Раніше їх не досліджували: вчені розкрили нові таємниці поховальних практик Стародавнього Єгипту

Близько 2700 років тому в Стародавньому Єгипті людина, відома як Пакепу, мала титул "водопроливача заходу Фів", що означало нагляд за похованнями. Після смерті його поклали в дерев'яну труну, запечатану рожевою і білою пастою — матеріалами, які зараз вперше проаналізували науковці, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Поховальний контейнер Пакепу, який зараз зберігається в Музеї Фіцвільяма Кембриджського університету, складається з двох вкладених одна в одну трун, так званих внутрішньої та проміжної трун. Відповідно до своїх обов'язків він проводив поховальні обряди та доглядав за гробницями.

Нещодавні дослідження вивчили матеріали, використані для запечатування цих домовин, виявивши варіації в матеріалах, з яких вони виготовлені. Дослідження показало, що рожеві пасти використовували переважно для заповнення структурних проміжків, тоді як білі пасти слугували підготовчим шаром для декоративного розпису.

Певний тип білої пасти також виявили лише у внутрішній частині труни. Цей матеріал використали для створення речовини, що нагадує картон, шарувату композицію з льону або папірусу, скріплену гіпсом. Цією технікою, схожою на пап'є-маше, користувалися в Стародавньому Єгипті для виготовлення похоронних масок і оболонок для мумій.

Попередні дослідження показали, що деякі суміші виготовлені з нагрітого вапна та гіпсу, тоді як інші складалися з мулу, карбонату кальцію або подібних речовин.

Останні дані вказують на те, що всі пасти на трунах з Пакепу містили кальцит як основний компонент. Процес створення включав подрібнення вапняку на дрібний порошок і змішування його з органічною сполучною речовиною.

Примітно, що внутрішня труна містила чистіший кальцит для свого зовнішнього шару, а зовнішня — нижчого ґатунку з більшою кількістю домішок.

Дослідники відзначили, що до вибору та обробки матеріалів для внутрішньої труни, яка безпосередньо контактувала з тілом, ставилися з більшою ретельністю. Це дозволяє припустити, що, як і в більш ранніх саркофагах для мумій, внутрішня труна функціонувала як продовження самого поховального савана.

Дослідження також виявило, що рожеві пасти, які набули свого забарвлення через вміст заліза, були менш вишуканими, ніж білі. Оскільки ці пасти здебільшого використовували для заповнення проміжків, а не для видимого оздоблення, їхня текстура та зовнішній вигляд могли мати менше значення. Більші мінеральні зерна в пасті, ймовірно, сприяли структурній стабільності, запобігаючи усадці під час висихання.

Різноманітність формул свідчить про те, що ремісники використовували різні методи, які базувалися на їхній підготовці та наявних ресурсах. Наявність декількох типів пасти на трунах Пакепу також свідчить про те, що над його похованням працювали численні майстри, кожен з яких використовував свої власні спеціалізовані техніки.

Раніше Фокус писав про неочікуване відкриття, яке зробили ізраїльські археологи. Дослідники виявили стародавні поховання, пов’язані з торгівельними шляхами пустелі Негев.

А також ми розповідали, де насправді заховано Висячі сади — одне із семи чудес Стародавнього світу. Хоча традиційно вважається, що вони розташовані у Вавилоні, проте не всі вчені з цим згодні.