Бріджит Джонс повертається. Чим вражатиме нова історія?

Під тиском родини вона починає будувати нове життя й навіть встановлює додаток для знайомств, де знайомиться з мрійливим та енергійним юнаком. Та чи вдасться Бріджит балансувати між роботою, родиною та коханням? Дивіться в кінотеатрах до Дня всіх закоханих. Спеціально до прем’єри ми підготували для вас ексклюзив про зйомки та нову частину стрічки.

Персонаж Бріджит Джонс уперше з'явився на сторінках британських газет завдяки перу Хелен Філдінг. Її голос та любовні пригоди зачепили ціле покоління жінок, які могли впізнати себе в її історіях. Перша книга про Бріджит, «Щоденник Бріджит Джонс», стала міжнародною літературною сенсацією та надихнула на створення кінофраншизи, яка перевернула жанр романтичної комедії.

У світі кіно є лише декілька фільмів, які повністю змінили цілі жанри: «Зоряні війни» створили сучасне науково-фантастичне кіно, «Щелепи» започаткували літній блокбастер. А у 2001 році «Щоденник Бріджит Джонс» Хелен Філдінг перевернув жанр романтичної комедії — і, зокрема, образ головної героїні цього жанру. Бріджит, невгамовна і неймовірно приваблива, самостійно прокладала свій шлях у житті, помилялася, падала, але продовжувала записувати все це у своїх веселих щоденникових нотатках.

Добра, розумна й близька кожній жінці, Бріджит любила коктейлі та сигарети, але їй катастрофічно не щастило в коханні та сексі (а іноді й у всьому разом). Вона зруйнувала архаїчний образ доброчесної, невинної героїні, який понад століття панував у романтичній літературі та кіно. Бріджит Джонс стала справжньою культурною сенсацією: Елізабет Беннетт, яка пустилася берега, лається, як матрос, і зустрічається зі своїм босом.

Екранізація роману з Рене Зеллвеґер у головній ролі стала не лише глобальним хітом і найкасовішою романтичною комедією року, обігнавши «Форсаж», «Лара Крофт: Розкрадачка гробниць» та «Щоденники принцеси», але й принесла Зеллвеґер її першу номінацію на «Оскар». Фільм змінив те, як сучасні романтичні історії та їхні героїні зображуються на екрані.

За два десятиліття, що минули з її дебюту в кіно, Бріджит змінилася разом зі своїми прихильниками: вона знайшла кохання з Марком Дарсі, народила дітей і побудувала життя, якому можна тільки позаздрити. У фільмі «Бріджит Джонс: Закохана у хлопця», Бріджит опиняється в новій реальності: вона несподівано стає вдовою у зрілому віці, виховує двох дітей, переживає горе та намагається знайти себе в нових обставинах.

Для Рене Зеллвеґер, яка разом із Хелен Філдінг виступила виконавчою продюсеркою фільму, вирішальною причиною повернення до франшизи стала та роль, яку цей розділ у житті Бріджит відіграє для авторки. «Хелен назвала цю книгу найособистішою з усіх своїх творів про Бріджит, — каже Зеллвеґер. — Вона зображає найінтимніші моменти свого життя, які переживала разом із дітьми у цей непростий період».

Продюсери Ерік Феллнер і Тім Беван з компанії Working Title пройшли весь шлях Бріджит разом із нею, створивши всі фільми франшизи. Ця частина має для них особливе значення. «Через те, що фільми про Бріджит Джонс зазвичай сприймаються як романтичні комедії, існувала хибна думка, що Бріджит прагне лише знайти романтичне кохання, — зазначає Амелія Грейнджер, керівниця кіновідділу Working Title. — Насправді ж Бріджит завжди шукала любов до себе та самоприйняття. Як творці й фанати ми були поруч із Бріджит у всі ключові моменти її життя: від стосунків і кар’єрних невдач до шлюбу, материнства та тепер — втрати. І через усе це Бріджит залишалася справжньою та зрозумілою завдяки відданості Хелен Філдінг і Рене Зеллвеґер, які завжди пам’ятали, ким вона є в своїй суті».

Щоб екранізувати цей розділ життя Бріджит, продюсери прагнули передати складні емоційні реалії, не втрачаючи гострого гумору, який люблять глядачі. Для цього вони шукали режисера, здатного майстерно поєднати комедію та драму, працювати з великим акторським ансамблем і створити атмосферу, в якій актори зможуть показати себе з найкращого боку. Ідеальним кандидатом став режисер Майкл Морріс, відомий своєю роботою над серіалом «Краще подзвоніть Солу» та фільмом «Для Леслі», що приніс акторці Андреа Райзборо її першу номінацію на «Оскар».

