Моніторинговийо візит до Рівненського слідчого ізолятора: опитано 139 ув’язнених і засуджених

В установі відбуваються ремонтні роботи, приділяється увага здоровому способу життя ув’язнених/засуджених. Однак персонал установи, який безпосередньо контактує з засудженими, відкрито носить гумові кийки, серед видів стоматологічної допомоги практикується тільки видалення зубів, у деяких камерних приміщеннях надмірна вологість та захаращеність особистими речами.

18 грудня 2024 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Рівненський слідчий ізолятор” (далі СІЗО, установа, заклад). Відбувся плановий повторний візит без попереджень.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, матеріали попереднього візиту, який відбувся 23 серпня 2023 року, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. В закладі утримуються особи, які звинувачуються у скоєнні кримінальних злочинів і стосовно яких за рішенням суду вибрана міра запобіжного заходу тримання під вартою, а також засуджені судами, вирок відносно яких не набрав законної сили.

Установа розташована за адресою: вулиця Дворецька, 116, місто Рівне, Рівненської області, 33000.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Каламбет Володимир Олександрович.

Установа складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається з 165 посад. Фактична чисельність — 157 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 8 співробітників.

В установі працюють 1 психолог для ув’язнених і засуджених і 1 психолог відділу по роботі з персоналом.

Установа розрахована на 392 місця. Протягом 2024 року до СІЗО прибули 995 осіб. У закладі утримується 304 ув’язнених/засуджених. У СІЗО 69 діючих камер і 2 камери на ремонті.

У 2023 році померло 6 осіб, у 2024 — 2. Працевлаштовано 11 осіб, з них за трудовими договорами — 10 осіб і 1 за договором ЦПХ.

У карцері перебувала 1 особа. У медичній частині на лікуванні перебувало 7 осіб. На обліку ВІЛ/СНІД — 17 осіб.

На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства — 6 осіб, схильні до членоушкоджень — 7 осіб, до втечі — 4. Злісних порушників режиму утримання — 8.

У 2023-2024 роки від ув’язнених і засуджених не надійшло жодної скарги на неналежні умови утримання і на неналежне надання медичної допомоги.

У власному користуванні засуджені мають 30 планшетів з доступом до мережі інтернет.

Протягом 2023 року було зафіксовано 39 випадків тілесних ушкоджень: з них 36 під час прибуття і 3 випадки під час перебування в установі. Протягом 2024 року — 56 випадків: з них 49 під час прибуття і 7 під час перебування в станові.

Групою моніторів проведено опитування близько 139 ув’язнених і засуджених. Варто зазначити, що адміністрація не приховує недоліки в установі, керівництво закладу всіляко сприяло проведенню моніторингового візиту, що можна вважати ознаками відкритості і прозорості, належним і адекватним реагуванням на порушення прав людини.

Гуманітарні потреби

У рамках попередніх візитів в установу, було акцентовано увагу на недолік — відсутність припливно-витяжної системи вентиляції з механічним спонуканням у приміщеннях душових кімнат пральні, приміщенні для сушіння білизни та камерах для тримання увʼязнених. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Гранітний проти України”, який тримався в СІЗО, вказано на відсутність в камерах свіжого повітря.

Для забезпечення вищезазначених приміщень установи припливно-витяжною вентиляцією установа звернулась до спеціалізованої організації ПППФ “Сучасні інженерні технології” для проведення розрахунків щодо монтажу вентиляційної системи. Відповідно до проведених розрахунків було спрямоване звернення до Міністерства Юстиції щодо виділення коштів на дані потреби. На даний час ситуація з виділенням коштів залишається не вирішеною.

Позитивні практики

В установі відбуваються ремонтні роботи житлових, господарських приміщень. Приділяється увага здоровому способу життя ув’язнених/засуджених, прогулянкові дворики обладнані для ув’язнених/засуджених з дітьми, знаряддями для занять спортом, тренажерами і тенісним столом.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб.

1. У порушення частини 1 статті 115 КВК України, пункту 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями встановлено, що у камерних приміщеннях сектору максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі (далі — Сектор), норма жилої площі згідно з актом вимірювання жилої площі на одного засудженого складає менше ніж 4 м².

Так, у камерному приміщенні №27, яке згідно з актом вимірювання жилої площі розраховано на тримання однієї засудженої особи, розташовано 2 ліжка та перебували 2 засуджені особи, а площа приміщення складала 5,96 м². Таким чином фактична площа на одну засуджену особу складала 2,98 м².

