Чому за наукоємністю ринку праці ми перетворилися на Сенегал

Про наукоємність ВВП в Україні вже йшлося. А як справи щодо наукоємності ринку праці, тобто який відсоток ринку праці України складають ті, хто займається науковими дослідженнями?

Спочатку згадаємо ЄС як орієнтир та його динаміку щодо людського капіталу в науці.

Кількість дослідників в ЄС зросла за останні роки: у 2023 році в Євросоюзі було зайнято 2,15 млн дослідників (в еквіваленті повної зайнятості), що на 672 000 більше, ніж у 2013 році. Кількість дослідників майже подвоїлася в Польщі та Греції, а також зросла більш ніж на 70% в Бельгії (79,6%), на Кіпрі (78,9%), в Угорщині (76,6%) і Швеції (70,7%) в період з 2013 до 2023 року. На протилежному кінці діапазону з невеликими темпами зростання опинилися Латвія (13,7%) і Румунія (11,7%).

А що в інших країнах світу?

Кількість дослідників у Китаї (за винятком Гонконгу) досягла 2,64 млн у 2023 році. У Китаї стрімке зростання, загалом більш ніж на дві третини (77,7%), порівнюючи з 2013 роком.

У Південній Кореї також зафіксовано стрімке збільшення кількості дослідників (загалом на 51,9%). У Сполучених Штатах темпи зростання склали 38,1% (дані за 2021 рік). Серед країн-кандидатів кількість дослідників у Туреччині зросла більш ніж удвічі за період 2013-2022 років.

Висновок: науковці у світі є активом, за який конкурують і який примножують країни. Тут йдеться не тільки про кількість осіб з науковим ступенем, але й про кількість науковців, які залучені саме у науковій діяльності.

А як справи в Україні? Ми примножуємо цей актив також?

Згідно з аналітичною доповіддю МОН України за 2022 рік, а також з даними Держстату, чисельність науковців в Україні склала 35 700 осіб, що у вісім раз менше, ніж 1991 року (295 000). Тобто щороку ми втрачали на ринку праці країни близько 7800 науковців!

У яких секторах економіки країн Європи зайняті науковці?

В ЄС висока концентрація дослідників у секторах бізнес-підприємств (56,6%) та вищої освіти (31,8%), тоді як 10,2% від загальної кількості дослідників в державному секторі.

Відносна важливість різних секторів значно варіювалася між країнами ЄС, причому на бізнес-сектор припадало три п'ятих або більше всіх дослідників у Швеції, Нідерландах, Австрії, Угорщині, Бельгії, Німеччині та Франції.

На противагу цьому, країнами з найбільшою часткою дослідників, які працюють в державному секторі, були Румунія (32,8%), Болгарія (29,5%) і Люксембург (23,0%). У Латвії (55,1%), Хорватії (51,9%), Литві (51,3%) та Греції (50,4%) більшість дослідників працювали у секторі вищої освіти.

А де залучені науковці в Україні?

Більша частина (65,3%) загальної кількості докторів наук та докторів філософії (кандидатів наук) працювали в організаціях державного сектору, 30,8% – у секторі вищої освіти й тільки 3,9% – в організаціях підприємницького сектору. Така диспропорція — це також є результат неефективного державного регулювання ринку праці.

Якою є наукоємність ринку праці Європи?

Науково-дослідний персонал у всіх секторах разом становив понад 2,0% від загальної кількості зайнятих у Бельгії, Данії, Швеції, Фінляндії, Австрії та Нідерландах, порівнюючи з середнім показником з ЄС на рівні 1,7%. Окрім вищезгаданих країн, частка науково-дослідного персоналу в загальній зайнятості коливається від 0,5% в Румунії та на Кіпрі до 1,9% в Німеччині.

Отже, до головного: якою ж є наукоємність ринку праці в Україні?

У 2021 році кількість зайнятих на ринку праці України становила 15,6 млн осіб. З огляду на кількість науковців України, наукоємність вітчизняного ринку праці складає близько 0,2%, що у два з половиною рази менше, ніж в аутсайдерів Європи – Румунії та Кіпру, та більш ніж у 10 (!!!) разів менше, ніж в Бельгії, Данії, Швеції, Фінляндії, Австрії та Нідерландах.

З чим порівняти наш показник? З якою країною? Наукоємність ринку праці України дорівнює наукоємності ринку праці такої країни Африки, як Сенегал – 0,2% (ринок праці близько 3,8 млн осіб і науковців майже 7700, дані другої половини минулої декади).

Якою була мета державної політики України щодо людського капіталу вітчизняної науки, що передбачало таке радикальне зменшення участі науковців на ринку праці саме як науковців, якщо інші країни світу та Європи зокрема робили навпаки – збільшувати кількість науковців на ринку праці?

І головне: якою є політика уряду країни щодо науковців та ринку праці зараз? Тут йдеться про державу як власника і регулятора. Науковці – це важливий актив для України? Чому за наукоємністю ринку праці ми перетворилися на Сенегал?

Оригінал