Прорив кордону в Курській області: чого домоглися ЗСУ за півроку унікальної операції

6 лютого 2025 року виповнюється півроку з моменту початку наступальної операції Збройних сил України в Курській області. Розпочата в серпні 2024 року, вона призвела до найбільшого прориву українських військ на фронті за минулий рік. У зв'язку з цим Фокус зібрав інформацію про ключові моменти українського наступу на території РФ, а також з'ясував, яке значення мала Курська операція в контексті війни, що триває, і чого домоглися ЗСУ на сьогодні.

Стратегічні завдання операції

Тема доцільності Курської операції є предметом дискусій у колах експертів і західних військових оглядачів, які подекуди відгукувалися про рішення вищого військового керівництва України з різкою критикою. Деякі військові експерти висловлювали думку, що наступ українських військ углиб території Росії має вигляд "грубого витрачання людей і ресурсів", які вкрай необхідні на Східному фронті. Однак була й інша точка зору, згідно з якою дії ЗСУ були цілком виправдані, оскільки перенесення бойових дій на територію противника вигідне Україні. Наприклад, генерал Бундесверу Крістіан Фройдінг заявив, що українські війська отримали вікно можливостей, щоб проявити ініціативу, тому цим необхідно було скористатися.

Незважаючи на дебати в інформаційному полі командування Сил оборони в перші дні після прориву кордону РФ зберігало мовчання. Пізніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що наступ у Курській області переслідував кілька ключових цілей. Серед них:

• запобігання використанню регіону як плацдарму для нового російського наступу;
• відволікання російських сил від інших ділянок фронту;
• створення безпечної зони для захисту українських територій від транскордонних обстрілів;
• взяття військовополонених і підняття бойового духу української армії.

За словами Сирського, саме Курська операція дала змогу зірвати підготовку російського наступу на Сумську область, де на той момент уже концентрувалися ворожі війська.

Президент України Володимир Зеленський також підтвердив важливість операції, зазначивши, що її проведення допомогло запобігти можливому вторгненню до Сум і Харкова. В інтерв'ю Associated Press він назвав цей наступ "дуже розумним і несподіваним кроком", хоча зауважив, що загрозу для цих міст повністю не усунуто через ракетні удари, що тривають.

Хронологія подій: ключові етапи бойових дій

Початок наступу

6 серпня 2024 року з'явилися перші повідомлення про наступ Збройних сил України на Курську область Росії. Прорив було здійснено одразу на двох напрямках — на захід і схід від прикордонного переходу "Суджа". Уже наступного дня цей об'єкт опинився під контролем ЗСУ, внаслідок чого в полон потрапили десятки російських прикордонників. Крім того, під контролем українських військових опинився стратегічно важливий для Росії об'єкт: газовимірювальна станція "Суджа".

За кілька днів українські війська заглибилися в російську територію РФ на 10-15 км, захопивши кілька прикордонних сіл. А 12 серпня ЗСУ встановили контроль над Суджею, просунувшись углиб на 20 км. Загалом за перший місяць бойових дій під контролем українських сил опинилися 44 населені пункти і територія Курської області площею 1000 кв. км.

15 серпня 2024 року головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оголосив про створення військової комендатури в окупованих районах Курської області. Водночас головою комендатури було призначено Едуарда Москальова.

Дії ЗС РФ

З перших днів бойових дій стало очевидно, що для командування Збройних сил РФ зухвала атака українських військ була несподіванкою, прикордоння не було серйозно підготовлене для відбиття наступу українських сил з боку Сумської області.

Спроби опору з боку так званих "полків прикриття кордону", сформованих із легкої піхоти, не увінчалися успіхом. Ці підрозділи, створені в південних регіонах Росії 2023 року, були орієнтовані на протидію рейдам українських спецпідрозділів і не мали достатньої підготовки для боротьби з регулярними військами, оснащеними важкою технікою.

У такій ситуації російське командування почало терміново вживати заходів щодо "затикання дірок", оскільки виникла серйозна загроза прориву українських військ у бік Курська, де, крім іншого, розташована Курська АЕС, хоча про плани захоплення електростанції Київ офіційно не заявляв.

Перша спроба ЗС РФ підтягнути хоч якісь резерви обернулася для противника катастрофою. У ніч на 9 серпня 2024 року Сили оборони завдали удару по колоні російської військової техніки в районі Рильська. Тоді повідомлялося, що велика колона 44-го армійського корпусу з Ленінградського військового округу пересувалася трасою, що з'єднує український Глухів і Курськ, а місце удару знаходилося за 30 км від кордону і за 20 км від селища Коренєве. Унаслідок атаки ракетної системи HIMARS, за деякими даними, загальні втрати в живій силі противника становили близько 500 осіб.

