7 кращих акторів, які зайнялися мистецтвом

Талановитих людей у Голлівуді багато. І часом визнаним людям кіно потрібна додаткова форма вираження. Воно й не дивно, адже розкривати нові грані свого таланту в інших сферах буває дуже цікаво як актору, так і його шанувальникам. Як люди, що мають відчуття прекрасного та сприймають цей світ здебільшого візуально, часто актори стають саме художниками чи фотографами.

Едрієн Броуді

Едрієн Броуді змалечку був оточений мистецтвом. Його батько був художником, а його мати Сильвія Плачі – знаменитим фотографом, що мала регулярну колонку у «The Village Voice». Актор ріс у Квінсі та навчався акторської майстерності разом із такими людьми, як Марлон Веянс.

Після того, як Едрієн став наймолодшим лауреатом премії «Оскар» за роль у фільмі «Піаніст», його кар’єра стала розвиватись дуже швидко. Проте актор знайшов заняття, що почало захоплювати його навіть більше, аніж кіно. Він поринув у створення серії картин, які показав у рамках “Art Miami” минулого року.

Броуді зазначає, що багато працював як актор і продюсер, був просто зануреним у цей світ. Але попри це постійно відчував потребу висловити себе незалежно. І саме живопис дозволив йому це робити. Адже так Едрієн не відчуває тягаря сценарію, не має на меті зробити свою роботу більш привабливою для когось. Йому не потрібен режисер, редактор. І що дуже важливо, маркетингова команда та виробники кінцевого продукту не можуть ніяк повпливати на його роботу. Картини Броуді – це абсолютно його заслуга.

Бред Пітт

Останнє втілення своєї легендарної кар’єри Бред Пітт розкриває в обкладинці до «GQ Style», де він розповідає про свій потяг до мистецтва, який він відчував протягом останніх десяти років.

Після розлученні з Анжеліною Джолі актор знайшов себе, творячи прикладне мистецтво.  Він працює з усім: з глиною, гіпсом, деревом. І дуже дивується тому що саме працюючи руками, він може відчувати себе добре. Попри те, що це дуже самотнє заняття Пітту подобається перебувати поміж матеріалами, працювати з ними, рухатись, прибирати опісля.

Можливо, саме мистецтво стало для Бреда певною терапією. Він покинув приймати наркотики та вживати алкоголь у віці 53 років.

Актор розуміє, що ще вчора був сам не свій, розбалансований. У нього було безліч хаотичних думок, коли він намагався зрозуміти найпростіші координати у житті. А зараз він знайшов ту форму висловлення, яка власне дає йому можливість діяти гармонійно. Він знайшов свій голос, який був йому необхідним.

Джеймс Франко

Зовсім не дивує, що цей молодий задавака зміг знайти себе у світі мистецтва. Але чи може мистецький світ сприймати Джеймса Франка серйозно? Сам Джеймс чудово розуміє, що люди дивуються, коли актори починають ставати художниками, або ж ідуть у політику. Але не вважає, що це здивування повинне їх зупиняти.

Можливо, когось і дратують спроби знаменитостей так розширювати коло своїх зацікавлень, але Франко вважає, що це не перешкоджає людині тестувати межі будь-якого свого життєвого вибору.
Він пояснює, що привабливість творчості в тому, що людина отримує свободу робити щось, що не повинно розважати і що точно не покладеш у офісні шухляди. Джеймс признається, що міг би творити значно більше, аніж робити кіно.

Денніс Гоппер

Денніс Гоппер (1949-2010) відомий загалу як актор і режисер. Він зняв такі фільми як «Бунтівник без причини» (1954),  «Безтурботний їздець» (1969).

Гоппер ніколи не грав за правилами, написаними Голлівудом, і швидко заробив репутацію «складного». Він шукав себе у цій системі, проте вона лише продає непокірність і не сприймає її всередині.

Його перша дружина Брук Ховард подарувала йому фотоапарат Nikon, і він почав документувати світ, в якому він жив. Він створив обкладинку для Айка і Тіни Тернер «River Deep – Mountain High». Обкладинка вийшла у 1966 році і сприйнялась, як перша робота молодого фотографа.

