«Загублене місто» на дні океану не схоже ні на що інше на Землі: про що йдеться

Ландшафт карбонатних веж розташовується в Атлантичному океані.

Неподалік вершини підводної гори на захід від Серединно-Атлантичного хребта відкривається зубчастий ландшафт з веж. Їхні кремові карбонатні стіни здаються блакитними у світлі дистанційного апарату, який запустили дослідники. Башти відрізняються за висотою: від крихітних, розміром з мухомор, до грандіозних монолітів заввишки 60 метрів. Це «Загублене місто», повідомляє Science Alert.

Вчені виявили гідротермальне поле «Загублене місто» у 2000 році, воно знаходиться на глибині 700 метрів під поверхнею води. Це найбільш довгоживуче середовище вивержень, відоме у світі. Протягом 120 тисяч років, а може і довше, мантія, що виступає, вступала в реакцію з морською водою, викидаючи в океан водень, метан та інші розчинені гази.

У тріщинах і ущелинах жерла поля вуглеводні живлять нові мікробні спільноти навіть без присутності кисню. У «димоходах», які вивергають гази за температури близько 40 градусів Цельсія, живуть равлики та ракоподібні. Присутні, хоч і рідко, і більші тварини, такі як краби, креветки, морські їжаки та вугри.

Незважаючи на екстремальні умови, це середовище, ймовірно, кишить життям. І вчені вважають, що воно потребує вивчення та захисту.

У 2024 році вчені заявили про те, що витягли із Загубленого міста керн завдовжки 1268 метрів. На думку дослідників, він може розповісти про те, як життя зародилося на Землі мільярди років тому.

Ймовірно, що в інших частинах океану розташовуються й інші гідротермальні поля, подібні до цього. Але загублене місто є єдиним, яке вдалося виявити за допомогою дистанційного апарату.

Вуглеводні, що виробляються жерлами Загубленого міста, утворилися не з атмосферного вуглекислого газу або сонячного світла, а внаслідок хімічних реакцій на глибокому морському дні. Оскільки вуглеводні є будівельними блоками життя, існує можливість того, що життя зародилося в середовищі, схожому на це. І не лише на нашій планеті.

«Це приклад типу екосистеми, яка може бути активною на Енцеладі чи Європі прямо зараз. І, можливо, Марсі в минулому», - заявив мікробіолог Вільям Бразелтон.

На відміну від підводних вулканічних жерл, званих чорними курцями, які вважаються можливим першим місцем життя на Землі, екосистема Загубленого міста не залежить від тепла магми. Чорні курці виробляють в основному мінерали, багаті на залізо і сірку, тоді як труби Загубленого міста виробляють до 100 разів більше водню і метану.

Кальцитові жерла Загубленого міста також набагато більші за чорних курців, що говорить про те, що вони були активні довше.

Найбільший моноліт Загубленого міста називається Посейдон на честь бога моря, він простягається на 60 метрів заввишки. На північний схід від нього розташовується скеля з короткими сплесками активності. Вчені з Вашингтонського університету описали місцеві жерла як рідини, що «плачуть», щоб виробляти «скупчення тонких, багатозубчастих карбонатних наростів, які простягаються назовні, як пальці перевернутих рук».

Нагадаємо, вчені, які брали участь в експедиції до глибоководного хребта, на північ від Гавайських островів, у 2022 році зробили несподіване відкриття. Вони знайшли на дні Тихого океану щось, що нагадувало дорогу із жовтої цегли.