Як рашисти вербують потенційних диверсантів в Україні: журналісти прикинулись колаборантами й поговорили з “вербувальниками” ФСБ

Майже щодня в Україні відбуваються теракти, лунають вибухи поблизу і всередині будівель ТЦК, горять автомобілі військовослужбовців. У суспільстві не вщухає дискусія, чи виконавцями цих терактів є ображені на владу маргінали, переконані ідеологічні прихильники “русского міра”, чи просто шукачі легких грошей, які пропонують російські спецслужби.

Кореспонденти видання Texty.org.ua поспілкувалися з “рекрутерами” із ФСБ, прикинувшись потенційними “терористами”.

Графіті на стіні

Вся ця історія почалася з напівтемного підземного пішохідного переходу в одному зі столичних спальних районів, де знайомий одного з авторів статті випадково побачив на стіні доволі дивне графіті з адресою нікому не відомого телеграм-каналу. Вочевидь, він виявився доволі допитливою людиною, тому що вирішив перейти за цією адресою. І не помилився.

Далі події розвивалися наче в детективному романі. За посиланням був, на перший погляд, ніби звичайний клон типових пропагандистських російських ресурсів про роботу ТЦК. Все за пропагандистськими “канонами”: відео “бусифікації” чергового мобілізованого, розпачливі коментарі його рідних, гнівні дописи адміна ресурсу, який вкотре запитує, скільки все це може тривати.

Атаки на ТЦК — російські диверсії чи дурість окремих людей

Прайс на саботаж

Нас поступово, але дуже настійливо підводили до необхідності реального насильства проти представників ТЦК і української влади загалом. Це і дописи про розклеєні “участниками сопротивления” пропагандистські листівки, і присвоєння авторства теракту в будівлі ТЦК у Рівному та вбивства військового на Полтавщині. А потім серед дописів раптом з’явилося оголошення з цифрами.

Ну а далі все прямим текстом: перелік акцій саботажу й терору насамперед проти працівників ТЦК з конкретними розцінками за їх вчинення. Такий собі прайс для терористів.

Усе це було так прямолінійно і відкрито, що до певного моменту ми все ж таки не могли позбутися думки, а чи це не підстава з боку СБУ, яка “на живця” намагалася ловити потенційних колаборантів. Тому вирішили поспілкуватися з адміном телеграм-каналу, щоб з’ясувати більше.

Майже мережевий маркетинг

І ось на цьому моменті стало зрозуміло, що, вочевидь, ми спілкуємося з реальними російськими вербувальниками. Що одразу впало у вічі, то це надзвичайно добра відпрацьованість роботи ресурсу. Спочатку нам запропонували відповісти на запитання своєрідної анкети.

Після того як ми відповіли на запитання, ефесбешний “ейчар” провів із нами ще додаткову невелику онлайн-співбесіду: чим ви хотіли б зайнятися? Які у вас навички?

Так, наш співрозмовник став активно розпитувати, чи маємо ми навички роботи з дронами, доступ до самих дронів або їх деталей. Здається, ця тема справді дуже цікавила росіян. На жаль, з’ясувати, для яких саме цілей їм були потрібні дрони, так і не вдалося. Ніби відчувши нашу зацікавленість, з того боку озвучили: спочатку попрацюємо на простіших “проєктах”, що називається, притремося, а тоді вже перейдемо до чогось серйознішого.

Під простішими проєктами малася на увазі наочна агітація. Наприклад, нам пропонувалося виготовити власноруч трафарет із рекламою самого тг-каналу і розмістити її на видних місцях.

Загалом схема залучення до роботи нового “працівника” тут мало чим відрізняється від стандартних практик мережевого маркетингу. Добре працюєш — отримуєш більше. І, звісно, не виключене якесь кар’єрне зростання.

Таким чином, талановитого агента російські спецслужби піднімають сходинка за сходинкою — від дрібного саботажника, який розклеює оголошення чи виготовляє трафарет, до терориста, якому в майбутньому можна буде доручити вчинення справді кривавих терактів.

Що цікаво, дії правоохоронних органів щодо пошуку паліїв автівок, вочевидь, дали свої результати. Бо тепер російські куратори радять пробивати шини або відразу переходити до вчинення замахів на життя.

Гроші й ще раз гроші

Потім ми виявили цілу мережу схожих телеграм-каналів, яка мала один головний телеграм-канал із кількістю учасників близько 5 тисяч і купу регіональних каналів, створених фактично для кожного обласного центру з кількістю учасників від кількох сотень до майже тисячі кожен. Ніби загальна кількість учасників не така вже й велика, але для тієї мети, для якої їх реально було створено, цілком достатньо.

Схема спілкування і залучення ідентична, яку ми бачили на першому каналі: пропозиції саботажу, терору і, звісно, розцінки.

При цьому жодного слова про “русскій мір” чи щось подібне не прозвучало. Навіть навпаки, у приватній розмові адмін став переконувати, що він теж з України, а росіяни взагалі ніяк не дотичні до цього ресурсу.

“Я это делаю для собственных детей, чтоб они жили в нормальной стране”, — написав він. Щоправда, забувши уточнити, звідки, власне, гроші. А саме вони фактично є рушієм усього цього процесу. Здається, ні для кого з того боку вже не секрет, що єдина справжня “скрижаль”, яка тримає лубочну будівлю сучасної Росії і “русского міра”, — це грошовий потік. Вичерпається він — буде кінець і всьому іншому.

Але частково в цьому є певна неприємна правда і для нас. Бо, судячи із заяв правоохоронних органів, охочих отримати “криваві” гроші в нас теж не бракує. І йдеться не лише про наркозалежних чи назавжди радянських пенсіонерів, а й про звичайнісіньку українську молодь та навіть школярів.

І знову телеграм

Саме молодь є одним з основних адресатів таких терористичних ресурсів. Не випадково на початку спілкування ефесбешний куратор спитав про вік. І був лише за, коли йому запропонували допомогу 15–17-річних.

Звісно, чим молодша людина, тим менше вона ставитиме запитань і тим більше шансів затягнути її в щось справді погане. Але, певно, то вже питання до всього українського суспільства: як так трапилося, що принаймні для частини молоді, яка виросла у світі, де наче й не було війни, вказати ворогу чиїсь координати чи розклеїти пропагандистські листівки — така сама робота, як, наприклад, працювати в “Макдональдсі”.

І ще одне: так було, є і буде, що майже всю свою агентуру росіяни вербують через телеграм. Здавалося б, уже говорено-переговорено, наскільки непевна ця соцмережа. Але влада так нічого і не зробила для її повноцінного блокування в Україні, хоча технічно це можливо. А відповідно можна бути впевненим лише в одному: навіть якщо вдасться заблокувати окремий канал, на його місці завтра з’явиться мережа нових. І конвеєр саботажу, підпалів та злиття координат життєво важливих об’єктів понесеться в Україні далі.

Вся інформація, отримана під час написання цієї статті, буде передана правоохоронним органам.