Вісім фільмів з геніальним монтажем, які варто подивитися кожному професіоналу

Перша українська кіношкола Ukrainian Film School запустила короткі курси Short для тих, хто хоче отримати максимальний обсяг знань за короткий період часу. Перший курс «Режисура монтажу» стартував уже 15 листопада і разом із його куратором, кінознавцем і режисером, Мариною Димшиць ми підготували список фільмів з революційним монтажем, які варто подивитися кожному кінематографістові.

«Кіно-око» (1924) реж. Дзига Вертов

Задумка автора полягала в тому, щоби показати реальність такою, якою вона є. Показати, що всі процеси, в тому числі і люди, і природа – механічні, а всі механічні, навпаки, – живі. Експериментальна картина, в якій були закладені принципи вертівської кінодокументалістики, викликала суперечливі відгуки від критиків і кінознавців. Одним із новаторських прийомів Дзиги Вертова було композиційне вибудовування епізодів за законами поезії.

«Броненосець Потьомкін» (1925) реж. Сергій Ейзенштейн

Фільм визнаний однією з кращих картин в історії світового кіно. Досконалість фільму полягає в тому, що його форма і зміст – дуже кінематографічні. Реальний зміст кадру, розвиваючись, переростає в монтаж. Монтаж тут виявляється і формою і змістом. Фільм не має традиційного сюжету, матеріал у ньому організований за принципом хроніки. Однак, як вважає сам Ейзенштейн, «Потьомкін» лише виглядає як хроніка подій, а діє як драма.

«Метрополіс» (1927) реж. Фріц Ланг

Фільм вважається найдорожчим проектом за всю історію німецького німого кіно. Витрати були пов’язані з бажанням режисера спробувати домогтися ефекту 3D і ніби занурити глядача в екран і всередину придуманого ним фантастичного світу. Спецефекти фільму виконані у великій мірі за допомогою методу Шюфтана і покадрової анімації. Хронометраж стрічки досягає 153 хвилин. Для прокату в кінотеатрах він був скорочений практично вдвічі, втративши безліч істотних сюжетних ліній.

Довгі роки глядачі могли бачити саме цю версію, поки в 2008 році в Музеї кіно в Буенос-Айресі не було знайдено дубль-негатив повного варіанту фільму на 16 мм кіноплівці. Оновлену і повну версію картини показали в 2010 одночасно на Берлінському кінофестивалі і у Франкфурті. «Метрополіс» – фільм, який претендує на опис всієї людської історії і Вавилона і в той же час – майбутнього.

«Людина з кіноапаратом» (1929) реж. Дзига Вертов

Задумка автора полягає в тому, щоби показати реальність такою, якою вона є. У фільмі немає титрів, сценарію, сюжету, декорацій, акторів. Автор прагне показати процеси поза полем людського зору, посиливши враження ритмічною монтажною обробкою. У фільмі використані такі монтажні та операторські техніки як скошені кути, зйомка у відображенні, покадрова зйомка, прискорена зйомка, поєднання двох і більше зображень в одному кадрі і багато інших прийомів.

«Андалузький пес» (1929) реж. Луїс Бунюель і Сальвадор Далі

Автори порушили всі закони кінематографа, створюючи новий для свого часу стиль під назвою сюрреалізм. Для цього вони використовували асоціативний монтаж. Дивно, але ні Бунюель, ні Далі не закладали в свій фільм глибокий символічний підтекст. Своїм головним завданням вони бачили епатувати публіку і висміяти пихате буржуазне суспільство тих часів.

«Разом із Далі ми обігрували геги і предмети, які приходили на думку, і потім безжально відкидали все те, що могло хоч що-небудь означати», – сказав Бунюель. У фільмі вперше був використаний match cuts – прийом поєднання руху або простору двох протилежних світів.

«Я – Куба» (1964) реж. Михайло Калатозов

Майже весь фільм знятий ручною камерою. У картині широко використаний внутрішньокадровий монтаж, а операторська робота Сергія Урусевського донині вважається еталонною. Ця картина поклала початок цілому візуальному напрямку в кіно.

«Мей» (2002) реж. Лакі МакКі

Сюжетна лінія побудована таким чином, що до певного моменту фільм виглядає як забавна комедія і можна навіть забути, з чого він почався. У 2006 році Чиказька Асоціація Кінокритиків поставила «Мей» на 61-е місце серед найстрашніших фільмів усіх часів. А критик видання TheMovieBoy назвав «Мей» кращим фільмом 2003 року.

«Бьордмен» (2014) реж. Алехандро Гонсалес Іньярріту

Робота над декораціями і монтажем фільму почалася ще на репетиціях в Лос-Анджелесі. У павільйоні студії Sony побудували динамічний муляж декорації, що дозволяє команді змінювати лінійні параметри майбутнього приміщення. Під час репетицій планувалися ракурси і рухи камери. Репетицію знімали і монтували, вираховуючи, де і як пізніше будуть ховати монтажні склейки. Тобто практично весь фільм був готовий «в чорновому варіанті» до прибуття знімальної групи в Нью-Йорк. Іньярріту заборонив монтажерам розповідати, скільки і де монтажних склеєк вони зробили, але, кажуть, найдовший шот тривав 15 хвилин, а більшість інших – приблизно по 10.