Росіяни у Покровську скинули 7 КАБів на військовий госпіталь, який пропрацював 10 років: фото, відео

Російські окупанти атакували унікальний госпіталь у Покровську. Що відомо про наслідки?

Мобільний військовий шпиталь у Покровськуз'явився 10 років тому і став легендарним. І хоча росіяни його знищили, існування він не припинив. А виправдав свою назву - мобільний.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Наталії Нагорної.

66 військово-мобільний госпіталь: 10 років боротьби за життя

У Покровську лише за один вечір прилетіло 7 російських авіабомб. Саме туди де був розташований військово-польовий шпиталь.

У шпиталі розуміли - рано чи пізно це місце стане ціллю ворога, отже за день до прильоту, 30 січня 2025 року, тут ухвалюють рішення про евакуацію медиків. О 20:00 передові хірургічні групи виїхали. Саме це рішення врятувало увесь персонал, який останні місяці і без того працювали у підвалі.

"Але саме небезпечно було — це заїзд і виїзд туди. Кожен водій, хто возив поранених до нас і наші водії від нас, вони реально герої. 100% всі вони герої, бо це дуже страшно. Дрончики літають, я кажу, як бджоли. Як бджоли в селі літають, літом, коли все цвітає, так само дрончики зараз літають, гудуть, свистять страшно кожного дня", - каже начальник 66 госпіталю Ігор Бійчук.

У кінці січня 2015 року 66 госпіталь переїхав із заходу на схід, де йшли тяжкі бої. Він без переміщень пропрацював тут 10 років.

"На території залізничної лікарні ми заїхали, ми жили в наметах, ми три роки прожили в наметах, а потім, коли вже цивільна лікарня нам виділила приміщення по поверху з двох в двох корпусах, то ми були розміщалися вже в колишніх палатах цивільної лікарні до сьогоднішнього дня", - каже військовий медик.

Як розвивався госпіталь

ТСН була тут коли мобільний шпиталь відзначав свою першу річницю роботи на Донеччині. Потім шпиталь розбудовувався і там з'явився навіть вертолітний майданчик. Звідси евакуйовували і вдень, і вночі, і не лише вертольотами, а й швидким потягом.

"Зараз ми можемо лише згадувати той Покровськ - місто, в якому можна було почуватися у безпеці і знімати сюжети без бронежилетів. Але все одно - саме у покровському шпиталі було зрозуміло - поруч війна. Навіть коли в офіційних зведеннях говорили про тишу - реальну ситуацію на фронті ми бачили тут, у 66 - по кількості поранених", - каже кореспондентка ТСН.

Тут була сучасна техніка - у 2016 році лікарі раділи переносному апарату штучної вентиляції легень. Тут набули досвід, який став безцінним у 2020, коли під час пандемії коронавірусу поранених лишили у корпусах, а у дворі знову розгорнули намети. У 2017 році на території шпиталю з'явилася капличка - спочатку зроблена на швидкоруч, потім - вже стаціонарна. Під час авіаудару ця капличка встояла.

Віталій - один з трьох капеланів, які під час авіаудару були у шпиталі, і допомогали не лише молитвою.

"Ми взагалі працювали з "трьохсотими", з пораненими, допомагали медикам, потім спілкувалися з легкими "трьохсотими", спілкувалися, підтримували, вислуховували, молилися з ними", - каже капелан.

Росіяни скинули 7 КАБів на госпіталь

Загалом, коли росіяни скинули сюди 7 авіабомб, в будівлі лишалося 13 людей. Свяшенників не здивувало, що вони живі, більше здивувало, що інтернет працював. Керівники шпиталю перед евакуацією налаштували зв'язок так, аби ним можна було скористатися навіть, якщо будівля завалиться. Отже, про те, що їхнього шпиталю вже немає, лікарі дізналися одразу після прильоту.

"Загалом за період повномасштабний, це порядку 90 тисяч військовослужбовців, яким було надано медичну допомогу", - каже медик.

Майора Володимира Ващака вісі ласкаво називали Маркіянович і він відповідав за те, аби у госпіталі усе працювало. Зі всіма лікарями не поїхав, бо треба було ще зібрати обладнання. Найбільше йому було шкода, що не зміг вберегти генератор.

Цей авіаналіт не був першим - сюди прилітали і дрони, і артилерія. Але авіабомби поставили крапку в покровській історії 66 госпіталю.

Марина - командирка взводу матеріально-технічного забезпечення залишалась у шпиталі під час авіанальоту, вона пропрацювала тут 7 років.

"Бомбосховище повністю повиривало всі двері. Вхід з внутрішньої сторони дворику повністю засипаний був. Там у нас два входи в бомбосховище внутрішнього дворика, то вони повністю були засипані", - каже вона.

Зазвичай, комнадирка взводу не любить знімати відео, але зізнається - зупинялась постояти в кожній розбитій кімнаті, аби хоч трошки побути в рідному госпіталі де могли отримати медичну допомогу не лише військові, а й цивільні, які залишаються у Покровську. Марина сама з Покровська. Але її житло було зруйноване ще раніше. А госпіталь був як дім.

"У мене такий був крик душі. Я в кожну кімнатку, я стояла в кожній кімнаті, в кожній. У нас 12 кімнат, я стояла в кожній кімнаті. У мене була така істерика, депресія, істерика наскільки, що я вам не можу передати цього. Я думала, що ж дитя моє зовсім зупинилося. Зовсім", - каже вона

Життя шпиталю продовжується - на то він і мобільний, щоб розгорнути операційні в таємних місцях, везти поранених і знати - їхнє життя має бути врятованим.