KHAYAT про критику та конкуренцію на Нацвідборі Євробачення 2025 -інтерв'ю Фокусу

KHAYAT, відомий своєю музикою та участю в Нацвідборі, у своєму інтерв'ю Фокусу розповів про стратегію на конкурсі, про свою нову пісню "HONOR" і те, як його музика відображає внутрішні переживання. Ми дізналися, чому він вирішив знову взяти участь, як оцінює своїх конкурентів і що змінилося в його підході до творчості з плином часу.

Ви вже не вперше берете участь у Нацвідборі на Євробачення. Як змінилася ваша стратегія порівняно з попередніми спробами?

Стратегія одна — бути собою. Сьогодні слово має велику силу і, на відміну від моїх попередніх спроб, ця має конкретне завдання і риторику. Я хочу бути корисним на цьому терені, а не просто писати музику для навушників, тому це повернення в боротьбу за можливість стати голосом своєї нації на світовій арені відбулося саме зараз.

Чи було рішення знову взяти участь у Нацвідборі важким для вас?

Я вагався, чи варто повертатися, це правда, але пісня і бажання запропонувати людям особливу репрезентацію нашої країни взяло гору.

Розкажіть про ідею та створення пісні "HONOR". Що надихнуло вас на її написання?

Десь рік тому була написана україномовна частина. Вона про наше і це відчувається. А ось англомовна частина, основна, з'явилася після того, як росіяни вдарили по "Охматдиту". Це був день, коли я був поруч, я це чув. І для мене це серед усіх днів, які ми прожили в умовах повномасштабної війни, стало дуже болючою і болючою акцентуацією. Я не міг зупинити сльози весь день, було моральне виснаження. І цей текст прийшов сам. Я не знав, що це буде пісня, просто записував текст у нотатках. І потім, через кілька днів після цього, я до нього повернувся.

Я поєднав його з україномовною частиною і склався пазл. Уся музика, яку я пишу, пишеться на емоційних видачах. Це не секрет, я завжди про це кажу. І це такий, скажімо, рупор внутрішнього болю і відчаю, який я відчував у той момент.

Ваша участь у цьогорічному Нацвідборі викликала суперечки через ваші попередні висловлювання про конкурс. Як ви реагуєте на критику?

Ніяк. Я не вважаю, що маю комусь іще щось доводити чи тим паче виправдовуватися, бо вже кілька разів давав чітку відповідь і якщо комусь і досі щось не зрозуміло з цього приводу, то це вже не мої тривоги.

Як ви оцінюєте конкурентів цього року? Чи є у вас фаворити серед інших учасників?

Думаю, що кожен із фіналістів перебуває на своєму місці, але я ніяк їх не оцінюю. Який у цьому сенс? Оцінювати будуть журі та люди. Переможе той, хто найвпевненіше проявить себе в прямому ефірі і сподобається глядачам у моменті. Національний відбір це такий унікальний майданчик, де всі занурюються і те, скільки в тебе фанів чи переглядів, не має взагалі жодного значення для кінцевого результату.

Ви відомі своїм унікальним поєднанням фолку та сучасної музики. Як вам вдається зберігати баланс між традиційним і сучасним?

Я просто намагаюся робити так, як я відчуваю. Немає якоїсь формули чи шаблону — з кожним треком усе по різному. Сьогодні головним елементом "моєї" етніки є мій голос. Мені не треба нічого вигадувати в цьому плані і я дуже радий цьому.

Ваш новий міні-альбом "Ultra II" отримав позитивні відгуки. Яка пісня з альбому для вас найбільш особиста?

Усі пісні в цьому альбомі про мене, але пісня "Дворами" це надінтимна і щемлива історія. Мені навіть важко співати її, на емоційному рівні, тому я майже ніколи ще не виконував її наживо.

Чи є щось, про що ви шкодуєте в кар'єрі?

Важко сказати одразу, але напевно що ні, якщо я прямо замислююся. Мій характер не дозволяє мені багато чого і це напевно єдина річ, на яку я можу поскаржитися. Якби я був більш гнучким і безпринципним, мій шлях був би простішим, але я не шукаю простих шляхів, тому що вони іноді, відверто кажучи, лякають. Якщо якесь рішення було мною ухвалене, значить, на те були свої причини і нема чого шкодувати.

Як би ви описали KHAYAT поза сценою

Я вважаю себе не поганою людиною. Не святою, але поважати себе поки що є, за що. Мене виховували у форматі, коли треба намагатися уникати конфліктів, думати про думку оточуючих, "сточувати кути", але це все було марно, бо я виріс далеко не дипломатом і за словом у кишеню не лізу. Я завжди кажу все як є, і для мене переступити через свої принципи і відчуття — це все одно що пустити собі кулю в лоб. Мені стає від цього погано на фізіологічному рівні.

Від того мені й не легко йти на компроміси, коли для цього немає адекватної аргументації, наприклад. Проте за всієї цієї здавалося б характерності, я добряк за своєю суттю. Мені не байдужі люди загалом і з роками я зрозумів, що вмію щиро за них радіти. За себе ні, а за інших так. Не знаю звідки в мене ця якість, але це відчуття дуже важко пояснити словами. Я просто вважаю, що кожен має отримувати те, на що він заслуговує, напевно звідти ноги ростуть.

Щодо інтересів, то, чесно кажучи, мене мало що цікавить окрім музики, але якщо побутові тонкощі вважаються, то я люблю готувати, наприклад. Просто сам процес люблю, а не результат чи похвалу від близьких.

Які зміни відбулися з вами як артистом, якщо порівнювати вашу першу роботу з останньою?

Останнім часом я почав дозволяти собі виходити із зони комфорту. Мені цікаво відкривати нові грані своєї особистості і творити відповідно до своїх внутрішніх запитів, а не так, як диктує той чи інший жанр. Раніше я постійно вагався перед релізом треку, а зараз розумію, що, насамперед, від цього повинен кайфувати я. Звісно, все одно варто витримувати баланс, але це такий собі внутрішній діалог і він дуже допомагає почуватися щасливим творцем.

Раніше Фокус публікував інтерв'ю з Машею Кондратенко.