Росіяни пішли у наступ на Харківщині: воїни ЗСУ відверто розповіли, що там відбувається

Українські військові розповіли, що відбувається у Харківській області, де росіяни намагаються йти у наступ.

На північному сході Харківщини, менше ніж за півдесятка кілометрів від державного кордону, неподалік села Тополі, російські окупанти перетнули Сіверський Донець. Водночас, головно силами своєї 69 мотострілецької дивізії, окупанти продовжують атаки, намагаючись розширити зону контролю на західному березі річки навколо Новомлинська, Дворічної та південніше Западного.

Не припиняють рашисти тиску і на самій півночі області: на Липецькому напрямку та безпосередньо у Вовчанську. Бої там спалахують дуже жорсткі, але просуватися південніше українські воїни ворогу не дозволяють. Часто ціною втрат та важких поранень побратимів.

На екрані QR-код - це реквізити особливого збору на лікування та відновлення "Локі" - інженера екіпажу українських ударних дронів. Воїн зазнав дуже важких поранень під Вовчанськом. Знімальна група ТСН тоді працювала на позиціях воїнів 57 мотопіхотної бригади.

Яка лінія фронту на Харківщині

Від десятих чисел травня минулого року, коли московити розпочали своє повторне вторгнення на північ Харківщини, війна тут точиться без упину. Але останнім часом, каже “Сова”, стала хвилеподібною.

З усіма вигинами передової, лінія бойового зіткнення тут нині сягає майже 35 кілометрів: від державного кордону, південно-східніше московитського Мурома фронт проходить північніше Стариці, далі західним берегом Сіверського Дінця простягається околицями тимчасово загарбаної Бугруватки до місця впадіння Вовчої, не перетинаючи Сіверський Донець, тягнеться північніше Синельникового, проходить північною частиною Вовчанська й східніше Тихого, майже під кутом 90-то градусів знову завертає на північ, до кордону. Біля річки Вовчої у межах руїн однойменного міста, московитів наразі і близько немає, твердять українські воїни. Але це і точно, не тил.

Воїни ЗСУ воюють на 80-річній гаубиці: що вони кажуть

Мінометники 34 мотопіхотного батальйону б’ють ворога за допомогою 85 міліметрової дивізійної гаубиці. Вона стріляє і влучно, і точно, запевняє командир батареї. Але боєприпаси до, майже 80-річної гаубиці - справжній дефіцит. Та і війна, визнає Валерій, сильно змінилась.

"Акцент змистився на дрони. Артилерія вже відпрацьовує. Якщо раніше вони могли добами от так от стріляти - всюди, куди попало - квадрати накривати. БК не щадили тому, що це був основний засіб ураження. То зараз цю задачу дрони виконують. Артилерія, я так розумію уже відпрацьовує тоді, коли реально треба", - каже військовий.

Щомісяця лише у Вовчанську, каже начальник штабу 34 мотопіхотного, і лише у смузі відповідальності його батальйону українські воїни знищують більше, як по півроти ворожих піхотинців. Це дає можливість тримати фронт і навіть контратакувати противника.

Це дуже складна і виснажлива війна. Поміж суцільної руїни, у норах, замість сховищ, де у небі цілодобово кружляють ворожі розвідувальні й ударні дрони.

"Локі" потрібна допомога

На початку тижня за мить до злету українського дрона поблизу Вовчанська московитський FPV атакував стартову позицію наших безпілотчиків. “Локі”, вже досвідчений 24-річний заряджаючий українського екіпажу зазнав важких поранень. Нині - “Локі” у шпиталі. Військові медики роблять усе можливе, аби молодий та вже дуже досвідчений воїн, знову зміг ходити. І це битва, яка потребуватиме дуже багато часу та ще більше ресурсів.