У Києві бійці 65-ї окремої механізованої бригади "Великий Луг" показали трофейну зброю, здобуту в боях. Виставка пройшла в одній зі шкіл, де військові розповіли дітям про війну та дали приміряти бронежилети.Також у 65-й бригаді анонсували відкриття рекрутингового центру, де очікують на добровольців.Про ситуацію на фронті, трофейне озброєння та майбутнє України - з військовими на виставці та у рекрутинговому центрі говорили кореспондентки Gazeta.ua.На площі позаду однієї зі столичних шкіл поставили деревʼяну карту, національний і військові стяги. Із колонок лунають патріотичні пісні. Вчителі виводять з навчального закладу учнів і, пояснюючи правила безпеки, підводять до зброї.Під мапою бійці 65-ї бригади розклали трофеї, які вони здобули у бою з ворогом. Там - збиті дрони, каски, залишки зброї, пачки цигарок "Папиросы Путина", аптечка часів Другої світової війни, іржаві частини техніки та патрони різного калібру.65-ту ОМБр створили 16 квітня 2022 року. До червня 2023-го бійці бригади тримали оборону Запоріжжя та області на ділянці протяжністю понад 110 км.Пізніше вони перейшли в наступ на Оріхівському напрямку. У результаті важких боїв звільнила понад 25 кв. км території та вийшли на південні околиці Роботиного. 7 квітня 2024 року бригада отримала свій бойовий прапор, а 20 грудня - їй було присвоєно почесне найменування "Великий Луг".Усі трофеї були здобуті біля Роботиного та Оріхова, розповідає 31-річний військовослужбовець Іван із позивним "Гном". Він служить із 2018 року, після короткої перерви повернувся у військо на початку повномасштабного вторгнення. Зараз він - інструктор.- Це автоматичний гранатомет станкового типу (АГС), це осколкова зброя радянського зразка, - Іван показує на один з трофеїв. - Він може бити на 1400 метрів і зараз також використовується на наших позиціях для вогневого ураження. Війна - це не фільм із Чаком Норрісом, це величезна структура, у якій є різні рівні роботи: оперативні, тактичні, штурмові групи, групи тактичного забезпечення. Це великий організм, у якому застосовуються різні види озброєння, які працюють на різні відстані, - пояснює військовий.
Під час інженерної підготовки, пояснює "Гном", бійців вчать, що ці трофеї: одяг, зброю, магазини тощо - можна знімати лише з убитого в бою ворога. Часто трупи загиблих потім мінують.- Люди, що пізніше йдуть по трофеї, можуть на них підірватися, - каже він. - Тому ці всі трофеї здобуті під час ведення бойових дій.На підлозі лежить військова форма окупанта. Її охоче топчуть учні, водночас розглядаючи мапу бойового шляху бригади.- Діти роблять так званий "акт доброї волі", - усміхається "Гном". - Витирають ноги об їхні рюкзаки, комплектацію, мішки. Ось як було в "совєтскій армії", так їх, грубо кажучи, і комплектують, просто лінійні сили наступу, не спецпідрозділи. Спецпідрозділи в них добре вдягнені.Наступний експонат у цій "колекції" - пошарпана тканинна сумка із червоним хрестом. Це аптечка санінструктора, каже Іван.- Це людина, яку у нас називають бойовий медик. Там індивідуальні перевʼязочні пакети, можливо, евакуаційні лямки, - веде далі він. - Це - кулемет з підбитого танку. Він має багато дірок, виведений з ладу і слугує експонатом. А ось цей лом, схожий на ракету, - підкаліберний снаряд. Також залишки кулеметів та автомату, полюбому якогось штурмовика. Тут також їх рації, цигарки, якими їх забезпечують ще зі старих запасів.Чоловік бере в руку зелений шолом, побитий зовні уламками. Всередині від удару утворилася глибока вмʼятина. Іван піднімає важкий металевий предмет.- Це педаль з лінійних установок - кулемети, які відстрілюють. Військова наука дуже обширна, там можна вчитися все життя, - підкреслює військовий. - Ось їхнє дігтярне мило, вонюче капець.Це не всі здобуті бійцями речі. Багато трофеїв наші військові дарують волонтерам за допомогу або обмінюються ними між собою.- Ось такі тубуси є з боєприпасів, - "Гном" показує на декілька тубусів, що стоять у ряд. - Це як транспортний чохол для боєприпасів. Коробки та ящики від кулемету для ДШК, можуть бути патрони абощо. Інші тубуси від протитанкової зброї, є багато цікавих моментів.