Не тільки "Носферату": 9 найточніших екранізацій історії про Дракулу

Граф Дракула, персонаж готичного роману Брема Стокера "Дракула", прообразом якого став румунський князь XV століття Влад III Цепеш, розбурхує уми як читачів, так і кінематографістів. З моменту публікації 1897 року, цей твір захопив покоління читачів привабливою злістю свого немертвого графа, найвідомішого вампіра в літературі. Хоча Брем Стокер не винайшов вампірів, його роман допоміг їм досягти культового статусу, запустивши цілий жанр оповіді, що продовжує процвітати понад сто років потому. Час не зменшив інтерес публіки до чарівного, але смертельно небезпечного монстра Стокера, який переслідує свою жертву – чи то в трансільванському замку, чи то в британській божевільні, чи то в будинках його жертв. Класика готичного жаху, "Дракула" – це вічна історія, яка продовжує приваблювати читачів і сьогодні. Фокус пропонує подивитися найвідоміші екранізації цієї історії.

"Носферату" (2024)

"Носферату" – найостанніше на сьогоднішній день на цю тему. Американський готичний фільм жахів знятий Робертом Еггерсом, який сам написав сценарій картини. Вона – ремейк однойменної німецької експресіоністської кінострічки 1922 року "Носферату. Симфонія жаху" режисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, яка зі свого боку є неавторизованою і неофіційною екранізацією роману Брема Стокера "Дракула".

У центрі сюжету – граф Орлок, древній і зловісний вампір у виконанні Білла Скарсгарда, що зациклюється на молодій жінці на ім'я Еллен (Лілі-Роуз Депп). Дія фільму розгортається в Німеччині XIX століття, коли агента з нерухомості Томаса Гаттера (Ніколас Голт) запрошують до моторошного трансільванського замку Орлок, щоб він допоміг з придбанням нерухомості. Вирушивши туди, Томас дає початок низці жахливих наслідків. Спілкуючись зі своїм клієнтом, він починає розуміти одержимість вампіра його молодою дружиною. Вона переростає у справжнє переслідування і загрожує життю дівчини.

Публіка і критики добре зустріли фільм. Вердикт кіноеспертів стверджує:

"Чудово поставлений режисером Робертом Еггерсом "Носферату" – це моторошний фільм жахів, який одночасно й огидний, і чарівний".

"Ренфілд" (2023)

"Ренфілд" – комедійний фільм жахів Кріса МакКея, заснований на романі Брема Стокера "Дракула", що є сиквелом екранізації 1931 року. Ніколас Голт, який зіграв у "Носферату", відзначився і тут. Він виконав роль Ренфілда, вірного слуги графа Дракули (Ніколас Кейдж), який підшукує своєму господареві їжу в групі психологічної підтримки постраждалих від токсичних стосунків: полює на їхніх мучителів і згодовує вампірові. Раптово Ренфілд усвідомлює, що сам став жертвою нарциса з іклами, і вирішує позбутися його влади. А в цей час непідкупна співробітниця поліції Ребекка Квінсі (Аквафіна), намагаючись притиснути місцеву банду наркоторговців, опиняється під дулом пістолета одного з її ватажків. На допомогу дівчині раптово приходить Ренфілд, який опинився поруч.

Фільм отримав змішані відгуки критиків і глядачів, але гра Ніколаса Кейджа заслужила високу оцінку.

"Остання подорож "Деметри"" (2023)

"Остання подорож "Деметри" – фільм жахів норвезького режисера Андре Евредаля ("Страшні історії для розповіді в темряві") про плавання російського корабля "Деметра", зафрахтованого для перевезення приватного вантажу з Румунії до Лондона у вигляді 50 немаркованих дерев'яних ящиків. На перший погляд звичайна подорож перетворюється на химерне дійство, адже команду переслідує невідома сутність. Коли "Деметра" прибуває до берегів Англії, від екіпажу не залишається сліду.

Овредаль, переосмислюючи історію Дракули, бере главу з роману, яку часто опускають, – жах, пережитий командою корабля, що перевозить Дракулу до Лондона, – і перетворює її на цілий фільм. Хоча імена деяких персонажів збігаються з іменами в книзі, кілька, включно з доктором Корі Гокінсом і безбілетником, якого грає Ешлінг Франчіозі, створені спеціально для фільму. Ще одна ключова відмінність: цей Дракула дуже голосно і безладно полює на команду, тоді як у романі вони просто зникають один за одним, доки капітан (якого у фільмі грає Ліам Каннінгем) сам не бачить істоту. Найбільш вражаюча деталь у книзі – корабель прибуває до Лондона без нікого на борту, але з тілом капітана, прив'язаним до штурвала, – також змінена.

"Дракула 2000" (2000)

"Дракула 2000" – адаптація класичної історії про Дракулу в стилі сучасного молодіжного фільму жахів від Патріка Люссьє. Головного лиходія в ньому зіграв Джерард Батлер. На той момент йому було 30 років, і він став наймолодшим виконавцем цієї ролі.

