищатися від протичовнової авіації. Цей проєкт, створений компанією Diehl Defence, є однією з небагатьох успішних спроб реалізувати таку концепцію. Водночас у Росії подібні розробки стикалися з численними технічними труднощами і закінчувалися провалами. Про це розповіли оглядачі Defense Express.

Радянські проєкти ЗРК для підводних човнів

Роботи над створенням зенітного ракетного комплексу (ЗРК) для підводних човнів у СРСР розпочалися ще в 1970-х роках. У 1982 році КБ "Факел" представило ескізний проєкт ракети підводного базування, заснований на ракеті 9М330 від ЗРК "Тор".

Запуск ракети передбачався з 533-мм торпедного апарату в підводному положенні. Однак радіокомандне наведення потребувало б складної системи виведення ракети на поверхню і цілевказівки, або встановлення на неї головки самонаведення.

Але тут відразу виникли складнощі. 9М330 управлялася по радіоканалу, а передавати команди під водою було неможливо. Отже, ракету потрібно було вивести на поверхню, але для цього була потрібна додаткова система цілевказівки, якої на той момент просто не існувало.

Ще однією проблемою стала поведінка ракети під час виходу з води: навіть невелике хвилювання робило запуск нестійким. У підсумку проєкт закрили, так і не вирішивши цих проблем.

Проєкт "Лазер" і його невдачі

У пострадянський період Росія спробувала відродити ідею підводного ЗРК. На початку 2000-х почався проєкт "Лазер", а потім "Лазер-2". Основою для нового комплексу стала ракета 9М96 від ЗРК С-400 з дальністю 40-50 км (у перспективі — 120 км для версії 9М96М).

Схема запуску змінилася: ракету пропонувалося поміщати в спеціальний контейнер, який підводний човен буксирував за собою. При виявленні протичовнового вертольота контейнер спливав, і з нього стартувала ракета. Уже в повітрі вона мала перевернутися в горизонтальне положення, обертатися навколо своєї осі і за допомогою радіолокаційної головки самонаведення (РГСН) шукати ціль.

Але знову все виявилося складніше, ніж на папері. Ракета погано стабілізувалася після старту, головка самонаведення не встигала захопити ціль, а сам процес запуску вимагав ідеальних погодних умов. У результаті проєкт закрили, не домігшись прийнятних результатів.

Спроба 2014 року: ще один провал

Здавалося б, уроки минулих невдач мали навчити російських інженерів уникати складних рішень. Але 2014 року проєкт знову спробували відродити, і він став ще менш життєздатним. Тепер ракети 9М96 вирішили запускати з шахтних пускових установок крилатих ракет, але для цього підводний човен повинен був спливати на поверхню.

Цей варіант фактично зруйнував саму концепцію захисту підводного човна від авіації: якщо субмарина вже на поверхні, протичовнові сили можуть вразити її до запуску ракети. До того ж була відсутня радіолокаційна станція для наведення. У підсумку проєкт знову згорнули, не зумівши вирішити навіть базові проблеми.

Чому в Росії не вийшло

Таким чином історія розробок зенітних комплексів для підводних човнів у РФ показує, що всі проєкти стикалися з одними й тими самими проблемами:

• Складність наведення — радіокомандні системи управління не підходять для підводних умов.
• Нестійкість ракет під час запуску з води — без надійних стабілізаторів ракета могла втрачати управління.
• Відсутність відповідних систем виявлення цілей — без нормальної РЛС ракета просто не могла ефективно шукати ціль.

"Загалом усі спроби росіян розробити ЗРК для підводних човнів закінчилися невдачею, а проєкти таких комплексів дедалі більше деградували, що згодом вбило весь сенс цієї розробки", — підсумували експерти.