Прем'єра Вірменії прийняли у Білому домі і це роздратувало Москву

Вірменія стала однією з небагатьох пострадянських країн, котра уже має прямий контакт з Білим домом. Про зустріч Нікола Пашиняна з віце-президентом Девідом Венсом поки відомо мало, але змінити вона може дуже багато.Формально прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян прибув до США для участі у Саміті з релігійної свободи, але зміг зустрітися з Девідом Венсом.За даними з офісу Пашиняна, вони обговорювали двосторонні відносини та політику регіону. Очевидно, що могло йтися про район Арцах, який ще називають Нагірним Карабахом. Але загалом візит вірменського прем'єра до США виглядає вельми утаємниченим. Поки Нікол Пашинян був у Вашингтоні, Генпрокурорка Вірменії Анна Вардапетян зустрілася з амбасадоркою США Крістіною Квін.Головний дипломат країни Арарат Мірзоян зазначив, що офіційний Єреван докладає зусиль для ефективності співпраці двох країн.Ще одну важливу заяву виголосив і сам Пашинян - запропонував президенту Азербайджану "розпочати все з чистого аркуша".Варто зауважити, що 14 січня США і Вірменія підписали Хартію про стратегічне партнерство, котра, з-поміж іншого, передбачає співробітництво у галузі безпеки. Переговори між Вірменією та Азербайджаном по Арцаху (Нагірному Карабаху) застигли на рівні кількох не погоджених сторонами пунктів.Раніше Пашинян нарікав на затримки у постачанні озброєння. Відтак найпершою причиною наполегливості вірменського прем'єра у Вашингтоні є нацбезпека. Під час одного зі своїх виступів він натякнув на Росію як на можливе джерело ескалації ситуації в регіоні. Останні кілька місяців Нікол Пашинян активно демонструє, що хотів би мати опору проти зростаючого впливу Росії на Південному Кавказі (особливо якщо взяти до уваги вибори в Абхазії). Але від адміністрації Трампа в цьому сенсі позитивних сигналів не надходило. Прем'єра Вірменії не запросили на інавгурацію нового президента, ігноруючи Хартію (щоправда, підписану при Байдені). Тому Пашинян використав першу-ліпшу нагоду побувати у Вашингтоні та з'ясувати позицію Трампа по подальшому розвитку подій у регіоні.Напевне, про висловлення підтримки не йшлося. Водночас йому вдалося побачитися з віце-президентом Девідом (Джей Ді) Венсом. У даному випадку, факт зустрічі важливіший за її зміст. Навряд чи вірменський прем'єр міг "з коліс" провести ґрунтовну розмову. Він і сам зізнався - зустріч була ознайомчою, "відбулася добра розмова". З огляду на стислість повідомлення, про рішення не йшлося.Однак і це викликало роздратування у Аазербайджані та Росії. У пабліках цих країн ширяться повідомлення, що Дональд Трамп нібито категорично відмовив у зустрічі Ніколу Пашиняну, а Джей Ді Венс нібито ще й принизив, оскільки обидва політики позували на тлі робочого столу, а на задньому фоні не було прапору Вірменії.Тож зустріч була потрібна щонайменше для спільної фотографії, щоб заспокоїти своїх прибічників у Вірменії, вважає політичний оглядач Акоп Бадалян.Навряд чи перемовини тривали більше 8 хвилин, написав у соцмережі ексзаступник міністра оборони Вірменії Артак Закарян. "Зустрічі настільки не надали ваги, що офіс віце-президента США, який активно поводиться у соцмережах, досі не опублікував інформацію про неї", - наголосив він.Насправді це питання мало стати "гарячим" для Нікола Пашиняна, оскільки проєкт мирного договору по Нагірному Карабаху між Азербайджаном і Вірменією готувався за посередництва США, тобто, Джо Байдена. А у Дональда Трампа на все свій погляд, нерідко відмінний від позиції попередника. У чому буде полягати відмінність, власне, й намагався дізнатися Пашинян.Наприклад, як нова адміністрація ставиться до перспективи сприйняття Кавказу як зони гальмування ("перехрестя миру") відносин між Росією та Іраном.Якщо конкретики Пашинян зі США не привезе, то про деякі нюанси таки довідався. Опосередковано про них можна судити за нервовою реакцією Росії. Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова, коли її запитала журналістка видання "Баку - Москва" про те, як та оцінює візит Пашиняна до США, порадила їй залишатися "у тому порядку денному, який висвітлюєте, у двосторонніх відносинах Росії та Азербайджану".Пашинян намагається отримати зброю де можна, нібито вона здатна забезпечити безпеку країни, зазначив російський пропагандист Олексій Наумов. На його думку, Вірменія може отримати зброю і гарантії, після чого висуне ультиматум Азербайджану і Росії. Водночас офіційний Єреван мляво виконує Тристоронню угоду (з Росією та з Азербайджаном) і навряд чи готовий до підписання мирної угоди по Нагірному Карабаху.Опосередковано про стривоженість Москви свідчить і повідомлення пабліків країни-агресора про зустріч Нікола Пашиняна з американськими сенаторами і конгресменами Роджером Вікером, Енді Гаррісом, Френком Паллоне і Річардом Хадсоном. У ході спілкування він заявив, що панування "Росатому" у Вірменії "закінчується", а також натякнув на готовність дати західним партнерам підряди на побудову невеликих АЕС.Цікаво, що й український президент незабаром зустрінеться з Девідом Венсом на Мюнхенській конференції. Маючи бодай побіжну характеристику стану справ у Вірменії, віце-президент США зможе предметніше розмовляти по Україні. Хоча, звісно, навряд чи він суперечитиме навіть у дрібницях Дональду Трампу.Візит Пашиняна до Вашингтона, особливо реакція на нього країни-агресорки, передбачає неприємну для Росії картину. Кремль може отримати ще одне джерело напруги, причому в регіоні, де конфлікти мають довготривалий характер і дуже криваві. Головне ж, що Південний Кавказ входить у зону інтересів Ірану і Китаю. Якщо РФ не втримає там балансу і бодай позірного миру, відповідною буде реакція Тегерана і Пекіна. На додачу, неврегульована війна в Україні, котра сам по собі є чинником тиску Трампа на Путіна. Тим паче, між Вашингтоном і Єреваном відбуваються інтенсивні консультації щодо делімітації кордону Вірменії з Азербайджаном. Саме питання кордону є одним із тих 10% проєкту мирної угоди по Нагірному Карабаху, котрі залишаються не погодженими.Для України важливою є позиція нової адміністрації США по Вірменії, оскільки офіційний Київ незабаром може теж увійти у переговорний процес. Це означатиме розгляд і обговорення пропозицій Білого дому. Те, якими вони є для Вірменії і як відбувається погодження, дає нам багато корисної інформації. І - послаблює позиції країни-агресорки у стратегічно важливому для неї регіоні.