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що проблема із переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перезавантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет приходить до висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

Крім того, у пункті 59 21-ої Загальної доповіді Комітету зазначається, що будь-яка камера розміром менше ніж 6 м². не повинна більше використовуватися для утримання ув’язнених осіб. CPT/Inf (2011) 28). Необхідно зазначити, що карцерні приміщення №№1,2 (камери №№51,52) також не відповідають зазначеним вимогам та мають площу менше ніж 6 м².

На додаток, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів, відповідно до давньої рекомендації Комітету, для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, взятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на особу в камерах для кількох осіб (не враховуючи площу, зайняту туалетами в камерах). (CPT/Inf (2024) 20 ) пункт 38).

2. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил (далі — ЄПП) моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, у камерних приміщеннях №№2,3,4,6,9,10,15,16,17,19, 20 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі разом з особою(бами), яка/які вперше притягнута/ті до кримінальної відповідальності.

Зазначене свідчить про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод.

3. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їхнє обладнання не повною мірою відповідають вимогам Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарчого призначення та норм їхнього забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1274/21586 (далі — Норми забезпечення).

Так, у збірному відділенні відсутні приміщення: фотолабораторії; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; приміщення для роздягання; камери карантину; камери для хворих (камера-ізолятор); кімнати для роздачі їжі, зберігання харчових продуктів і миття столового посуду.

Водночас у наявності є лише одне приміщення для тримання осіб, які прибувають в установу та вибувають з неї, що не дозволяє тримати ув’язнених та засуджених з додержанням вимог ізоляції, що є порушенням пункту 10 глави 2 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО).

Крім того, до зазначеного камерного приміщення належне природне освітлення не надходить через відсутність вікон. Відсутній санвузол. Зазначене свідчить про порушення прав ув’язнених на гуманне ставлення та на повагу до їхньої людської гідності, згідно з частиною третьої статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом з тим Комітет у своїй 11-й загальній доповіді зазначає, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених природного світла та свіжого повітря, право на яке має кожний в’язень. Ба більше, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб — зокрема, туберкульозу. (пункт 30 (CPT/Inf (2001) 16).

4. У камерних приміщеннях встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що забезпечує право на повагу до приватного життя. Так, санвузли у деяких камерах не містять достатніх перегородок або дверцят, які дозволяють усамітнитись, що порушує вимогу правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил (камери №№19,20,27,29,35,37,54,55,42,46,47,48 тощо).

Крім того, у порушення вимог статті 11 Закону про попереднє ув’язнення та пункту 2 глави 3 розділу ІХ ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Так, у камерних приміщеннях ув’язненими проводиться прання та сушіння одягу, що свідчить про неналежну організацію надання лазне-пральних послуг в установі. Захаращеність особистими речами. Недостатньо природного освітлення через надмірну загратованість вікон у камерах.

Згідно з додатком Ж “Нормативні показники освітлення приміщень житлових будівель”, ДБН В.2.5-28:2018 “Природне і штучне освітлення”, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.10.2018 року №264, освітленість спальних, житлових кімнат має складати не менше 150 ЛЮКС. У камерному приміщенні №55 — 39,1 ЛЮКС штучне освітлення і 5,6 ЛЮКС природне, у камері № 63 — 81 ЛЮКС штучне освітлення і 0 ЛЮКС природне.

У камерних приміщеннях надмірна вологість. Згідно з санітарними правилами у житлових приміщеннях оптимальна вологість в холодний період року повинна становити 30-45%. Допустимі показники для цих типів приміщень — до 60%. У теплий період року оптимальна вологість у житловому приміщенні становить 30-60%.

У камері №20 було зафіксовано вологість 62%, у камері №24 — 69%.

Окремі камерні приміщення потребують проведення ремонтних робіт з заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі.

Разом з тим, у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році, Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньо камерні туалети); всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекції; забезпечити достатнього доступу до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

5. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карт з наданням інформації короткого опису злочинів, скоєних особами, які знаходяться в камерах.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що дану практику слід зупинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті, і окрім стигматизації, має ефект пошкодження стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

6. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом з тим, згідно з абзацом восьмого пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів в межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями п.85 (CPT/Inf (2011) 29) п. 23 (CPT/Iinf (2013) 23) п.166 (CPT/Inf (2014) 15).