Частина виставки - демонструє сучасну зброю та амуніцію українських військових. Військові вишикувалися біля столів і пильно стежать за малечею. Дехто з дітей просить приміряти амуніцію - шоломи, бронежилети, автомати. Спорядження бійцям доводиться трохи притримувати руками - бо надто важке для дітлахів. Воїни розповідають та показують учням, як працює зброя та як її перезарядити.Біля виставки метушаться діти, викрикують із захватом, коли беруть у руки зброю. За їхнім гомоном майже не чути музики та реву мотору баггі. Щоб покататися на бойовій машині, учні вишикувалися в довгу чергу.- Та ти не зможеш підняти, давай разом! - каже хлопчик своєму другові біля одного з автоматів.Над головами дітей літає дрон. Ним керує військовослужбовець 65-ої ОМБр. Поряд із бійцем стоїть боєць із позивним "Атей" - узяв його в честь царя скіфів. Має невеликий шрам на носі і вбраний у форму. У 65-й бригаді служить майже рік. На захист України став добровільно 3 березня 2022 року. До цього працював у сфері продажів, зізнається.- Я став оператором, як почав служити в бригаді, до цього моя професія була пов'язана зі зв'язком, - каже він.Дрони на фронті завжди потрібні, і військові роблять все, щоб їх вистачало, додає "Атей". Дрони надходять з усіх можливих напрямків, зокрема від держави, волонтерів і благодійних фондів.- Це допомога як від великих благодійних фондів, так і від маленьких організацій, - ділиться він. - Також люди самі нас знаходять, телефонують і пропонують дрони, кажуть що можуть зробити один-два на замовлення, якщо нам потрібно, або зберуть кошти.Робота з дронами на фронті нелегка. На позиції є чергова група, яка працює залежно від характеру цілі. FPV-дрони працюють тільки на ураження.- Ми фіксуємо, що ціль знайдена, і вилітаємо знищувати, незалежно від того, яка вона. Більше дронів чи менше - головне ефективність. Нам потрібна щодня певна кількість для бойового виконання - і це досить немаленька цифра.Військовий розповідає, що дрон - це конструктор. Його можна зібрати самостійно за декілька годин, якщо розуміти що за чим.- Ми робимо їх самі, а також самі ремонтуємо, - пояснює "Атей". Якщо ти вмієш користуватися паяльником, це не є щось складне. Одного разу достатньо, щоб побачити, як це працює і збирається. Будь які дрони використовуються, але ми підбираємо їх безпосередньо під завдання.Раніше ширилися чутки про те, що для ворога оператор дрону бажана ціль, проте "Атей" переконаний, що просто виконує свою роботу, не замислюючись над небезпекою.- Це завдання, яке потрібно виконувати. Я знаю, чому і для чого це роблю, і знаю, який результат це приносить. Хоч і розумію, які можуть бути наслідки.Керувати дроном навчився за два дні, зізнається боєць. Серед трофеїв, каже, дронів також дуже багато.- Вони на фронті постійно. Ти можеш вийти зі свого місця, пройти 50 метрів і знайти дрон. Їх багато падає, тому що зараз добре працює система РЕБ і їх багато втрачається саме через це, а не через роботу пілота. Це не заважає виконувати бойове завдання. Їх може піти більше, але свою ціль ми завжди досягаємо. - Наша бойова задача на околицях Роботино - не пропустити ворога. Бригада не втратила жодного метру землі. Я не можу сказати про рух росіян, тому що ми не відступаємо. Ми знищуємо ворога, який підходить, і все.Військовий відверто каже про те, що не розуміє, навіщо окупанти продовжують наступ, адже багато з них здаються в полон або просто йдуть на загибель.- Вони сунуть, але це знищення. Я не розумію, для чого це все, - зі здивуванням в голосі каже воїн, - здаються в полон, особливо зимою, бо їм холодно. Вони голодні, холодні. У них немає обігріву, їх просто відправляють, а вони розуміють - або замерзнути, або здатися в полон.- Що думаєте щодо можливих переговорів з країною-агресоркою і припинення активних бойових дій? - питаємо.- Чим жертвувати і заради чого - це треба все порівнювати. Якщо дійсно ми матимемо гарантії безпеки, то я вважаю, що дійсно потрібно припинити це масове вбивство. Якщо припинення на якийсь період, то це не має сенсу. Хай приймають рішення ті, хто бачить загальну картину. Тому що ми на місцевому рівні можемо зробити невірні висновки, - наостанок каже "Атей".