Рекордсмени кінопремій: Європейська кіноакадемія

Найавторитетнішою кінопремією «Старого світу», окрім нагород кінофестивалів класу «А», є приз Європейської Кіноакадемії. Церемонія вручення її призів проходить у листопаді-грудні, так би мовити, підбиваючи підсумки кінематографічного року. Таким чином стрічки, відзначені цим «єврооскаром», заслуговують подвійної уваги. Адже більшість із них до цього вже встигають заявити про себе на багатьох престижних кінофорумах.

Започатковано премію було в 1988 році. Незважаючи на те, що «єврооскар» відносно молодий, він уже сформував досить велику «гільдію» кінематографістів, що зібрали по кілька таких нагород.

Наприклад одразу три режисера отримували головну нагороду Європейської Кіноакадемії «За кращий фільм» тричі: Михаель Ханеке, Джанні Амеліо і Ларс Фон Тріер.
Останній на сьогодні режисер, якому вдалося зробити цей своєрідний кінематографічний хет-трик – австрієць Ханеке. У 2012 році цією авторитетною нагородою було відзначено його фільм «Любов», а до цього – «Білу стрічку» (2009) та «Сховане» (2005).
Датчанин Ларс Фон Тріер отримав головні «єврооскари» за «Меланхолію» (2011), «Ту, що танцює в темряві» (2000) та «Розсікаючи хвилі» (1996). А в 2008 році він отримав ще й нагороду за досягнення усього життя.
Італійський режисер Джанні Амеліо здобував призи «за кращий фільм» із завидною регулярністю – раз на кожні два роки за «Відкриті двері» (1990), «Викрадача дітей» (1992) і «Л’Америку» (1994).

Ще три режисери отримували цей приз двічі: Педро Альмадовар, Кен Лоуч та Паоло Соррентіно.

Жодному з акторів подосі не вдавалося зібрати більше двох статуеток «за кращу роль». Однак по дві такі нагороди вдалося отримати шістьом акторам: Даніелю Отою, Тоні Сервілло, Жюльєт Бінош, Ізабель Юппер, Кармен Маурі і Шарлотті Ремплінг.

Отоя відзначили за фільм 1992 року «Крижане серце» (реж. Клод Соте) та за вищезгадану стрічку «Сховане» (2004).
Свою першу статуетку Бінош здобула у 1992 році за «Коханців із Нового мосту» (реж. Лео Каракс). А другу в 1996 році за картину «Англійський пацієнт» (реж. Ентоні Мінгела). Окрім того, у 2001 році вона отримала ще одну статуетку Європейської Кіноакадемії «Приз глядацьких симпатій» за роль у картині «Шоколад» (реж. Лассе Хальстрьом).

Тоні Сервілло отримав статуетки за головні ролі у картинах Паоло Соррентіно «Дивовижний» (2008) і «Велика краса» (2013).

Ізабель Юппер уперше була відзначена статуеткою Кіноакадемії лише у 2001 році за роль у картині «Піаністка» (реж. Михаель Ханеке). А наступний свій «єврооскар» вона здобула вже через рік – за роль у картині «Вісім жінок» (реж. Франсуа Озон). Правда, другу нагороду вручили не самій тільки Юппер, а всьому ансамблю актрис, що зіграли вісім головних ролей у цій детективній мелодрамі: Фанні Ардан, Катрін Деньов, Віржіні Ледуайен та іншим. Разом із тим у 2009 році Юпер була відзначена призом за досягнення усього життя.
Іспанці Кармен Маурі ці статуетки принесли фільми «Жінки на грані нервового зриву» (1988, реж. Педро Альмодовар) і «Ай, Кармела!» (1990, реж. Карлос Саура).
Минулоріч до низки акторів-рекордсменів приєдналася й Шарлота Ремплінг. У 2003 році її було відзначено цією нагородою за детектив Франсуа Озона «Басейн», а в 2015-му – за «45 років» Ендрю Хея. Окрім того, минулоріч актриса отримала ще й нагороду Європейської кіноакадемії за досягнення усього життя.