Future Culture про тремтіння в ногах, запаморочення та шлях до перемоги — інтерв'ю Фокусу

Гурт Future Culture розповів про свій шлях до фіналу Нацвідбору на Євробачення-2025, що стало для них не лише перемогою, а й потужним кроком до нових музичних горизонтів. Детальніше — у нашому ексклюзивному інтерв'ю.

Що ви відчули, коли дізналися, що потрапили до фіналу Національного відбору на Євробачення-2025?

Ми відчули запаморочення, поколювання в серці, тремтіння в ногах, потемніння в очах, дзвін у вухах, закладений ніс і навіть оніміння язика. А якщо без жартів, то, звісно, ми були раді. Завжди приємно, коли твою музику викуповують. І за це ми хотіли б подякувати Тіні Кароль — вона розуміється на стильній музиці й одразу зрозуміла нашу пісню з перших секунд і підтримувала нас на кожному етапі.

Як виникла ідея пісні "Waste My Time"? Який основний меседж ви хотіли донести до слухачів?

Ідея пісні "Waste My Time" виникла у нашого барабанщика під час відпочинку зі своєю дружиною після важкого робочого тижня. У них були плани провести вихідні "з користю" — кудись піти, чимось зайнятися, але в підсумку все завершилося тим, що вони просто залипали на дивані і нічого не робили. Саме тоді прийшло усвідомлення, що такий відпочинок — найцінніший. Це про вміння розслабитися, бути поруч із близькими людьми, обійматися, сміятися, радіти моменту і дозволяти собі "витрачати" час — бо насправді втраченого часу не існує.

Кожна секунда нашого життя — це диво, і його потрібно ловити, насолоджуватися ним. Основний меседж пісні в тому, що треба цінувати ці прості моменти життя, час із близькими, навіть якщо ви просто нічого не робите. Дуже важливо знаходити місця сили і людей, з якими можна перезавантажитися, відновити енергію.

Сучасний світ постійно змушує нас бігти, прискорюватися, щось робити, але важливо вміти сповільнитися, розслабитися і перезавантажитися. В умовах війни це надважливий скіл, без якого нервова система швидко виснажується і "згорає", як результат — нездатність боротися, підтримувати близьких і військових, які своїми жертвами дають нам можливість жити наші життя.

Як підготовка до Нацвідбору вплинула на вашу групу? Що змінилося у вашій роботі?

Підготовка до Нацвідбору дуже позитивно вплинула на наш гурт, і насамперед завдяки чітким і невідкладним дедлайнам. Це саме те, чого завжди бракує творчим особистостям, музикантам і взагалі всім креативним людям. У кожної такої людини є одна велика проблема — прокрастинація. Ми завжди намагаємося досягти якогось ідеалу, тому пісні нескінченно записуються, переписуються, зводяться, відео переробляються — і це триває без кінця.

Але Євробачення дало нам, скажімо так, хорошого "пня під дупу", щоб ми почали працювати швидше, діяти рішучіше і більше не втрачали часу. Це змусило нас зосередитися на найважливішому і працювати максимально ефективно.

Як ви готуєтеся до виступу? Можете трохи розповісти про вашу сценографію та ідею номера?

На жаль, ми не можемо розкривати жодного з елементів нашого шоу, адже наші продюсери нам це суворо заборонили. Тому 8 лютого на всіх чекає сюрприз. Єдине, що можемо сказати: підготовка йде дуже стрімко, хаотично (здебільшого через дуже стислі терміни), але водночас максимально професійно. Це все завдяки великій і досвідченій команді StarLight Media, яка працює над нашим номером.

Як виникла назва гурту Future Culture, і що вона символізує? Розкажіть про кожного з ваших учасників — звідки ви, скільки вам років, чим займалися до гурту і як ви всі познайомилися?

Назва Future Culture — це ідея нашого бас-гітариста. По-перше, це просто два класних і зручних слова, які чудово виглядають і звучать разом. По-друге, це невеликий натяк, запрошення дослідити, що ж таке ця "культура майбутнього". Ми запрошуємо слухачів на концерти, щоб розібратися в цьому разом, адже наші виступи на 90% складаються з повної імпровізації. Ніхто, навіть ми самі, не знає, що станеться наступної секунди — музика народжується просто на сцені.

Учасники гурту познайомилися за різних обставин, усі ми з різних міст: Луганськ, Сєвєродонецьк, Кривий Ріг, Київ, але саме в Києві ми всі познайомилися. Як саме ми всі зустрілися — це історія на кілька годин. Середній вік учасників коливається між 30 і 40 роками, але головне — ми все життя присвятили музиці. Музика — це те, що ми вміємо найкраще.

У цьому гурті ми даємо одне одному повну свободу, і саме тому наша музика унікальна і саме така, як ви її чуєте.

Як би ви описали свій музичний стиль і чим він відрізняється від інших українських гуртів?

Наш стиль дуже важко описати одним словом, адже ми постійно експериментуємо. Кожен учасник гурту має величезний досвід роботи в абсолютно різних музичних жанрах, тому ми вміємо грати майже будь-яку музику. Це постійні експерименти та пошук нових горизонтів.

Проте є одна річ, яка нас об'єднує та характеризує — це кач. Ми створюємо грувову, ритмічно насичену музику, яка балансує між хіп-хопом, R&B, нео-соулом і фанком. Нам подобається грати з електронікою, лупами, семплами.

Якщо спробувати узагальнити, то це можна назвати contemporary urban music — сучасна урбаністична музика. Англійською це звучить зрозуміліше, але суть у тому, що ми творимо музику, яка відображає ритм і вайб сучасного міста.