Неподалік виставки бійці організували польову кухню. Запах гречаної каші з м'ясом, вогнища розноситься площею. Військовий кухар розкладає на столі тарілки і готовий пригощати всіх охочих смачною їжею. Школярі стають у чергу, щоб скуштувати страву. У тарілку до каші кладуть консервовані огірки, помідори та хліб - чорний або білий.Кухаря звати Артем, має позивний "Барі". Йому 39 років. Він доєднався до бригади в 2022 році. До служби працював помічником ветеринара. З 2018-го по 2021 рік служив в 44-ій бригаді - теж кухарем. Окремої складності в своїй роботі не виділяє. Якщо знати, що робити, то все складається, ніяково відповідає.- Ворог непередбачуваний і буває, що б'є по тилу. У мене був випадок, коли ми переїхали з одного місця на інше - і туди прилетіло. Я далеко від лінії зіткнення, бувають відправляють ближче, - додає воїн.Меню польової кухні регулюється залежно від підрозділів. Якщо багато бійців, то там все документують і є чітке меню. Іноді можна приготувати страви й за побажаннями бійців, зізнається.- Часто просять борщі, іноді буває солянка і гороховий суп. Частіше це все ж таки перші страви, - каже військовий, помішуючи кашу, - Для приготування їжі ми використовуємо підручні кухні. Якщо кудись виїхали, то беремо плиту і балон - це простіше і легше. Доводилося готувати і на вогні, бувало що піч мурували самостійно з цегли чи підручних матеріалів.У казанах варять чорний солодкий чай. Наливають дітям у пластикові склянки і просять, щоб пили повільно, бо гаряче. Допомагає "Барі" на кухні побратим - Ігор Дяченко із позивним "Дуда". Для чоловіка сьогодні - особливий день. До повномасштабного вторгнення у цій школі Ігор працював вчителем фізкультури.- Чотирьох друзів похоронив і сказав, що нада мені йти… - пояснює своє рішення вступити у військо чоловік. - Серед трофеїв сьогодні моїх немає. Але я в бою здобув автомат. Потім використовував її на фронті. Коли ти на позиціях - то все згодиться. Зараз ситуація на фронті нестабільна. Ми більше стримуємо росіян зараз.- Як розвиватимуться події на фронті у найближчі місяці? - питаємо.- Очікуємо дій Трампа. Він може змусити Росію зупинитися, але на яких умовах? Нам доведеться теж йти на поступки, бо ворог не віддасть ті території, які вже захопив, - каже "Дуда". - Такої перемоги, як очікували на початку всі, її не буде. Росія ще Запорізьку область хоче, але її ми точно не віддамо. Але мир потрібен… Як вчитель я міг би повернутися, але захищати Україну - це мій вибір.Виставку організували в честь відкриття нового рекрутингового центру бригади "Великий луг" у Дніпровському районі столиці. Він розташований за кілька вулиць звідси. Це вже другий центр 65-ї ОМБр. Перший запрацював у Запоріжжі наприкінці минулого року.Одразу на вході рекрутингового центру - кабінет прийому громадян. На стіні за трьома письмовими столами висить бойовий прапор бригади "Великий луг", обрамлений фотографіями з бійцями 65-ї бригади під час виконання бойових завдань.Кабінет світлий і затишний, із зручними диванами, на яких можна почекати своєї черги. На журнальному столику розклали почесні нагороди. Тут проводитимуть набір добровольців, а також займатимуться їх підготовкою та формуванням кадрового резерву ЗСУ.Головна мета центру - дати можливість громадянам потрапити в ЗСУ, самостійно обравши вакансію чи посаду відповідно до своїх навичок чи вподобань. Часто добровольці опиняються на випадкових посадах без урахування їхнього життєвого та професійного досвіду. Це впливає на мотивацію й загальну ефективність армії, зізнається командир 65-ї ОМБр "Великий луг" Володимир Ізбаш.- Головне - це прозорість. Людина знатиме від моменту, як прийде сюди, ким вона буде. і до моменту виконання завдань повністю свій шлях. Центр здійснюватиме супровід щодо проходження медичної комісії і навчання, - каже Ізбаш. - У нашій бригаді наразі багато відкритих вакансій.Найбільше підрозділам не вистачає піхотинців, стрільців, кулеметників, гранатометників, снайперів. Також потрібні артилеристи й фахівці з безпілотних систем.- Це підрозділ, який розвивається й потребує молодих спеціалістів, які мають хист до цифрових технологій, - пояснює Ізбаш.У центрі є велика кімната для проведення інформаційних заходів. Раніше у сусідньому приміщенні цієї будівлі була перша на лівому березі капличка Православної церкви України.