Для Зеллвеґер вирішальним став момент зустрічі з Моррісом. «Коли ми зустрілися, Майкл був надзвичайно чесним, — згадує акторка. — Він прагнув показати ці життєві моменти так, як люди їх переживають».

Морріс також був захоплений своєю зіркою.

«Рене — це людина, яка завжди лишається собою, — каже він. — Вона шалено дружелюбна та ламає будь-які стереотипи про те, якою має бути голлівудська зірка».

Його метою було розвинути спадщину попередніх фільмів, водночас чесно досліджуючи нові аспекти життя Бріджит.

«Як поєднати сміх і горе? — каже Морріс. — Як створити фільм, який буде ідентичним Бріджит Джонс, але також торкатиметься питань і емоцій, які раніше не зачіпалися? Моя ідея полягала в тому, щоб створити “комедію горя”. Це фільм, що прагне вшанувати досвід, який так чи інакше торкається кожного з нас».

Рене Зеллвеґер

Для дворазової лауреатки премії «Оскар» Рене Зеллвеґер повернення до ролі Бріджит Джонс схоже на повернення додому — як для неї, так і для глядачів. Усі разом вони по-справжньому виросли. «У книгах і на екрані здається, що ти зустрічаєшся зі своєю подругою, — каже Зеллвеґер. — Це щось особливе, коли вигаданий персонаж рухається життям у тому ж ритмі, що й люди, які з нею себе асоціюють та люблять її. Люди бачать себе у досвіді Бріджит. Вони хочуть знову зустрітися з нею, аби побачити, як вона виросла, як змінилося її життя і як вона долає нові виклики. Це відчуття є універсальним для всіх, хто виріс разом із Бріджит».

Не в останню чергу й для самої Зеллвеґер. «Це смішно, але я можу хронологічно згадати свої десятиліття та життєвий досвід за часом, проведеним над цими фільмами разом із нашою великою "сім’єю Бріджит", — каже вона. — Кожного разу, коли ми знову збираємося разом, це дуже емоційно, так само як і момент, коли доводиться прощатися. Між мною та Бріджит є зв’язок, який найсильніше відчувають люди, котрі її люблять. Але це відчуття вони знаходять у собі. Ми мали можливість втілити Бріджит на екрані, але люди вже любили її до того».

«Бріджит нагадує нам, що бути недосконалим — це нормально. Ти все одно можеш зустріти своє кохання, досягти успіху та бути щасливим, просто залишаючись собою. Ти — це нормально, навіть якщо ти не ідеальний», — розповідає Рене Зеллвеґер.

Для режисера Майкла Морріса спостерігати за тим, як Зеллвеґер настільки органічно перевтілюється в Бріджит, було справжнім привілеєм та радістю. «Те, що Рене приносить у Бріджит, — це дивовижний невпинний оптимізм і позитив, — каже Морріс. — Відчувається, що Бріджит дбає про людей, які її оточують, і хоче, аби у всіх все було ідеально. Рене випромінює це».

Г'ю Ґрант

Г’ю Ґрант був радий повернутися до ролі свого харизматичного пройдисвіта Деніела Клівера у четвертій частині історії Бріджит Джонс. «Клівер — це весело, — каже Ґрант. — Одне з небагатьох відкриттів, яке я зробив за ці роки: якщо тобі не весело у ролі, значить, не варто її виконувати. Клівер — це ковток свіжого повітря. Динозавр у світі "пробуджених". Він пустотливий і зовсім неправильний».

У фільмі «Бріджит Джонс: закохана у хлопця» стосунки між Бріджит і Деніелом, які почалися як романтична інтрига між босом і співробітницею, тепер переросли у справжню дружбу. «Вони чудово знають, хто є хто, — каже Ґрант. — Між ними все ще є іскра… і ми трохи граємо з цим у цьому фільмі».

Ґрант зазначає, що фільм привносить нові елементи в серію, оскільки книга, на якій він заснований, глибоко особиста для авторки Гелен Філдінг. «Це, мабуть, найкращий зі сценаріїв, які я читав, — каже Ґрант. — Він дуже зворушливий і близький серцю Гелен Філдінг».

Також актор отримав задоволення від роботи з Рене Зеллвеґер.

«Рене завжди була однією з небагатьох акторок, які мені справді подобаються, — каже Ґрант. — Вона дуже розумна, відверта і геніальна у тому, що робить. Вона лякаюче талановита, але водночас дуже проста, без претензій чи зірковості. І вона просто розуміє Бріджит».

Ґрант впевнений, що частина успіху серії криється у її британськості. «Я завжди був переконаний, що якщо ви хочете, аби щось мало міжнародний успіх, варто робити це максимально локальним і специфічним, — каже він. — Не має значення, яке саме явище життя ви точно відображаєте, якщо робите це з любов’ю й правдиво, це матиме міжнародну привабливість».