безпечний інтернет: як захистити дітей онлайн

Марія Очеретяна, Центр спільних дій

Австралія заборонила дітям до 16 років користуватися соцмережами, а Велика Британія накладає штрафи на компанії, які не дотримуються законів про онлайн-безпеку. В усьому світі діти стикаються із сексуальним насильством в інтернеті: отримують фото геніталій, а незнайомці в онлайн-чатах просять їх роздягнутися перед камерою. В Україні через війну діти стають ще вразливішими, проте законодавче регулювання цієї сфери майже відсутнє. Розвʼязати цю проблему потрібно як у межах євроінтеграції, так і з точки зору здорового глузду.

Розповідаємо, які рішення необхідні для забезпечення онлайн-безпеки дітей і чому державні органи мають співпрацювати з профільними експертами.

Текст підготовлений на основі подкасту «Почуті По суті».

У чому проблема

Чимало батьків вважають, що сексуальне насильство онлайн — це проблема «інших дітей». Але це поширене явище, як свідчить досвід психологині Аліни Касілової:

«Я працювала з групою дітей 9–11 років, розповідала про онлайн-ризики. З-поміж 10–12 дітей більшість зізналася: “У нас це вже було”. Вони виглядають як маленькі, ще граються, але серйозно говорять, що стикалися із сексуальним насильством онлайн».

Основні загрози:

• Секстинг. Це обмін інтимними фото чи повідомленнями. Навіть між дітьми він є незаконним. Проте часто діти стають жертвами дорослих, які надсилають їм подібні матеріали.
• Грумінг. Злочинці встановлюють довірливий контакт із дитиною через соцмережі з метою сексуального насильства.
• Сексторшн. Це вже шантаж публікацією сексуального контенту. Навіть ті, хто не надсилав своїх фото, можуть постраждати через згенерований контент, створений за допомогою штучного інтелекту.

Психологиня пояснює: навіть якщо сексуальне насильство залишиться онлайн, тобто зловмисник не спробує вийти на живий контакт із дитиною, цей досвід усе одно буде травматичним через ефект несподіванки. Травма від раптової небажаної взаємодії залишається. Як пояснює Касілова, навіть якщо дитина блокує кривдника, момент стресу і страху закарбовується.

Що з цим роблять у світі

Найцікавішим для нас є досвід Великої Британії, Австралії та США — ці країни вважаються лідерами у сфері онлайн-безпеки дітей, пояснює Анастасія Дьякова, засновниця проєкту #stop_sextинг.

У Британії торік ухвалили Online Safety Act.

«Це величезний документ на 600 сторінок, який дуже суворо регулює онлайн-індустрію. З березня цього року всі платформи мають гарантувати, що на їхніх ресурсах не розміщений контент, який може шкодити дітям», — пояснює Дьякова.

Вона уточнює, що для певного виду платформ також передбачена обовʼязкова перевірка віку. Але не через просте «так/ні». «Зараз у всьому світі обговорюють, як саме це буде зроблено. Адже визнано, що саморегулювання соціальних мереж і пошукових систем провалилося», — пояснює фахівчиня.

У Австралії дітям до 16 років заборонено користуватися соцмережами. Як саме це втілити на практиці — поки питання, але потенційно є цікавим рішенням.

«Тут варіантів не дуже багато. Це може бути перевірка за ID, але це приватні дані, тож не дуже хочуть так робити. Або це Face ID, що теж непроста історія. Один із цікавих елементів — ідентифікація за руками. Австралійці кажуть, що США мають технологію, яка на 99 % підтверджує вік за руками», — розповідає керівниця #stop_sextинг.

Також в Австралії є спеціальний регулятор Online safety commissioner. Він наглядає за контентом, вимагає видаляти неприйнятні матеріали й накладає штрафи за порушення.

У Сполучених Штатах ситуація дещо складніша. Рішення ухвалюють, але часто на рівні окремих штатів. Тому контекст різних штатів сильно впливає на те, наскільки захищені діти онлайн.

«Там є величезне лобі індустрії, насамперед Meta, мільйонні вливання грошей, щоб цих законів не було. Тому окремі штати ухвалюють для себе різні ініціативи. Лідер тут Юта. У них дуже чітка перевірка віку, заборона соцмереж до певного віку, психологічна допомога постраждалим. Але треба розуміти, що Юта — це штат, де багато мормонів. На останньому місці в цьому плані — Каліфорнія», — пояснює Дьякова.

Вона констатує, що найповільніше зміни ухвалюють у ЄС. У Євросоюзі є рамкове законодавство про онлайн-безпеку, однак глибші зміни складно впровадити через особливості процесу ухвалення рішень ЄС, де одні держави виступають за онлайн-безпеку, інші переймаються захистом даних і свободою слова.

Який шлях обрати

У межах євроінтеграції ми маємо впровадити на національному рівні стратегію Better Internet for Kids. Але її ефективність залежатиме від реалізації.

«Це ж не тільки про те, що в школах мають бути додаткові заняття або що треба створити ще одну консультаційну лінію. Це питання нашого впливу на іноземні соціальні мережі й роботи з українською IT-індустрією. Завдання — не тільки створити політику, яка ляже на плечі державних службовців або громадських організацій. Адже онлайн-безпека — це як автомобіль. Я можу знати правила, але якщо у мене немає паска безпеки, машина не пройшла краш-тест, а світлофори не працюють, то мені важко буде їздити», — пояснює Дьякова.

У Міністерстві цифрової трансформації інформують, що цю проблему розуміють і поки вивчають досвід країн світу, щоб обрати найкращі рішення. Наразі ж працюють із напрямом освіти, ділиться Ярослава Дьо, керівниця експертної групи впровадження проєктів у сфері цифровізації освіти в Мінцифри:

«Одні з найважливіших напрямів — це превенція та обізнаність. Мінцифри постійно працює над тим, щоб діти мали потрібні цифрові навички та знання з онлайн-безпеки. У нас розроблені інтерактивні симулятори з онлайн-безпеки — вони номер один за проходженням на національній платформі з цифрової освіти “Дія.Освіта”, де зареєстровані 2,4 млн користувачів. Крім того, у шкільний предмет “ІТ-студії”, до якого також залучилося понад 35 % українських шкіл, унесені відповідні розділи з цих тем».

Щоб захиститися від насильства, треба знати алгоритми дій на випадок різних ситуацій. Для цього уряд запустив чатбот «Кіберпес» і національну гарячу лінію повідомлення про матеріали, які зображають сексуальне насилля над дітьми онлайн, — Stop Crime.

На що ще звернути увагу

• Чатбот від #stop_sextинг, у якому дитина може дізнатися про алгоритми дій у різних ситуаціях.
• Квест у віртуальній реальності про безпеку дітей в інтернеті «(Не)дитячі онлайн-стосунки».
• Можливості з підвищення кваліфікації, зокрема для вчителів і психологів, у цій темі.

Ілюстративне фото: Pixabay