Заморозка війни може не спрацювати, а зупинити Путіна можна за однієї умови, – британський генерал

Існує лише одна гарантія безпеки, яка допоможе стримати Росію.

Російська армія не полишає спроб захопити якомога більше українських населених пунктів, приносячи лише руйнування і смерть до колись мирних міст і сіл.

На тлі цього команда нового президента США Дональда Трампа працює над "мирним планом" для України, а в Кремлі заявляють про нібито "готовність до переговорів" із Києвом.

Як може виглядати "заморожування" лінії фронту в разі припинення вогню, та що зможе гарантувати безпеку України у майбутньому? Про це та інше в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Річард Ширрефф — британський генерал у відставці, колишній заступник Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі.

Річард Ширрефф.

"Погана угода щодо України стане катастрофою для Трампа".

— Пане Ширреффе, цікаво почути ваш прогноз, якою буде ситуація на фронті у найближчі тижні та місяці?.

— Очевидно, що ситуація на полі бою надзвичайно складна.

Росіяни продовжують нескінченні "м’ясні атаки" і, схоже, повільно, але поступово просуваються вперед.

Росія при цьому зазнає серйозних втрат.

Я бачив дані, які свідчать про те, що при нинішньому рівні втрат до травня, коли росіяни святкуватимуть День перемоги, вони втратять мільйон військових у війні проти України.

Російська економіка також дуже сильно страждає.

Тому зараз все зводиться до того, хто першим "кліпне".

У мене немає жодних сумнівів, що Україна продовжить боротися.

Всі мої українські друзі кажуть: "Ми будемо воювати незалежно від підтримки наших партнерів".

Отже, питання в тому, наскільки партнери України готові до цього.

І, звичайно, тепер усе залежить від нового президента США Дональда Трампа.

Гадаю, за Байдена Україна зрештою не отримала б усього необхідного для перемоги.

Адже потрібна чітка стратегія Заходу, НАТО на чолі зі США, яка передбачає надання Україні всіх засобів для розгрому Росії.

Це постачання озброєння, навчання, підтримка.

Це також вимагає реформування Збройних сил України та ухвалення дуже жорстких рішень щодо мобілізації.

Але головне – це стратегія, і наразі, на мою думку, її бракує.

Трамп, як ми знаємо, казав, що зможе завершити війну за один день.

Та вже визнав, що це неможливо і тепер говорить: "Дайте мені шість місяців".

Я сподіваюся, що Трамп усвідомлює: якщо він кине Україну і змусить її піти на угоду, яка фактично дасть Путіну бажане, це стане катастрофою не лише для України, а й для самого Трампа.

Адже це продемонструє слабкість Америки, принизить її у той момент, коли Трамп хоче довести, що Америка знову велика, сильна.

Що сам Трамп сильний.

Можливо, в непередбачуваності Трампа є простір для оптимізму.

Натомість багато залежить і від європейських партнерів України.

І тут ми маємо побачити справжню рішучість та визнання того, що Україна воює не лише за себе, а й за безпеку всього трансатлантичного простору.

Має бути чітке розуміння: якщо Путіну дадуть шанс, він ніколи не відмовиться від свого наміру стерти Україну з карти як суверенну державу.

Він ніколи не відмовиться від прагнення відновити російську імперію.

А це становить загрозу не лише для України, а й для всієї Європи.

Як відомо, до складу колишнього Радянського Союзу входили три балтійські країни, які зараз є членами НАТО.

Тому нам слід готуватися до тривалого періоду нестабільності та загрози з боку Росії.

Якщо Путін отримає те, чого він хоче – а я не бачу жодних ознак його готовності до компромісу – наслідки будуть катастрофічними.

Це лише дозволить Росії відновити свої сили, переозброїтись, провести ротацію армії.

І через два-три роки вона знову нападе на Україну, і війна продовжиться.

Щодо України, то, гадаю, ви знаєте краще за мене, але моє відчуття таке: українці не припинять боротьбу.

Усі мої українські друзі розуміють: якщо Україна зупиниться, вона просто перестане існувати як незалежна держава.

Як я вже сказав, ви воюватимете з нашою підтримкою або без неї.

А якщо без неї – доведеться мобілізувати всі внутрішні ресурси.

Тож не думаю, що можу дати вам точний прогноз на цей рік.

Зрештою, ми маємо шукати підстави для оптимізму в новому президентові США, який, я сподіваюся, захоче уникнути масштабного приниження Америки, якщо просто кине Україну напризволяще.