7. Відповідно до службової документації, станом на 18.12.2024 загальний некомплект по установі складав 8 посад (4,84%) від штатної чисельності персоналу. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

8. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО визначено, що для запобігання втечам та вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на території СІЗО, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби. Так, під час огляду камерних приміщень №№19,55,47 були зафіксовані встановлені камери відеоспостереження.

Разом з тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

9. Приміщення відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема відсутні приміщення: кімнати для виховної роботи; кімнати для зберігання харчових продуктів; кімнати для зберігання особистих речей; кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарні.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. У зв’язку з чим харчові продукти можуть зберігатися при неналежних температурах, у вологих або забруднених приміщеннях, що сприяє їхньому швидкому псуванню, розвитку плісняви та розмноженню хвороботворних бактерій, а неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

10. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок” на кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації № 1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 лютого 2013 року №150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за №662/23194.

Разом з тим, моніторингова група зафіксувала відсутність особистої медичної книжки у 5 засуджених працівників з господарського обслуговування, та результатів обстеження в медичній документації, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), які необхідні для допуску до роботи.

11. У порушення статті 119 КВК України, статті 52 Кодексу законів про працю України та Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, моніторинговою групою під час вивчення журналу перевірки наявності засуджених на робочих містах та в ході конфіденційного спілкування було встановлено, що тривалість робочого дня засуджених з господарського обслуговування в їдальні, з якими укладено трудовий договір на 0,5 ставки, є більшою за 8 годин та сягає 9-10 годин на день, тобто понад 40 годин на тиждень, а робочий тиждень складає шість, а в окремих випадках сім днів.

Крім того, до робіт в харчоблоці та лазне-прального комплексу на повний робочий день, який триває 8 годин, залучаються ув’язнені. Разом з тим, залучення ув’язнених до вказаних робіт без оплати їхньої праці, суперечить вимогам пункту 1 та пункту 6 глави 1 розділу IX ПВР СІЗО та вимогам частини другої статті 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, де зазначено, що “Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їхньої праці лише до робіт, пов’язаних зі створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув’язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години протягом дня”.

Рівненська міська медична частина філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Волинській Рівненській областях

Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуті приміщення медичної частини на їхню відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів та були виявлені недоліки в роботі Рівненської міської медичної частини, що призводять до порушення прав засуджених та осіб, які тримаються під вартою в ДУ “Рівненський слідчий ізолятор”, зокрема:

1. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаних у пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

2. Через відсутність у штаті медичної частини лікаря-гінеколога, жінки, які утримуються в установі, не проходять плановий медичний огляд у зазначеного спеціаліста. Це позбавляє їх можливості своєчасно отримувати кваліфіковану медичну допомогу, що є порушенням їхнього права на охорону здоров’я та медичну допомогу гарантованого статтею 49 Конституції України. Обстеження жінок здійснюється нерегулярно і вибірково, шляхом направлення на консультації до лікарів-спеціалістів поза межами установи.

Разом з тим, такий підхід не забезпечує повноцінного доступу до медичних послуг, оскільки залежить від організаційних можливостей СІЗО, супроводу персоналу та інших факторів, що можуть обмежувати частоту й оперативність консультацій. Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part) , де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування.

3. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2024 року №186 не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень як це передбачено пунктом 2.11 розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок).

Відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

4. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5, у стаціонарі відсутній ізолятор для осіб з розладами психіки для ув’язнених, які становлять небезпеку для оточення. Разом з тим моніторинговою групою було виявлено особу з розладами психіки, яку утримували у карцерному приміщенні понад два тижні (камера №53).

Враховуючи тривалість практично безперервного ізолювання ув’язненого без надання належної медичної допомоги, дані обставини свідчать про порушення права на охорону здоров’я та медичну допомогу та можуть бути розцінені як жорстоке, неналежне або таке, що принижують гідність, поводження. У цьому контексті Комітет зазначає, що поміщення засуджених із психічними розладами в такі умови протягом тривалого періоду може вважатися відмовою у належному лікуванні, а тому за необхідності такі особи повинні бути переведені до спеціалізованих установ. (CPT/Inf (2011) 29) пункт 96).

