10 политиків-кінематографістів

Мистецтво і політика – речі, які хоч і існують паралельно, але все ж іноді перетинаються.

Це може відбуватися як у загальному культурному просторі, так і в окремо взятому предметі мистецтва.

Трапляється, що політика і мистецтво схрещуються у долі окремої особистості, як це і сталося з багатьма відомими людьми.

У 1986 році він стає мером одного з невеликих каліфорнійських містечок Кармел-бай-зе-Сі. Однак кіно захоплює його більше, і Клінт повертається до Голлівуду. Він знімає безліч популярних фільмів, серед яких і такі шедеври, як оскароносні «Непрощений» та «Крихітка на мільйон».

Але політичні амбіції Іствуда все ж дають про себе знати: з 2001 року режисер виступає в якості віце-голови каліфорнійської державної комісії, що займається створенням рекреаційних зон.

Ісландський комічний актор і сценарист, який знімався в різних телешоу і кінофільмах (нашому глядачеві він може бути відомий за фільмом «Містер Бьорнфредарсон» (2009).

Він отримав досить велику популярність у себе на батьківщині ще до того, як вирішив створити «Кращу партію» в 2009 році. Свої комічні таланти Ґнарр переніс і в політику: його партія обіцяла чесно не виконувати передвиборних обіцянок, бути відкрито корумпованою, а також забезпечити  безкоштовні рушники в басейнах і дати зоопарку білого ведмедя. Як не дивно, «Краща партія» здобула перемогу на виборах в муніципальні ради, і Йон Гнарр став мером Рейк’явіка.

У своїй політичній діяльності Ґнарр поєднує серйозне з комічним. Всьому світу став відомий випадок, коли мер відкрив гей-парад, вбравшись в жіночу сукню і заявивши, що, «на жаль, сам мер прийти не зміг». Про передвиборну гонку та політичну кар’єру докладно розповідає стрічка «Ґнарр» Галькура Ольфарсона.

40-й Президент США. Свою кар’єру Рейган починав як актор. Він знявся у 54 фільмах і навіть був обраний президентом кіногільдіі акторів США.

Фільми з Рейганом не були надто успішними, адже більшість із них були малобюджетними стрічками, які, як жартував Рейган, «продюсери не прагнули зробити хорошими, а лише хотіли зробити їх до четверга». Найбільш помітним серед них став фільм «Кінгс Роу» (1942), який номінувався на Оскар. Гра Рейгана у цій картині була засуджена багатьма критиками, але в цілому це стало однією з кращих його ролей.

У 2013 році народний депутат Богдан Бенюк взяв відпустку у Верховній Раді, щоби знятися у фільмі Отара Шаматави «Урсус». Це один із найбільш дорогих кінопроектів сучасної України.

Останній Президент Чехословаччини (1989 – 1992) і перший Президент Чехії (1993-2003). Вацлав Гавел народився у сім’ї, яка володіла кіностудією «Люцернафільм», а також відомою кіностудією «Барабанив». Тому він із дитинства мріяв про кіно. Проте доля розпорядилася так, що Гавел все життя був політиком і драматургом. А до здійснення мрії він прийшов лише незадовго до смерті.

Його першим і останнім фільмом стала картина «Догляд» (2011), прем’єра якої відбулася за кілька місяців до смерті Гавела. Стрічка знята за мотивами п’єси самого Гавела, а головну роль зіграла його дружина. У фільмі розповідається драматична історія про те, як важко високопоставленому політику розлучатися зі звичними привілеями, йдучи зі своєї посади.

Італійсько-угорська порноактриса, перша кінозірка жорсткого порно, яка стала депутатом парламенту. Анна Ілона Шталлер (таке справжнє ім’я акторки) почала зніматися у секс фільмах для дорослих у 1975 році, а її перша hardcore-стрічка вийшла у 1985 році. У цей же час Ілона активно займається політикою: у 1979 році вона була обрана провідним кандидатом від Партії зелених, а вже в 1987 році успішно балотувалася до італійського парламенту.

Чиччоліна виступає за права людини і допомогу голодуючим в усьому світі, бореться з поширенням атомної енергетики, а також відстоює сексуальні свободи. У 1991 році вона навіть створила «Партію любові». Найвідомішою заявою Чиччоліни стала пропозиція зайнятися коханням взамін припинення війни спочатку іракському диктатору Саддаму Хусейну, а потім терористові Усамі Бен Ладену. «Мої груди нікому не завдали школи, в той час як війна Бен Ладена спричинила тисячі жертв», – заявляла колишня порнозірка з виразними грудима.

Американський юрист, кіноактор і політик, який дебютував у фільмі «Марі» (1985), зігравши самого себе. У наступні роки Томпсон знявся у таких фільмах, як «Міцний горішок-2» (1990), «Мис страху» (1991), «Кучерява Сью» (1991) та багатьох інших. Однією з найвідоміших його ролей став серіал «Закон і порядок», у якому актор почав зніматися у 2002 році.

Паралельно він будував і політичну кар’єру, працюючи радником у сенаті, а в 1994 році навіть зайняв місце сенатора штату Теннессі. У 2007 році Томпсон спробував брати участь у президентських виборах, однак не отримав великої підтримки і змушений був зняти свою кандидатуру.

У 2003 році Шварценеггер вирішив балотуватися на пост губернатора Каліфорнії від республіканської партії, і несподівано переміг, ставши другим губернатором штату, що народилися за межами США.

Під час передвиборної гонки ЗМІ охрестили Шварценеггера «Гувернатор», а також щосили експлуатували заголовки типу «Термінатор 4: Повстання кандидата».

Американська актриса, найбільш відома глядачеві за своїм дитячим ролям у 1930-і роки. За часів Великої депресії вона стала справжньою зіркою: її гонорари були надзвичайними, а натовп фанів – незліченною. Ім’я Ширлі Темпл незмінно асоціювалося з феноменальним успіхом. Її портрети друкували на сувенірній продукції, а ляльки на ім’я Ширлі і платівки із записами пісень зміталися з прилавків моментально.

Маленька Ширлі стала наймолодшою професійною актрисою в історії кінематографа і навіть отримала молодіжний «Оскар» в 1934 році.

Однак маленька дівчинка незабаром виросла, і її подальша акторська кар’єра склалася менш вдало. А тому в 60-х Темпл зайнялася політичною діяльністю, стала членом республіканської партії і допомогла зайняти пост Президента Річарду Ніксону. Надалі Ширлі Темпл стала делегатом асамблеї ООН, і в якості посла побувала в Гані та Чехословаччини. За свою політичну діяльність Темпл навіть отримала почесну медаль.

Артист естради, гуморист і кіноактор, який знявся у таких відомих фільмах, як «Не хочу одружуватися» (1993), «Не послати б нам гінця» (1998), «Старі шкапи» (2000) та інших. Крім ролей у кіно, Євдокимов також прославився пародіями на відомих артистів, авторськими телевізійними передачами і виконанням пісень.

Бажання спробувати свої сили на політичному поприщі виникло у Євдокимова ще у 1995 році, коли він балотувався до Держдуми. Він робив кілька спроб зайняти різні пости, поки у 2004 році не став губернатором Алтайського краю.

Успіху посприяв образ простого чесного мужика з народу, а гаслом його PR-кампанії став слоган «Жарти в сторону!». ЗМІ дружно охрестили перемогу Євдокимова «синдромом Шварценеггера».