Рідкісноземельні метали України: чи могла Росія напасти через них і що можуть отримати американці

Останні 15 років в Україні з держбюджету не фінансувалися системні геологічні роботи.

Тема з рідкісноземельними елементами, які начебто хочуть отримати США від України, взамін за військову допомогу, підсилила інтерес до вітчизняної геології та власне до українських геологів.

Багатьох цікавить, чи зможе Україна надати американцям рідкісні метали і чи дійсно наша земля багата на таку унікальну сировину, якою марять за океаном.

ТСН.ua поспілкувався на цю тему з Стеллою Шехуновою, директоркою Інституту геологічних наук НАН України, академіком НАН України, докторкою геологічних наук.

Щоб надати – потрібно ще розвідати та відкопати

– Чи дійсно зможе Україна надати такі рідкісні копалини США в обмін на військову допомогу?

– До того, щоб взяти і "надати" ще дуже і дуже далеко. Поки йдеться про перспективні геологічні об‘єкти з рудою, у якій можна знайти певний відсоток корисних копалин, про які кажуть американці. Ці метали у геологічних утвореннях поширені не так рівномірно, як ми можемо собі уявити.

Якщо ви бували на станціях Київського метрополітену, то помічали оздоблення, зокрема, з граніту та інших магматичних порід. Навіть такі породи, які утворилися з більш-менш однорідного розплаву, а потім охолоджувалися та розкристалізувалися, при цьому відбувалася кристалізаційна та гравітаційна диференціація речовини, мають дуже неоднорідну будову. В них є великі ксеноліти від первинної непереплавленої породи, яка поглиналася магмою, а також присутні характерні включення великих кристалів, які складають прожилки, утворюють пегматити. Корисні і особливо рідкісні компоненти, часто зосереджені саме у таких частинах породи.

В Україні перспективні на рідкісні землі геологічні об’єкти знаходяться в породах Українського щита в гранітах, сієнітах, лужних сієнітах, пегматитах та метасоматитах.

– Тобто їх ще потрібно знайти?

– Щоб розвідати якесь родовище, потрібно провести загальне картування території, потім знайти на ньому перспективні ділянки – це лише пошукова стадія. А після цього можна братися за розвідку, коли вже доведено, що на якійсь певній площі є підвищена концентрація корисних копалин і їх можна знайти. До цього потрібно з’ясувати, як саме це рудне тіло залягає, яка його потужність. Тобто, я веду до того, що "віддати метали", це точно не так, як зі зливками золота у банку – взяв і комусь передав.

Більшість наших перспективних об’єктів це поки лише потенційна можливість отримати "метал". Перспективний об’єкт як правило, ще треба буде ретельно розвідати, оцінити економічну доцільність розробки, організувати видобуток. Для розвідки рудних скупчень використовуються геофізичні, мінералого-геохімічні методи.

Є в Україні і розвідані родовища. До прикладу Азовське. В ньому ми маємо комплексні корисні копалини – цирконій, рідкісноземельні руди. На жаль, тепер це родовище на непідконтрольній території у східному Приазов’ї.

Складнощі  видобутку

– Це десь так, як зі збором грибів – знаємо, що вони теоретично є у лісі, але ще треба до лісу дійти, пошукати, зібрати і лише тоді комусь передати?

– Десь так. Але, якщо ви знайдете гриби, то вам їх доведеться перебрати, почистити. А з рудами на рідкісноземельні елементи все ще складніше. Якщо ви навіть знайдете мінерал, який містить корисну компоненту, то її треба із застосуванням фізико-хімічних методів вилучити з мінерала чи породи.

Багато хто мабуть чув про видобуток золота. При промисловій переробці тони руди, отримують від 0,5 грама до перших десятків грам золота. А в руді на рідкісноземельні метали їх вміст складає від перших відсотків. До прикладу, у комплексному Азовському родовищі, про яке я вже згадувала, в руді вміст суми триоксидів рідкісних земель коливається від сотих долей відсотка до понад 12,5%, при цьому вміст диоксиду цирконію від сотих долей відсотка до понад 42%.

Потрібні технології

– Для видобутку рідкісноземельних елементів потрібні ще й додаткові спецтехнології?

– Так. Технології дуже важливі. Наприклад, на території України багаті поклади титану, але, на жаль, кінцеву продукцію ми з нього не виробляємо. Ми навчилися лише його збагачувати та робити концентрат – рутиловий чи ільменітовий, а далі має бути наступний етап переробки. Це вже вимагає технологій та інвестицій. А ми, на жаль, зупинилися з розвитком своїх технологій. Ми зараз навіть по титану, по якому були у дуже виграшній ситуації і мали весь цикл виробництва, не все реалізовуємо.

Де "заховані" унікальні копалини

– А чи дійсно територія Донбасу насичена цими рідкісноземельними елементами?

– Ні, йдеться про східне Приазов’я. Корисні рідкісноземельні копалини частково знаходяться там. Два родовища зараз, на жаль, на окупованій території. Це магматичні породи, в яких є й інші корисні компоненти і рідкісноземельні елементи.