Це все, що я можу наразі спрогнозувати.

— Як потенційне скорочення допомоги США Україні може вплинути на ситуацію? Адже ми не бачимо жодних запланованих обговорень додаткових пакетів допомоги для України в найближчі тижні чи місяці.

Чи зможуть Європейський Союз та Велика Британія компенсувати це скорочення допомоги, поки Трамп намагається розібратися в ситуації?.

— Теоретично – так, але для цього потрібна політична воля та справжнє лідерство.

І наразі я цього просто не бачу.

Я бачу рішучість з боку Польщі, країн Балтії – Литви, Естонії, Латвії, з боку Фінляндії та Швеції.

Але я не бачу її з боку найбільших економік Європи – Британії, Франції та Німеччини.

Я чую красиві заяви: "Ми будемо з вами стільки, скільки потрібно".

Але щоб замінити американську допомогу, Британія, Франція та Німеччина мають різко збільшити свої оборонні витрати.

І наразі я не бачу жодних ознак того, що це відбувається.

"Росія тисне там, де знаходить слабкість Заходу".

— Здається, вони більше зосереджені на внутрішньополітичних справах.

— Саме так.

Президент Макрон зараз майже безсилий у Франції.

Німеччина перебуває в розпалі виборчої кампанії, а потенційний майбутній канцлер Мерц змушений спиратися на підтримку крайніх правих, щоб просунути свою антиімміграційну політику в Бундестазі.

А крайні праві сили в Німеччині не підтримують Україну.

Це політики умиротворення, прихильники Росії, "Russland-Versteher", як кажуть німці (буквально означає "той, хто розуміє Росію" – Ред.).

Щодо Великої Британії – тут політична стабільність.

Є уряд, який отримав сильний мандат і проводить перегляд в оборонній сфері.

Але на цей уряд чиниться величезний фінансовий тиск.

Боюся, я просто не бачу в цій країні усвідомлення необхідності жертв, глибшої віддачі та ухвалення дійсно складних компромісів і рішень.

Чому? Тому що люди просто не відчувають загрози.

Вони не розуміють, що ця війна – пряма загроза і для них у Великій Британії.

— Бо для багатьох це щось далеке.

— Знаєте, що я постійно намагаюся донести? Так, географічно це може бути далеко.

Але якщо буде атакована Латвія, Польща, Естонія, або Литва — це означатиме, що все НАТО буде у стані війни з Росією відповідно до Статті 5 Вашингтонського договору.

Атака на одного — це атака на всіх.

Тож це війна кожного члена НАТО, так само як і війна України.

І єдина мова, яку розуміє Росія — це сила.

Там, де Росія знаходить слабкість, вона продовжує тиснути.

"Заморожування" війни не призведе до миру.

— У медіа ми бачимо деякі обриси так званого "мирного плану Трампа" для України, і що він може включати "заморожування" лінії фронту.

Як це може виглядати? Чи буде це щось схоже на "корейський сценарій"?.

— Це дуже хороше запитання.

І нам потрібно розуміти деталі.

Адже йдеться про масштабні наслідки.

Таке "заморожування" повністю підриває територіальну цілісність України та залишає мільйони українців під російською окупацією.

А ми знаємо, що це означає: депортацію дітей, масові вбивства цивільних, воєнні злочини, жахливі речі щодо жінок і дітей.

Чи може це бути прийнятним у 2025 році? Абсолютно ні.

Але навіть якщо уявити, що війна буде "заморожена", як її реально зупинити, якщо немає миру?.

Американці натякали на можливість введення європейських миротворчих сил.

Для фронту довжиною в тисячу кілометрів знадобиться величезна армія.

І вона має бути готова.

Це має бути сила, яка має "м’язи" і готова воювати.

Чи зможуть Великобританія, Німеччина, Франція, Польща справді сформувати таку армію?.

Для порівняння: згадайте, як 25 років тому НАТО увійшло до Косова.

Дуже маленька країна.

Там не було справжніх боїв.

Але навіть тоді натівський контингент становив 50 тисяч солдатів.

А тепер екстраполюйте це на тисячу кілометрів.

Вам знадобиться 500 тисяч солдатів, щоб хоча б підтримувати якийсь мир.

І вони мають бути готові до боїв з Росією.

А якщо їм доведеться воювати, це означає війну [Заходу] з Росією.

Гадаю, що ідея [озброєних миротворців в Україні] не була належним чином продумана.

