Марії Шевченко чи Шевченкової? Які жіночі прізвища в українській мові ніколи не відмінюються

Чи знаєте ви, що не всі жіночі прізвища в українській мові потрібно відмінювати? Щодня багато людей роблять помилки в документах саме через незнання цих правил.

Правильне відмінювання прізвищ особливо важливе для документів, заяв та офіційних листів. Інститут української мови НАН України розробив чіткі та зрозумілі правила, які легко запам'ятати та використовувати.

Найпростіше запам'ятати два головні випадки, коли жіночі прізвища не відмінюються. До першої групи належать прізвища, які закінчуються на -о: Петренко, Шевченко, Василенко. До другої – прізвища із закінченням на приголосний: Лебідь, Швець, Лелюх.

Усі інші жіночі прізвища потрібно відмінювати за правилами української мови. Наприклад, прізвища із закінченнями першої відміни змінюються так: Сорока – Сороки, Сороці; Василечко – Василечка, Василечкові.

Окремо варто запам'ятати правило для прізвищ на -ий/-а. Такі прізвища відмінюються як звичайні прикметники: Бершадський – Бершадського, Бершадському; Полонська – Полонської, Полонській.

У паспортах, документах про освіту та інших важливих паперах правильне відмінювання прізвищ має особливе значення. Помилка може призвести до проблем під час оформлення документів або навіть їх недійсності.

Для перевірки правильності написання жіночого прізвища достатньо поглянути на його закінчення. Якщо прізвище закінчується на -о або на приголосний – залишаємо його без змін. В усіх інших випадках прізвище потрібно відмінювати за загальними правилами української мови.

На практиці це означає, що в документі потрібно писати: "заява Марії Шевченко" (а не Шевченкової), "довідка Олени Лебідь" (а не Лебеді). Водночас правильно буде: "посвідчення Тетяни Полонської" (не Полонська), "документи Наталії Сороки" (не Сорока).

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, у яких російських прізвищах при перекладі ставитимемо апостроф. Експерти з мовознавства наголошують на трьох основних способах.