Фицо и Орбан атакуют Украину: пойдет ли Киев на уступки по транзиту российского газа

Словаччина буде блокувати європейську допомогу Україні, поки Київ не розблокує транзит російського газу своєю територією.

Принаймні, з такими погрозами вже виступив прем’єр-міністр Роберт Фіцо.

А угорський прем’єр Віктор Орбан навіть добився першої перемоги – він змусив Єврокомісію в обмін на продовження санкцій проти РФ схвалити спеціальну заяву, де йдеться про стурбованість ситуацією щодо зупинки Києвом газового транзиту.

І тепер Орбан обіцяє повторити свій шантаж під час наступного продовження дії санкцій.

На цьому тлі деякі заяви Києва можуть виглядати як готовність до поступок.

Наприклад, президент Володимир Зеленський припустив відновлення транзиту для газу, проте лише для газу з Азербайджану.

Чи не означатиме це де-факто відновлення транзиту російського газу? І чи справдилися прогнози Фіцо, що зупинка транзиту стане катастрофою для європейської економіки? А разом із тим – чи здатний президент США Дональд Трамп виконати свою обіцянку та обвалити світові ціни на нафту? І як на це може відреагувати Росія?.

На всі ці питання відповідає президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар.

Радимо подивитися відео нашої розмови.

А тих, хто надає перевагу читанню, запрошуємо ознайомитися з її ключовими тезами.

@video=//www

"Друзі Путіна" скаржаться на Україну.

Словацький прем’єр Роберт Фіцо вже заявляв, що Зеленський почав йти на певні поступки у питанні транзиту газу.

Показовою стала реакція Європейської комісії – щоб розблокувати продовження санкцій проти РФ, там погодилися у відповідь… вести переговори.

Тобто Європейська комісія не може відмовити країні-члену Європейського Союзу в її законному бажанні.

Але варто звернути увагу, що у формулюваннях цієї заяви немає пункту про те, що Єврокомісія виступає на боці країни-члена і докладатиме зусиль, щоб повернути статус-кво для задоволення потреб цієї країни у газі.

Цього немає.

Натомість є переговори, які можуть тривати місяць, рік, п'ять років і більше.

Річ у тім, що Європейська комісія свою позицію раніше позначила, це фундаментальна позиція, яка полягає у тому, що ЄС не потребує таких обсягів російського газу.

На додачу питання диверсифікації і декарбонізації залишаються на порядку денному і нового складу Європейської комісії.

Тому забаганки Фіцо та Орбана так і залишилися лише забаганками цих політиків, а не позицією ЄС.

Так, це питання досі не закрите.

Зокрема, угорський прем’єр Віктор Орбан продовжить тиск на Брюссель – потрібно ж якось відпрацьовувати і російський газ, і російську нафту.

Тим більше, що загроза припинення постачання російської нафти для Орбана дуже серйозна.

Якщо Україна все ж прийме таке рішення, це стане дуже потужним ударом по цьому троянському коню Кремля.

Тому занепокоєння Орбана цілком зрозуміле.

Але Орбан – це не вся Європа.

Без катастрофи для Європи.

Роберт Фіцо неодноразово заявляв, що зупинка транзиту Україною російського газу стане для Європи катастрофою.

Але зараз можна впевнено стверджувати: ніякої катастрофи немає.

Більш того, немає й жодних проблем, якщо не брати до уваги невелике зростання ціни на газ на європейському ринку.

Але це зростання – звичайне явище.

Взимку ціна на газ завжди підвищується.

А якщо згадати всі ті апокаліптичні прогнози, що тепер ЄС газу не вистачить, то варто подивитися на статистику: порівняно з минулими роками газ викачується не так інтенсивно.

Ще один міф – що ці дії України призведуть до зростання цін на енергетику.

Зараз ця ціна – 52 євро за мегават-годину.