Рідкісноземельні метали і дефіцитні мінерали є не лише на сході та півдні України, які частково окуповані ворогом. У північно-західній частині Українського щита найперспективнішим на ітрієві рідкісні землі є Ястребецьке флюорит-рідкісноземельне родовище в масиві сієнітів, а також Луговський масив лужних гранітів.

В центральній частині Українського щита певні перспективи пов’язані з комплексними проявами уран-золото-рідкісноземельної мінералізації, зокрема на Балці Корабельній.

Крім описаних корінних об’єктів є ще групи перспективних об’єктів в корах вивітрювання та розсипів на Середньому Побужжі, а також у Київській, Вінницькій та Житомирській областях. Зокрема, у корах вивітрювання Сущано-Пержанської зони на північному заході Українського щита.

Але на багатьох з цих об’єктів ще потрібні геолого-розвідувальні, геолого-економічні дослідження, для визначення систем їх розробки із повною реалізацією їх комплексних ресурсів.

Війна розпочалася через рідкісні мінерали?

– Як ви ставитеся до версії, що саме через ці рідкісні метали та корисні копалини розпочалася війна, кажуть, що Росія саме через них напала на Україну?

– Я вважаю, що Росія розпочавши війну сподівалась швидко змінити владу на лояльнішу до себе і у 2022 році не мала планів довготривалої війни. Імперія хотіла зберегти контроль над територією України у м’якший спосіб ніж при захопленні Криму. І питання мінеральних ресурсів (можливо крім урану) не було ключовим.

Так, відомо, що численні війни у світі відбувалися саме через природні ресурси, мінерали та корисні копалини. Наприклад, багато десятиліть французи воювали з німцями за родовища Ельзаса та Лотарингії. У роки другої світової війни на півночі Європи розгорнулася війна за руди нікелю в північній Фінляндії район Петсамо-Печенги. Родовище належало фінам, у 1930-1940-х роках руди нікелю вивозили німці, потім родовище перейшло росіянам. Та навіть той же Пригожин в Африці заробляв на природних ресурсах, зокрема, корисних копалинах.

Але я не вважаю, що росіяни напали на нас саме через мінерально-сировинні ресурси. Причина – глобальна геополітика, а корисні копалини – вже бонуси. Коли РФ окупувала Крим, то в додачу до територій отримала родовища вуглеводнів, які знаходяться на чорноморському шельфі.

До прикладу, після аварійного затоплення шахти в Солотвино (на Закарпатті) у 2010 році, у нас залишилося єдине родовище з видобутку кам’яної солі біля Бахмута (колишній Артемівськ) в Соледарі. Родовище зараз на непідконтрольній Україні території. Не знаю чи є там видобуток і чи отримує прибутки агресор, але Україна залишилася без власної кам’яної солі.

До речі, і без окупації територій, до війни майже 80 відсотків продукції з наших родовищ титану, експортували у Росію. Тобто корисні копалини можна отримувати і без захоплення територій. Ми маємо і розробляємо родовища титану, але зиску від цього отримуємо мало. Фактично ми продаємо сировину, концентрат ільменітовий і рутиловий, а не кінцеву продукцію з титану та сплавів.

Теж саме з залізорудними родовищами. До війни ми могли робити високоякісні сталі та металургійну продукцію, але втрата Маріуполя та інших міст на півдні, негативно вплинуло і на металургійну галузь. Тому для повоєнного відродження економіки треба орієнтуватися не просто на видобуток корисних копалин, як сировини, а на створення технологічних ланцюгів та виробництво продукції з вищою доданою вартістю.

Чому Москва знає про всі наші родовища

– Схоже, що росіяни добре орієнтується, де і чим багата українська земля?

– За радянських часів вся геологорозвідувальна інформація, яка отримувалась за результатами геолого-розвідувальних робіт на території України, відправлялася першим примірником звіту до Москви. Тобто росіяни мають всю інформацію про наші корисні копалини, бо такою тоді була система.

Окрім декількох нових родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного моря, які росіяни у нас теж окупували, більшість родовищ були розвідані ще за часів СРСР. Тоді в геологічну розвідку вкладалися кошти, велися системні геолого-зйомочні, геологорозвідувальні роботи. А за останні 15 років в Україні з держбюджету не фінансувалися системні геологічні роботи, навіть геолого-картувальні, лише обробка та переінтерпретація раніше накопичених даних. Українська геологічна галузь вже кілька десятиліть, на жаль, не розвивається, а скорочується.

А для повоєнного відновлення країна потребуватиме як розвитку стратегічних галузей, які потребують розвитку мінерально-сировинної бази стратегічних корисних копалин, так і забезпечення населення якісною питною водою, сировиною для будівництва, виробництва скла та інших матеріалів. Ці потреби зможуть забезпечити кластерні об’єднання геологів науковців та практиків.

Раніше ТСН.ua повідомляв, що українські метали зацікавили Трампа: що стоїть за пропозицією США.