На додаток, відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді рекомендацій Комітету, утримувати душевнохворого ув’язненого і доглядати за ним слід в лікарняному закладі з достатнім обладнанням і належним чином підготовленим персоналом. Таким закладом могла б бути звичайна (цивільна) психіатрична лікарня або спеціально обладнаний психіатричний заклад в рамках пенітенціарної системи.

5. Під час спілкування з персоналом медичної частини та огляду медичних кабінетів, палат та інших приміщень, моніторинговою групою було встановлено, що медичними працівниками в маніпуляційному кабінеті продовжується систематична практика проведення медичних оглядів та медичних маніпуляцій засудженим та ув’язненим крізь ґрати.

Разом з тим Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню регулярно критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, так як вони посягають на гідність ув’язнених, перешкоджають розвитку належних відносин між медичним персоналом і пацієнтом і, можливо, заважають встановленню об’єктивного медичного висновку. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2009 році (129.CPT/Inf (2011) 29), у 2012 році (50 CPT/Inf (2013) 23).

6. Медична частина не забезпечена працюючим флюорографічним/рентгенологічним обладнанням, внаслідок чого засудженим та ув’язненим не проводяться діагностичні обстеження органів грудної порожнини з метою своєчасного виявлення захворювань органів дихання, що свідчить про неможливість проведення ранньої діагностики туберкульозу в медичному закладі.

7. У порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 року №287 та пункту 8 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, в медичній частині не дотримано вимоги для ізоляції хворих на туберкульоз осіб, зокрема для ізоляції використовуються звичайні камери, які розраховані на розміщення більше ніж на одну-дві особи (на 5 та 6 осіб); двері до палат ізоляторів не оснащені ущільненим порогом, ущільнювачами по краях; не забезпечена рециркуляція повітря за допомогою механічної вентиляції.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

9. У порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності. Під час вивчення медичної документації ув’язнених встановлено, що одна особа яка має інвалідність не має індивідуальну програму реабілітації (далі — ІПР).

Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим він не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній документ, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

11. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (35 осіб станом на 18.12.2024 року) з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги ув’язненим та засудженим особам з технічних причин.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги. Крім того, моніторинговою групою встановлено, що серед видів стоматологічної допомоги практикується тільки видалення (екстракція) зубів, що обмежує право пацієнтів на отримання належної стоматологічної допомоги.

Рекомендації:

1. Забезпечити мінімальні стандарти житлової площі для утримання на одного ув’язненого/засудженого;
2. Забезпечити роздільне тримання осіб, передбачене статтею 8 Закону України про попереднє ув’язнення;
3. Забезпечити в збірному відділенні наявність необхідних приміщень відповідно до Норм забезпечення;
4. Забезпечити в збірному відділенні обладнане належним чином приміщення для тримання ув’язнених/засуджених;
5. Забезпечити належною огорожею санвузли в камерних приміщеннях;
6. Забезпечити належне освітлення в камерних приміщеннях;
7. Забезпечити дотримання допустимих норм вологості в житлових приміщеннях;
8. Забезпечити ремонтні роботи в камерних приміщеннях, які потребують ремонту;
9. Припинити практику у поіменних картках ув’язнених/засуджених, що розміщуються біля камери, висвітлювати інформацію, що захищена Законом про про захист персональних даних;
10. Припинити практику відкритої демонстрації спецзасобів персоналом установи;
11. Припинити практику використання камер відеоспостереження, що порушують право на приватність осіб, що тримаються під вартою;
12. Забезпечити належними приміщеннями, відповідно до Норм забезпечення відділення для засуджених залишених для роботи з господарського обслуговування;
13. Припинити практику використання понаднормового робочого дня для осіб, які залучаються до робіт з господарського обслуговування;
14. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Рівненської міської медичної частини філії ДУ Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у Волинській Рівненській областях;
15. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно- правових актів;
16. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб;
17. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”;
18. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі;
19. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог;
20. Забезпечити надання належної психіатричної медичної допомоги відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”;
21. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі;
22. Забезпечити проведення належного медичного огляду осіб, які працюють з харчовою продукцією, та видачу особистих медичних книжок;
23. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують;
24. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”;
25. Забезпечити засуджених та ув’язнених осіб угодами з лікарями, які надають первинну медичну допомогу в закладах охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я України;
26. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб;
27. Забезпечити належну медичну допомогу особам, хворим на вірусний гепатит С;
28. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.