Зазвичай цю цифру називають у контексті того, що у 2021 році вона була вдвічі нижчою.

І це виглядає як катастрофа.

Але варто згадати, що з 22 серпня 2022 року ціна на газ на європейському ринку дорівнювала майже 340 євро за мегават-годину.

Це сталося через те, що Росія "підсушила" європейський ринок газу, припинивши постачання по "Північному потоку" – і це призвело до цінової ескалації.

Така ескалація стала можливою внаслідок тодішньої залежності ЄС від "дешевого" російського газу.

Але і в Будапешті, і в Братиславі це зазвичай замовчують.

Азербайджанський газ замість російського.

Україна вже заявляла про можливість відновлення транзиту, але виключно для азербайджанського газу.

І це було сприйнято як готовність Києва де-факто відновити транзит російського газу.

Така схема дійсно обговорювалася минулого року – в Європу дійсно міг би транспортуватися каспійський газ, але цей вільний обсяг Азербайджан отримував завдяки тому, що на внутрішній ринок заходив газ із РФ.

А тому цей механізм ніяк не сприяв досягненню нашої мети – зупинці експорту російських енергоресурсів.

Такий "схематоз" дійсно обговорювався минулого року, але зараз ця схема вже не спрацює.

Серед іншого – і внаслідок нинішнього загострення у відносинах Баку та Москви через знищення азербайджанського літака.

І тепер ми бачимо зовсім інший дух відносин між Азербайджаном та РФ.

А на додачу, ще минулого року цю схему піддали достатньо жорсткій критиці як в Україні, так і за її межами.

І це призвело до додаткових клопотів для Азербайджану з точки зору його іміджу в Європі.

Все-таки Азербайджан звертає увагу на таку критику, адже він хоч і невеликий, але гравець на європейському ринку газу.

Проте зараз може йтися дійсно про транзит саме азербайджанського – без лапок – газу.

Так, Баку наразі не має зайвого газу, але може збільшити його видобуток.

Така перспектива є цілком реальною, проте варто пам’ятати: це питання не року і не двох.

На це потрібно років п’ять як мінімум.

Тобто, можливо, десь до 2030 року може відбутися суттєве збільшення видобутку газу Азербайджаном, що дозволить йому збільшити експорт приблизно на 10 млрд кубометрів.

Натомість зараз Азербайджан зможе збільшити такий експорт буквально на пару мільярдів кубометрів.

Такий обсяг – ніщо для Європи, а на додачу це буде комерційно невигідно для трейдерських компаній.

Проте навіть такий обсяг поставок міг би повністю вирішити проблеми такої країни, як Молдова.

І варто українські заяви про відновлення транзиту для азербайджанського газу розглядати саме в такій площині – це питання або невеликих обсягів, потрібних для вирішення криз в окремих країнах, або у більших обсягах, проте у середньостроковій перспективі.

Європа без російської нафти.

В мене немає сумнівів, що в Європейській комісії вже неодноразово на непублічному рівні пояснювали і Орбану, і Фіцо, що їхні країни, а разом із тим – і угорська компанія MOL Group, яка є власником нафтопереробки і в Угорщині, і в Словаччині, мають прекрасні технічні можливості, створені ними ж ще 10 років тому, для того щоб використовувати інший маршрут постачання енергоносіїв та іншу, не російську, нафту.

Мається на увазі нафтотранспортна система Adria, яка є не менш древньою, ніж система "Дружба", для того щоб постачати нафту з неросійських джерел маршрутом через Хорватію до Угорщини і Словаччини.

Ба більше, 9 лютого буде ювілей – 10 років MOL Group на своєму сайті пафосно видала пресреліз про те, що нею здійснена інвестиція і взаємодія зі словацьким Ttranspetrol, а це оператор нафтотранспортної системи Словаччини, та забезпечено розширення потужностей системи транспортування нафти, яка дозволяє отримати необхідну нафту для заводів "Сазхаломбатта" в Угорщині та "Словнафта" у Словаччині через систему Adria.