Чим ми відрізняємося? По-перше, тим, що жанри, які ми виконуємо, в Україні не дуже розвинені. Джаз Хіп-хоп, R&B, нео-соул, фанк не є популярними жанрами і залишаються в андерграунді, і ми хочемо бути серед тих, хто популяризує таку музику.

По-друге, ми повністю DIY-група. У нас немає аранжувальників, продюсерських команд чи будь-кого, хто стояв би над нами і керував процесом. Усе, що ви бачите і чуєте, — це результат нашої власної роботи. Ми самі пишемо музику, знімаємо кліпи, створюємо контент.

Наша музика народжується через джеми та імпровізацію, а не через планування за столом, коли хтось каже: "Так, який трек нам записати наступним? Давайте в такому-то стилі з таким ритмом, бо це зараз у тренді". У нас такого немає. Наша музика — це стовідсотково щира і справжня творчість, без фільтрів і компромісів. Те, що ви чуєте, — це ми, і це чесно.

Які виконавці чи гурти вплинули на вашу творчість?

Це дуже складне питання, адже ми — п'ять різних творчих одиниць з абсолютно різними музичними смаками. Сказати точно, хто на нас вплинув, дуже важко.

Однак, напевно, найбільший вплив на наш гурт справив австралійський квартет Hiatus Kaiyote. Вони створюють музику в жанрі нео-соул, і це для нас просто квінтесенція краси, естетики, стилю, інноваційних ідей та експериментів. Можу додати ще по одному виконавцю від кожного з гурту: John Frusciante, Frank Ocean, Chris Dave, R.Stevie Moore, Stevie Wonder.

Що вас надихає у створенні музики, і чи є у вас улюблені теми або ідеї, які ви хочете донести до слухачів?

На творчість нас надихає життя і... ми самі. Щоразу, коли ми збираємося разом, це вибух енергії, сміху та жартів. Ці зустрічі заряджають нас позитивом і надихають рухатися далі.

У нашому гурті панує повна свобода — ніхто нікому не ставить жодних рамок, і кожен може робити все, що захоче. Ця атмосфера творчої свободи теж є потужним джерелом натхнення.

Чи були у вас творчі суперечки? Як ви вирішуєте конфлікти всередині групи?

Творчі розбіжності у нас трапляються досить рідко. А якщо й виникають, то ми їх вирішуємо дуже просто — за допомогою каменю, ножиць і паперу.

Як ви працюєте над своїм образом? Чи є у вас стилістична команда, яка допомагає у виборі сценічного стилю?

Ми ніяк не працюємо над своїми образами — у нас немає команди стилістів, і на концерти ми одягаємося так, як кому заманеться. Ми дотримуємося тієї ж концепції, що й у творчості: повна свобода. Кожен з нас виражає себе так, як хоче, і це прекрасно відображає нашу суть

Чим займаються учасники гурту, коли не працюють над музикою?

Коли ми не займаємося музикою в рамках Future Culture, то займаємося... іншою музикою. Ми всі п'ятеро — музиканти до мозку кісток. У кожного з нас є кілька інших проектів, над якими ми працюємо паралельно. Ми пишемо аранжування на замовлення, граємо сесійно на концертах і в студіях, створюємо озвучку для комп'ютерних ігор, навчаємо гри на музичних інструментах і гри в групі, продюсуємо музику тощо. Вся наша діяльність так чи інакше пов'язана з музикою, адже це наше життя і головна пристрасть.

Чи відчуваєте ви конкуренцію з іншими фіналістами Нацвідбору? Хто з них, на вашу думку, є найсильнішим суперником?

Ми взагалі не відчуваємо конкуренції. Особисто наш барабанщик вважає концепцію музичного конкурсу трохи абсурдною. Адже ми змагаємося за те, щоб хтось обрав "найкращу" пісню, керуючись своїми суб'єктивними враженнями та музичними смаками. А по суті, у всіх нас одна й та сама мета — поїхати в Європу і ще раз заявити всьому світові про Україну: показати, яка в нас сильна творча нація, який високий рівень нашої музики, і нагадати, що в нас досі триває війна.

Нам потрібна підтримка. Європа, Америка, НАТО, ООН, весь колективний Захід повинні роздуплитися, що якщо вони сьогодні не допоможуть нам, то завтра чилити в бліндажі під КАБами вже будуть вони самі.

Тому я взагалі пропоную скасувати голосування і відправити всіх 10 фіналістів, або навіть усіх 20+ виконавців із лонг-листа, разом! Уявіть собі: величезний бойовий автобус, аля Mad Max, на якому замість гармат — величезні колонки. З них по черзі валить наш спільний плейлист. Ми всією бандою вириваємося в Базель і просто розвалюємо всіх і все Українською музикою. Думаю, це був би найкращий спосіб показати світу, хто ми такі.

Як ви ставитеся до критики вашої музики та образу?

До критики ми ставимося позитивно-нейтрально. Будь-яка критика — це одночасно і корисно, і беззмістовно. Адже вона завжди походить від людини зі своїм суб'єктивним баченням, сформованими музичними смаками, почуттям стилю і уявленням про те, що правильно або красиво. Ця думка завжди суб'єктивна і часто зав'язана на его того, хто її висловлює. Тому ми не надто звертаємо на це увагу.

Проте загалом до критики ставимося позитивно, адже всі ми знаємо, що найгірше — це байдужість. Коли твоя творчість не викликає жодних емоцій. А якщо твою музику обожнюють або критикують — це означає, що вона чіпляє людей. І це, безумовно, ознака успіху.

Раніше Фокус публікував інтерв'ю з групою Ziferblat.