— Та чи зможуть миротворці зупинити Путіна від подальших атак на Україну? Враховуючи, що він не поважає міжнародне право чи міжнародні сили, навряд.

— Саме так.

Єдина умова, за якої Путін зупиниться, — якщо зіткнеться з переважаючою військовою силою.

Але це означає, що країни НАТО повинні будуть визнати, що вони вступають у війну проти Росії.

Чи справді вони готові відправити своїх солдатів у таку ситуацію? Я просто не бачу політичної волі для такого кроку.

Так званий "мирний план Джей Ді Венса", ті сигнали, які ми чуємо з Вашингтона, дають зрозуміти, що американські солдати не ступлять на [українську] землю.

Для мене висновок такий: навіть якщо Трамп спробує укласти угоду, яка передбачатиме "заморожування" конфлікту, не думаю, що це насправді "заморозить" його.

Я думаю, що він продовжуватиметься.

Можливо, буде пауза або щось подібне.

Але війна триватиме.

— Як думаєте, чи є при адміністрації Трампа шанс на запрошення України до НАТО?.

— Моя думка така, що, враховуючи характер російської загрози для України, Європи та трансатлантичної спільноти, єдиний довгостроковий спосіб підтримки миру — це створення ланцюга стримування від Балтики до Чорного моря в рамках НАТО, що включатиме Україну як члена Альянсу.

Я вважаю, що Україна повинна стати членом НАТО.

І це єдина гарантія безпеки, яка має значення.

Ми бачили, що сталося з Будапештським меморандумом.

І це також повертає нас до питання припинення вогню.

Якщо буде "заморожений" конфлікт, яка гарантія безпеки? Єдина, яка має значення, — це НАТО.

Але на даний момент усі сигнали з боку табору Трампа вказують на те, що це питання відкладено.

І це виглядає дуже погано.

Та все ж давайте сподіватися, що в непередбачуваності Трампа може бути можливість.

"Російська економіка — це судно, яке постійно дає течі".

— А яка стратегія Путіна на даний момент? Поки Трамп розбирається, як досягти "угоди", а Україна тримає оборону.

— Гадаю, його стратегія полягає в продовженні спроб захопити якнайбільше української землі.

Він не відмовляється від своїх цілей.

І треба чітко зрозуміти, що йдеться не лише про виключення України з карти як суверенної держави, анексію чотирьох східних областей України, контроль над Чорноморським узбережжям і встановлення маріонеткового уряду в Києві, щоб Україна ефективно стала "клієнтською державою", як Білорусь.

Але також росіяни дуже чітко заявили, що НАТО має вийти зі Східної Європи.

Що не повинно бути подальшої ескалації, розширення НАТО та подібного.

Але це неприпустимо.

Я не бачу жодних ознак, що Росія готова до компромісів у будь-якій формі.

Це не може бути основою для будь-якої тривалої угоди.

— Яка може бути точка неповернення для Росії? Чула думки, що початок мобілізації в великих містах як Москва чи Санкт-Петербург може змінити ситуацію.

Мовляв, люди почнуть скаржитися, і це створить проблеми для Путіна.

— У певному сенсі, Росія вже перетнула точку неповернення.

Є кілька моментів, насправді.

Будь-яка опозиція або виїхала з країни, або була вбита, або просто тримається осторонь і погоджується з ситуацією.

Але диктатури є крихкими, пам’ятаймо.

По-друге, в економіці багато проблем.

Це як судно, яке постійно дає течі, і вони намагаються їх закрити, щоб зупинити витік.

Але в якийсь момент може статися катастрофічний прорив, який може знищити російську економіку.

Але, знаєте, ми не можемо на це покладатися, залишається лише сподіватися.

Для мене головний висновок — ми не повинні відступати.

Ми не можемо дозволити, щоб Америка чи Європа "кліпнули" першими.

Ба більше, ми маємо подвоїти наші зусилля з підтримки України.

Україна також повинна звернути увагу на низку речей, зокрема, реформу збройних сил, корупційні історії, питання мобілізації.

Якщо країна стикається з екзистенційною загрозою, війною за національне виживання, як це сталося у Великій Британії 1939 року, мова лише про універсальну мобілізацію — кожен дорослий чоловік віком від 18 років, без запитань.

Йдеться не лише про постачання Україні боєприпасів та ракет.

Це також про те, щоб Україна належним чином організувала власні справи.

Україна вже доклала величезних зусиль і продемонструвала надзвичайну стійкість, мужність і винахідливість.

Але ми всі повинні зробити більше.