Причому в обсягах, які не лише достатні для завантаження цих двох заводів, але й залишається дещо для транспортування на Чеський нафтопереробний завод.

Тобто проблема полягає лише у тому, що Орбан і Фіцо прагнуть зберегти корупційні схеми.

Схеми, за якими нафта з РФ постачалася до них за спеціальною ціною, проте в цю ціну вже входить лояльність цих політиків.

І це плата Росії за ті послуги, які режими Фіцо і Орбана надають Кремлю, насамперед за торпедування ініціатив, що стосуються допомоги України, а також набуття Україною членства у ЄС.

Джерело проросійських настроїв.

Нещодавно з’явилася інформація, нібито ЗСУ вперше атакували інфраструктуру "Турецького потоку".

Насправді ніхто не атакував компресорну станцію "Русская", яка є відправною для "Турецького потоку".

Річ у тому, що неподалік розташовані військові об'єкти, які неодноразово вже намагались атакувати ЗСУ.

Це і радіолокаційна станція, і два серйозних об'єкти, один Чорноморського флоту, інший – десантно-штурмових військ РФ.

Проте Чорноморське узбережжя Росії достатньо щільно закрите засобами повітряної оборони.

Тому спроба атакувати ці військові об'єкти була перервана саме в районі, де розташована ця компресорна станція.

Це і стало, власне кажучи, приводом для спекуляцій.

Тобто тут російська пропаганда спрацювала достатньо ефективно.

Проте, якщо гіпотетично уявити, що ЗСУ вдасться заблокувати цю останню гілку постачання російського газу на європейський ринок, а точніше, для потреб кількох країн: Туреччини, Болгарії, Сербії та Угорщини, то ми побачимо, як проросійські настрої в цих державах поступово підуть на спад.

Трамп та ціни на нафту.

Дональд Трамп обіцяє добитися різкого зниження цін на нафту, щоби посилити тиск на Росію.

Наразі ми бачимо лише незначне зниження цін, і це є попередньою реакцією ринку.

Чи вдасться Трампу його задум? Я думаю, що йому це може вдатися тільки в тому разі, якщо буде взаємодія реально з гравцем №1 на енергетичному ринку – із Саудівською Аравією.

І, власне кажучи, це не випадковий заклик Трампа, його адресовано саме саудитам.

Адже саме вони мають найбільше вільних потужностей для того, щоб збільшити видобуток і, відповідно, експорт.

За різними оцінками, можливість швидкого збільшення видобутку нафти Саудівською Аравією складає від 2 до 3 мільйонів барелів щодоби.

Для порівняння, глобальний ринок нафти складає близько 101 мільйона барелів щодоби.

Тобто ці додаткові два-три мільйони барелів – це серйозно.

Але це буде можливо, лише якщо вдасться досягти синхронізації дій США та Саудівської Аравії.

Як вважається, саудити за так не будуть нічого робити, а головне, вони продовжують де-факто перебувати в альянсі з Росією, диктувати вдвох правила поведінки для глобального нафтового ринку.

З іншого боку, восени минулого року саудити відверто висловили своє невдоволення поведінкою Росії, Казахстану та Іраку, які порушують квотові зобов'язання в рамках ОПЕК+.

І це був такий меседж, адресований Кремлю: дивіться, ми можемо зіграти по-іншому.

Ця заява була зроблена з прицілом саме на вибори у США і на можливу перемогу Дональда Трампа.

Тому цілком можливо, що конфігурація нафтового ринку може змінитися.

Замість нинішньої схеми – "Росія та саудити проти американців" – можливе повернення до формату "американці та саудити проти Росії".

Сигнали про те, чи можливий такий сценарій, ми побачимо вже наприкінці першого кварталу цього року.

Спілкувався Юрій Панченко,.

відео Володимира Олійника,.

"Європейська правда".