Україна взяла в полон двох солдатів КНДР: подробиці операції від The Washington Post

Коли українські солдати захопили двох північнокорейських військовополонених минулого місяця, це стало першим незаперечним підтвердженням безпосередньої участі Пхеньяна у війні проти України. Про це пише The Washington Post.

До всього іншого, ця подія також пролила світло на спосіб мислення і підготовку мобілізованих північнокорейських солдатів, яким довелося воювати на новому для себе континенті. Журналісти зазначають, що високодисципліновані, готові загинути, але також дуже молоді та з невеликим бойовим досвідом, вони викликали цікавість і навіть деяку жалість в українських солдатів, які захопили їх під час двох окремих місій 9 січня.

Їхнє захоплення підтвердило те, про що Україна, Південна Корея і США говорили впродовж кількох місяців: тисячі північнокорейських солдатів билися разом із кремлівськими військами в Курській області. Захоплення північнокорейського полоненого давно було метою українських спецпідрозділів, навіть попри те, що північнокорейці, здавалося, були готові вбити себе або вистрілити в пораненого товариша, щоб уникнути полону. Раніше, у грудні, вдалося взяти в полон лише одного, але він помер від поранень.

Потім надійшли розвіддані про трьох солдатів, які застрягли в так званій сірій зоні, не контрольованій жодною зі сторін.

"Ймовірно, їх кинули", — сказав український солдат, який брав участь у місії та говорив із журналістами Associated Press на умовах анонімності. Загін просувався через зимовий ліс до координат, де дрон виявив трьох загублених солдатів.

"Корейці неймовірно стійкі, — пояснив боєць ЗСУ. — Ми бачили, як вони несли величезні вантажі: один солдат був зовсім маленьким, як дитина, з важким рюкзаком і кулеметом, але тікав".

Коли вони наблизилися, українці потрапили під вогонь противника, і двох північнокорейців було вбито в перестрілці. Третій солдат отримав поранення ноги. Солдат армії КНДР сказав, що йому 21 рік, і він уже провів чотири роки в армії.

"Він сказав, що призов починається в 16 років і триває вісім", — передав його слова український військовий. За його словами українця, він сам прослужив 12 років, у нього троє дітей, але все ж таки відчув співчуття щодо полоненого.

"Я подивився на нього, і, чесно кажучи, мені стало його шкода, — сказав він. — Він попросив води, і ми дали йому. Потім він попросив сигарету, і ми дали йому одну. Він назвав нас "братами".

Команда перев'язала ноги північнокорейському солдату і понесла його до контрольованої Україною території. Боєць ЗСУ також додав, що росіяни, судячи з усього, зрозуміли, що кореєць узятий у полон, і відчайдушно хотіли його повернути. Російський розвідувальний безпілотник викликав шквал вогню.

Зрештою команда дісталася української евакуаційної машини. Вони завантажили в неї пораненого північнокорейця. Коли він помітив сині пов'язки на рукавах, зрозумів, що перебуває в руках українців і почав гарячково шукати свою гранату.

"Коли я передав його медикам, він виглядав переляканим, що я не піду з ним, — сказав українець. — Я сказав йому: "Усе буде добре, ти житимеш".

"Мені його шкода, але, чорт забирай, вони прийшли на нашу землю, — сказав боєць ЗСУ. — І все ж я хотів би коли-небудь знову з ним зустрітися".

Деталі взяття в полон ще одного бійця КНДР

Того ж дня солдати з повітряно-десантного підрозділу захопили ще одного північнокорейського солдата, цього разу випадково, спочатку не розуміючи, кого вони беруть у полон. Усе почалося близько 5 ранку, коли північнокорейці атакували їхні позиції.

"Бій був напруженим і тривав годинами", — пригадав 27-річний десантник Максим Дідорчук. Небо гуділо від безпілотників. Північнокорейці атакували невпинно.

"Їхні атаки масові, але з ними поводяться як із витратним матеріалом, — сказав Дідорчук. — Вони міцні, бо покладаються на кількість. Дотримуються наказів і ніколи не відступають. Ймовірно, їх використовують як навчальний матеріал", — сказав він.

Близько полудня розвідувальний безпілотник помітив самотнього солдата, який хаотично рухався з російського боку в тил українських позицій.

"Він рухався зигзагами, вліво і вправо, — пояснив Дідорчук. — Ніхто не знав, хто він. Наказ був перехопити його, надати медичну допомогу за необхідності й вирішити, що робити далі".

У затриманні допомагав дрон. Десантники обережно наблизилися, запитавши українською мовою, чи потрібна солдату допомога. Відповіді не було, запитали російською. Солдат глянув на них, але промовчав. Перехід англійською також не дав жодної реакції.

Нарешті, коли вони підійшли ближче, ясно побачили його риси — і зрозуміли, що він північнокореєць. Рука солдата була поранена, а щелепа забинтована. Його рухи були повільними й нескоординованими, можливо, через струс мозку.

"Здається, він не знав, куди йде", — пояснив боєць ЗСУ. До його броні були прикріплені граната і ніж. Десантники жестами попросили його зняти їх, але він виглядав спантеличеним.

"Він не знав, союзники ми чи вороги", — сказав Дідорчук. Після повторних жестів солдат кинув гранату і ніж. Десантники махнули йому рукою, щоб він йшов за ними, і він підкорився. Вони трималися на обережній дистанції, розуміючи, що російські безпілотники можуть їх виявити й атакувати, щоб не допустити полону північнокорейця.

"Наскільки я розумію, вони не хочуть, щоб корейці потрапляли в полон. Вони швидко евакуюють поранених і вбитих, щоб стерти всі сліди", — сказав Дідорчук.

Коли вони чекали в траншеї на транспорт, північнокореєць попросив цигарку, потім ще одну, тоді як десантники пильно стежили не тільки за ним, а й за небом у пошуках російських безпілотників. Коли прибула машина, північнокорейський солдат занервував. Раптово він кинувся на бетонний стовп і вдарився об нього головою.

"Я вважав це спробою самознищення", — сказав Дідорчук.

Служба безпеки України СБУ, яка допитувала військовополонених, заявила, що в одного з них не було документів, а в іншого був російський військовий квиток на ім'я жителя Туви.

Нагадаємо, що, за даними ISW, російські регіони не можуть виконати поставлені перед ними мобілізаційні квоти.

Також повідомлялося, що, за даними DeepState, українські бійці відновили деякі позиції в Донецькій області, але ЗС РФ також домоглися успіхів.