Примітно, що з цього приводу написали низка Z-блогерів. Вони різко розкритикували дії російського командування, а деякі написали, що командирів, які віддали наказ рухатися колоною відкритою трасою, потрібно розстріляти.

Далі події розвивалися не на користь російської сторони, незважаючи на офіційні заяви ФСБ, Міноборони РФ і таких політичних персонажів, як глава Чечні Рамзан Кадиров. Так, буквально через кілька годин після початку наступу силове відомство заявило про "відбиття збройної агресії" в Курській області. Того самого дня начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герсамов пообіцяв Володимиру Путіну, що операція російських військ "буде завершена розгромом противника і виходом на державний кордон", а Кадиров 9 серпня оптимістично заявив, що в Курській області будуть "хороші результати" в найближчі "два-три дні". Але замість "хороших новин" 10 серпня Москва змушена була оголосити режим контртерористичної операції в трьох прикордонних регіонах РФ, а пізніше почати хаотичну евакуацію жителів з окремих районів Курської області.

На тлі голослівних заяв надходила інформація про успіхи українського спецназу на території противника. 15 серпня бійці спецпідрозділу "Альфа" взяли в полон 102 військовослужбовців РФ, що стало наймасовішим захопленням ворожих бійців за один раз.

Тим часом російським військам вдалося оговтатися від першого удару і стягнути резерви, зокрема з окупованої території Донбасу. Уже до вересня лінія фронту стала відносно стабільною, а російські війська намагалися контратакувати, хоча й без особливого успіху.

Втрати армії Росії в Курській області

Усі спроби ворога вибити українські підрозділи з території Курської області обернулися великими втратами.

За даними Генерального штабу ЗСУ, за шість місяців наступальної операції Сил оборони російська армія втратила близько 40 тисяч осіб, з яких понад 16 тисяч убитими.

Згідно з даними Генштабу ЗСУ, з початку Курської операції російська армія втратила:

• 131 танк;
• 689 бойових броньованих машин;
• 386 артилерійських систем;
• 12 реактивних систем залпового вогню (РСЗВ);
• 12 зенітних ракетних комплексів;
• 1 літака;
• 3 вертольотів;
• 931 безпілотного літального апарату (БПЛА) оперативно-тактичного рівня;
• 1164 одиниць автомобільної техніки;
• 34 одиниць спеціальної техніки.

Війська КНДР у Курській області

У такій ситуації Москва була змушена звернутися за військовою підтримкою до Північної Кореї. За різними даними, наприкінці минулого року до Росії прибуло близько 12 тисяч північнокорейських солдатів. Однак ці підрозділи зіткнулися з інтенсивними бойовими діями та зазнали значних втрат — після місяця боїв у Курській області майже половина особового складу була знищена, що призвело до їхнього виведення з передової.

Крім понесених втрат у м'ясних штурмах північнокорейські військові прославилися ще й тим, що ховалися в будинках місцевих жителів, тоді як господарі залишалися на холоді.

Висновок

Операція Сил оборони України в Курській області стала ключовою подією, яка змінила сприйняття конфлікту як усередині Росії, так і на міжнародній арені. До цього моменту світові ЗМІ передбачали "видих" української армії та успіхи російської армії на Східному фронті. Однак прорив кордону РФ став свідченням потенціалу української армії та вразливості збройних сил противника на тлі відверто слабкої управлінської складової російської військової машини.

З тактичної точки зору завдяки проведеній операції бойові дії було перенесено на ворожу територію. Цю ситуацію прокоментував ексрадник Валерія Залужного генерал-майор Віктор Назаров. За його словами, колишній головнокомандувач ЗСУ ще в грудні 2022 року запропонував сміливу і стратегічно важливу ідею — перенести військові дії на територію Росії. Його план передбачав наступ на стику Курської та Бєлгородської областей з можливим оточенням і блокуванням Бєлгорода. Однак на той момент для реалізації цієї операції не було ухвалено відповідного політичного рішення.

Прорив ЗСУ також став потужним психологічним ударом для Москви. Уперше з часів Другої світової війни російським військам довелося вести оборону на власній території, що викликало паніку в прикордонних регіонах, масову евакуацію і різко підірвало міф про недоторканність російських кордонів.

Крім того, цей крок зруйнував побоювання західних союзників України про те, що бойові дії на території РФ неминуче призведуть до ядерної ескалації. Операція продемонструвала, що такі побоювання були перебільшені.

Таким чином, Курська операція, проведена практично за всіма канонами військового мистецтва, дозволила досягти ключової переваги — фактора несподіванки. Українським силам вдалося успішно прорватися через російські укріплення і створити загрозу безпеці на одному з найважливіших напрямків. В умовах браку резервів у російської армії це призвело до значних іміджевих втрат для Росії та підірвало її оборонні позиції.