Фільм починається з кадру розбитої "Деметри" і слідів на піску, коли Дракула (м'язистий, часто голий до пояса) прямує до міста. Потім дія переноситься в наші дні, де Ван Хельсинг (Крістофер Пламмер) — колекціонер антикваріату, у якого щойно вкрали запечатану металеву труну з одним немертвим вампіром. У картині, що зазнала різкої критики, представлено винахідливу історію походження безсмертного графа і напрочуд ефективну сцену воскресіння на борту літака.

Події фільму багато в чому повторюють сюжет роману Брема Стокера. Наприклад, магазин Ван Гельсінга розташований у Карфаксському абатстві, де Дракула проживав у книзі. Коли влада виявила літак, що впав, мертвого пілота виявили прив'язаним до керма. Те ж саме трапилося на кораблі "Деметра", що перевозив Дракулу в Лондон, – капітан судна був знайдений мертвим і прив'язаним до штурвала. Подругу Мері, яка стала вампіром, звали Люсі Вестерман – це персонаж роману з аналогічною долею. Одного з лікарів, які обстежують Соліну, звали доктором Стюардом.

"Дракула Брема Стокера" (1992)

"Дракула", також відомий як "Дракула Брема Стокера", – готичний фільм жахів режисера Френсіса Форда Копполи, який вважається найточнішою, найсильнішою і найяскравішою екранізацією оригінального роману. Сюжет переносить глядачів у Лондон кінця XIX століття. Молодий юрист Джонатан Гаркер і красуня дівчина Міна кохають одне одного. Джонатан на деякий час змушений залишити наречену саму і вирушити у справах до Трансільванії до графа Дракули, який бажає придбати нерухомість у столиці Англії. Але Джонатан не знає, хто такий Дракула насправді.

У головних ролях знялися Вайнона Райдер, Кіану Рівз, лауреати премії "Оскар" Гері Олдмен і Ентоні Гопкінс. Картина отримала три "Оскари" і безліч інших престижних нагород. За мотивами фільму в 1993 році вийшла однойменна комп'ютерна гра.

"Дракула" (1979)

"Дракула" – американо-британський фільм жахів. Екранізація однойменного роману Брема Стокера і п'єси 1924 року Джона Бедема. У цій адаптації персонажі Люсі та Міни міняються місцями: Міна тепер дочка Ван Хельсинга (Лоуренс Олів'є) і її вбивають першою, але головний інтерес Дракули зосереджений на Люсі (Кейт Нелліган), яка заручена з Джонатаном Гаркером (Тревор Ів). На відміну від більш ранніх адаптацій, Люсі дуже закохана в Дракулу, який зазнає поразки на борту корабля, коли закохані намагаються втекти. Таємниче прибуття "Деметри" на англійське узбережжя дуже схоже на те, що описано в книзі.

Головну роль у картині зіграв Френк Ланджелла, який на момент зйомок фільму грав цю ж роль у бродвейській постановці.

"Граф Дракула" (1977)

"Граф Дракула" – міні-серіал BBC від Філіпа Севілла з французьким актором Луї Журданом у головній ролі. Згідно з сюжетом, Джонатан Гаркер відвідує графа в Трансільванії, щоб допомогти йому з підготовкою до переїзду в Англію. Там він стає бранцем Дракули і дізнається його справжню природу. Після того, як Дракула вирушає до Англії, Гаркер вплутується в спробу вистежити і знищити графа, зрештою переслідуючи вампіра назад у його замок.

Серіал настільки дотримується роману XIX століття, що багато хто вважав його непристойно повільним і сухим. Одна зі змін, яку він вносить, полягає в тому, що Люсі та Міна не подруги, а сестри.

"Дракула" (1974)

"Дракула" – фільм жахів від романіста Річарда Метісона ("Я – легенда") і режисера Дена Кертіса (Темні тіні). У головній ролі знявся володар премії "Оскар" за "Міських піжонів" Джек Пеланс. Картина починається досить точно з того, що Джонатан Гаркер вирушає в Трансільванію, щоб допомогти графу купити будинок у Лондоні, але потім Гаркер зникає на більшу частину розповіді. Дракула переслідує не наречену Гаркера Міну Мюррей (Пенелопа Хорнер), а Люсі Вестенру (Фіона Льюїс), що робить Артура Голкомба (Саймон Ворд) героєм за замовчуванням: Дракула націлюється на Міну тільки після втрати Люсі. На відміну від багатьох адаптацій, фінальна сутичка відбувається на батьківщині Дракули, як і в книзі.

"Дракула" (1931)

"Носферату", яскравий німий фільм жахів 1922 року, був першим фільмом, заснованим на романі Стокера, але він не був авторизований і не використовував ім'я Дракула. Першу офіційну картину про Дракулу як класичного монстра кіно закріпив Белу Лугоші, познайомивши глядача з такими фразами, як "Я ніколи не п'ю… вина" і "Слухай дітей ночі". Він також задав шаблон для майбутніх адаптацій, виключивши з книги кількох персонажів, включно з деякими нареченими Люсі. Прізвище Люсі змінено з Вестерни на Вестон, а Міна тепер – дочка доктора Сьюарда, який керує психіатричною лікарнею недалеко від абатства Карфакс. Дуайт Фрай грає божевільного Ренфілда. Він, на відміну від книги, є єдиною людиною, яку можна знайти на покинутому кораблі, коли він прибуває до Лондона.

Раніше Фокус писав, як критики сприйняли фільм "Носферату.