- Її відкрили у 1996-му. Служили тут понад шість років, - згадує після освячення центру капелан, заступник голови Синодального управління ПЦУ протоієрей Павло Основенко.Коли доброволець прийде до центру, то зможе ознайомитися з наявними вакансіями й вибрати ті, що його зацікавили. Після цього з ним проведуть співбесіду для уточнення деталей.У разі взаємної згоди розпочинається процедура мобілізації або переведення чинних військовослужбовців до обраного підрозділу. Згодом бригада організовує додатковий вишкіл добровольців на власній базі.- Після ВЛК військовослужбовець із комплектом документів прибуває одразу в бригаду без потреби йти в ТЦК. 65-та бригада, попри молодий вік, має достатній бойовий досвід і сформований потужний кістяк, - каже Володимир Ізбаш. Два роки бійці виконують бойові завдання на одному з найскладніших напрямках Запорізької області. Тому я вважаю, що прийти й виконувати завдання в 65-й бригаді - це потужно. Нам просто треба допомогти, і ми разом наблизимося до перемоги.- У них арсенал здебільшого радянський, але ворога не можна недооцінювати. Готуйся до бою з левом - і переможеш муху, - слідкуючи очима за дітьми, розказує інструктор "Гном". - Окупантів дуже багато, їх не споряджають висококласною зброєю, а просто за радянськими нормами. Ворог не переймається за збереження особового складу, але є підрозділи, яких дуже якісно готують.Військовий радить українцям звертатися до рекрутингового центру. Так людина буде знати, що її навички будуть задіяні правильно та ефективно.- Не треба думати, що всі йдуть помирати. Це не так, - запевняє чоловік. - Людині кажуть, що треба зробити, щоб залишитися живою. Я б на місці ТЦК проводив серед людей саме просвітницьку роботу. Зупинити людину, не тиснути й розказати за пʼять хвилин, як можна долучитися до армії. Але думаю, що всі відео в мережі з діями ТЦК - це вирвано з контексту. Тобто нам не показують, що до цього призвело. А людям треба просто розвивати критичне мислення. 45-50-річні йти не хочуть, так давайте заберемо молодь - і що? Лишимо цю країну без надії і майбутнього…Чоловік наголошує, що підготовка бійців дуже важлива. За півроку на посаді інструктора помітив, що вдалося зменшити кількість, саме завдяки навчанням.- Менше поранених, ампутацій. Ми відкидуємо ворога, тобто збільшуємо сіру зору, - розповідає Іван. - Оборона не те що успішна, а навіть вдається потроху наступати. Особовий склад у цьому зацікавлений, ми бійців мотивуємо. На Запорізькому напрямку важко через особливість ландшафту - нема де сховатися. Вони роблять все, щоб відтягнути нас і забрати залишки регіону. У них нічого не вийде. Ворог не вів жодного бою за велике місто. Першим буде Покровськ, де вони зіштовхнуться з великими проблемами. Це не Авдіївка з 60 тисячами, яку вони закидали авіабомбами і сказали, що захопили.Постійно стримувати російський наступ - важко, додає інструктор.- І надія є, і плани є, і все робиться для того, щоб їх було менше. Але не можна вічно тримати російський наступ. Це великий ресурс - його треба десь брати, десь готувати. Постійно зберігати тиск неможливо, бо це війна, - зітхає чоловік, дивлячись на стяг бригади. - Люди виснажені. Особливо ті, хто воює довго. Грубо кажучи, костяки бригад. У цьому й проблема. Має бути якийсь мобілізаційний ресурс. Не може бути так, що одні кладуть життя за державу, а інші просто кажуть: "Ну, молодець".Чоловік переконаний, що демобілізації очікувати не варто. На місці командира він би не відмовився від повністю підготовленої людини.- Це неправильно. Але з іншого боку, має бути якась система, бо люди виснажені. Війна змінюється, кожного дня щось нове. Як у нас, так і у ворога. Але всі війни завершуються переговорами. Це факт. Але ми військові, ми не лобісти. Це не наша справа. Вони мають вирішувати, поки ми робимо свою роботу. Вигідна умова - це справедливість. А справедливість - просто знищити їх. Оце дуже класна умова, - говорить Іван і йде розповідати дітям про трофеї.Діти смакують військову кашу на алеї поблизу. Для старших учнів у школі виступає гурт "Великий Луг". У його складі грають бійці бригади. Після цього військові ділитимуться історіями з фронту.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F1afc19256dc1d51f6f0697aa240f4711.jpg)