Після смерті Гоппера колекція, що складалась з 400 фотографій була знову відкрита і опублікована як «Денніс Гоппер: Втрачений альбом». Ці роботи демонстрували неймовірний погляд на життя з іншого боку камери. У них бачили Гопера таким, яким він бачив себе. Це художник, актор, режисер, аутсайдер, інсайдер, романтик та ідеаліст, він розумів, що сила фото в тому, щоби трансформувати погляд на світ.

Джим Керрі

Цієї осені у Лос-Анджелесі у Signature Galleries пройшла «Джим Керрі: Sunshower» – виставка живопису та лімітованих видань. Квитки на захід оцінювались в розмірі 10 тисяч доларів за пару, що включало вхід на подію разом з роботою Керрі за вашим вибором.

Напрям у якому працює художник, можна означити як поп-експресіонізм, з такими роботами як «Електричний Ісус» та «Харай, ми всі розбиті».

Зображення, яке творить Керрі,  наповнене яскравими кольорами, графікою та вільним стилем. Така художня манера дуже нагадує Джима– екранну особу.

У короткому документальному фільмі, Джим Керрі “Я потребую кольору”, знаменитий комік наголошував на тому, що те, що ми робимо в житті, вибирає вас. Ми можемо вирішити не робити цього. Можемо спробувати зробити щось безпечніше. Але наше покликання в результаті вибере нас.

Коли актор почав займатися живописом, він став настільки одержимим, що ніде було рухатися в його домі. Картини були скрізь. Вони стали частиною меблів. Джим Керрі знайшов себе лише уявивши кимось іншим. Він спробував подивитись на себе очима похмурої і безпросвітньої зими в Нью-Йорку. Такий досвід виявився доволі гнітючим для митця. Але він зрозумів, що потребує кольору.

Джонні Депп

Найкраще відомий своїми приголомшливими портретами та персональними ролями, любов Джонні Деппа до особистості поширюється і на полотно. Протягом усієї кар’єри він писав портрети таких зірок, як Боб Ділан, Патті Сміт та Марлон Брандо. Депп любить писати обличчя людей. Тому що, якщо ви хочете знайти емоцію, подивіться, що відбувається з їх очима. Актор зізнається, що все, що він любить робити – це малювати очі.

Ми бачимо це в картині, написаній з тодішньої дружини Ванесси Параді, на обкладинці її альбому «Bliss» (2009). У ретроспективі робота є ще більш промовистою та особистісною, аніж була тоді.

Цікавим є автопортрет актора, що писаний з фотографії, яку зробила Анна Лейбовіц. Ця картина висить над картиною депового черевика, а описує він її так: «Як стара подруга. Ми завжди разом, і  жили разом так довго! Я просто хотів подякувати їй за її вірність».

Сер Ентоні Гопкінс

Сер Ентоні Гопкінс на своєму веб-сайті, що присвячений виключно його картинам, акцентує увагу на тому, що не знає, чи має його творчість сенс. Він просто малює. Гопкінс не аналізує, він просто йде за цим.
Тут актор, який виграв «Оскар» за персонажа Ганнібала Лектора в «Мовчання Ягнят», робить так, як він вибирає.

Він використовує різноманітні типи фарб, ручок, маркерів і пензлів, міксуючи які, він дозволяє собі звільнитись. Безстрашно творити без меж стриманості. У живописі актору не страшно. Він не відчуває, що має щось комусь доводити. Він працює методом спроб і помилок і робить все інстинктивно.
Хіба це не було б дивовижним, якби ми всі могли бути вільними?

Справді, Хопкінс прожив життя на своїх умовах. Він визнає, що не знає, куди це приведе його. Але актора задовільняє це абсолютне божевілля. Так він рефлексує і може донести до молодих людей, що потрібно бути молодими. Потрібно насолоджуватись. Це той шлях, що ми робимо. Це той шлях, який пройшов Ентоні Гопкінс.