Масова бійка біля ТРЦ “Нікольського” в Харкові: чи загрожують місту молодіжні банди

Але якщо ви мешканець воєнного Харкова і, особливо, проживаєте в одному зі спальних районів, напевно, помічали, що останнім часом подібні групи молодих людей стали поводити себе зухвало і навіть агресивно. Як правило, такі компанії обирають людні та освітлені місця, можливо, з тих часів з початку війни, коли місто жило у темряві, а світло було лише біля супермаркетів та біля закладів із генераторами. Гучна музика, алкоголь, розмови на підвищених тонах та з нецензурними виразами. А віртуозності у вживанні матів та блатних фразеологізмів позаздрив би й досвідчений злочинець, зазначає місцеве видання “Думка“.

Казанський феномен

“Казанський феномен” – збірна назва утворених у 1970-80-х роках у Казані та інших містах численних банд, складених з малолітніх і неповнолітніх осіб. Підлітки з робочих районів з околиць Казані об’єднувалися у молодіжні банди, які носили імена, співзвучні з назвами районів чи вулиць, де мешкали їхні члени. Банди починали вести суперництво за території у місті, влаштовуючи масові бійки “стінка на стінку” з використанням арматури та металевих куль, які нерідко закінчувалися смертельними наслідками. Банди сформувалися майже в усіх районах Казані: школярі, які ставали свідками зіткнень цих угруповань, загоралися бажанням наслідувати їх, щоб зміцнити свій вплив серед однолітків, і сприймали сутички як щось звичайне.

На той час підліткові банди буквально захопили велике місто. У найгірші часи у місті налічувалося до двох десятків угруповань, і буквально кожен підліток перебував у тій чи іншій банді. А на міських вулицях точилася справжня війна.

• Бандитизм в СССР: “Татарский феномен”

А в середині 1980-х – на початку 1990-х років українське місто Кривий Ріг охопила війна “бігунів” – так називали підлітків, які об’єднувалися у ворожі банди та робили набіги на території суперників. За 10 років “роботи” таких банд загинули 28 дітей та один міліціонер. Понад дві тисячі підлітків отримали поранення, медики фіксували сотні каліцтв. За законодавством тих часів попередити такі злочини майже неможливо: дітей до 16 років з пістолетами і вибухівкою не можна було притягнути до кримінальної відповідальності.

“Бігуни” Тернівського району. Кривий Ріг. 1989 рік

Сергій Д., колишній начальник Саксаганського райвідділу міліції Кривого Рогу:

“Десять років війни у ​​В’єтнамі, десять років в Афганістані. Так і тут, – згадує він. – 28 убитих дітей, понад дві тисячі поранених, сотні каліцтв і один співробітник міліції, убитий у 17-му кварталі. Міліціонера, який їхав додому зі служби, застрелили із самопалу двоє бігунів Тернівського району через зауваження у тролейбусі. Десять років у всесоюзному масштабі правоохоронці, соціологи та ЗМІ в епоху перебудови говорили про так званий “казанський (за назвою столиці Татарстану) феномен”: виникнення молодіжних банд за територіальним принципом у великих радянських містах. А у Кривому Розі цей феномен був масштабнішим і кривавішим”.

• Подростковые банды “бегунов” в Кривом Роге 90-х

Криворізьких хуліганів прозвали “бігунами” через тактику бою: підлітки гуртом мчали територією конкурентів, жбурляли саморобні гранати, застосовували вогнепальну зброю та зносили все на своєму шляху – перевертали навіть автомобілі та міліцейські “бобики”. Бігуни поєднувалися в загони за місцем проживання: мікрорайон, квартал, проспект, бульвар. Від інших угруповань отримували назви: “бики”, “коні”, “вокзальні”, “гіркий”, “дев’ятка”, “халява”, “голубці”.

Харків. Салтівка. Кінець 1980-х

Наше місто оминула кривава доля Кривого Рогу. Але передумови були.

1985-1986 рік. Місце дії – найбільший спальний район України – Салтівка – поділений на мікрорайони зі своїми школами та місцями відпочинку. Ну, і з організованим дозвіллям проблеми, блатна романтика знову ж таки… “Війна” між мікрорайонами. Учасникам подій від 14 до 16 років.

Очевидець тих подій Костянтин Ч.:

“Хто і коли затіяв ці “бої”, невідомо. Хто вирішував, що, наприклад, “656-й у союзі з 603-м воює проти 616-го та 602-го мікрорайонів”, незрозуміло. Активність починалася з осені та йшла до холодів. Обов’язковий аксесуар – фуфайка. Невеликими групками бігали районом, зустрічали “своїх”, причому деякі мікрорайони мали свій клич і навіть гучний сигнал збору у вигляді певного свисту. Але в нас важливим був не сам бій, а вся ця метушня з кличами, пересвистами, “важливими” розмовами між союзниками, що зустрілися”.

“Якось пізно восени 1986 року невідомим полководцям все ж таки вдалося вивести свої “війська” один проти одного. Це було протистояння 656 та 603 мікрорайонів проти 624 та 626. “Поле бою” – парк Перемоги, умовно нічийна територія, в ті часи майже ліс з однією алеєю та рідкісними тьмяними ліхтарями. Підтягувалися туди до обговорених 22:00 своїми угрупованнями по 5-10 осіб. Вишиковувалися в якусь подобу шеренги, вздовж алеї, щоб за спиною обов’язково опинилися “рідні мікрорайони”. Набралося десь по 150 людей із кожного боку. Стояли з півгодини, змерзли. Командири кудись зникли. І тут з боку 656-го у “ворога” відлетів камінь. Почався рух. Ще з десяток каміння пішли туди ж, вороги рушили і ступили на алею. Але атаки у стилі “Хороброго серця” не виходило. І тут з боку того ж 656-го мікрорайону (найменший мікрорайон був, але найзухваліший) вийшов Вадик І. Вийшов на середину алеї і, як билинний богатир, запропонував вийти віч-на-віч. З того боку теж вийшов сміливий. Коротше, пацани вдвох нормально так повозилися, але переможця визначити було важко. Задні шеренги “полків” почали зменшуватися, пацани потягнулися по хатах – холодно, та й пізно, залають. Так закінчилася наймасовіша “бійка стінка на стінку” у Харкові, без крові та без бійки…”.

Історія з харківськими підлітковими угрупованнями не набула розвитку, і наше місто оминула серйозна загроза.

На жаль, за десятки років, що минули з тих трагічних подій, ніхто із зацікавлених інстанцій так і не спромігся зрозуміти та систематизувати причини виникнення такого явища. Ось думки деяких фахівців, які висловлюють свою думку щодо молодіжних угруповань.

Освіта

Світлана П. Директор Харківського ліцею:

“Наразі, на жаль, ми вже маємо покоління “мауглі”.

Величезна проблема в тому, що батьки кажуть: “Наші діти перестали виходити кудись”. А коли все ж таки виходять на вулицю, одразу потрапляють під чиїсь вплив. Доходить до того, що діти втрачають розуміння якихось моральних речей, чеснот. Ми про це їм розповідаємо, батьки також. Але одна річ, коли це відбувається на онлайн-уроках, інша – у процесі обміну реальним досвідом, а цього офіційно ми не можемо собі дозволити”.

“Те, що підлітки вже кілька років навчаються онлайн, поза школою, дуже погано. Відсутня соціалізація та взаємодія з педагогічними інструментами. Наш вплив на них мінімальний. Почуття колективу дуже важливе для розвитку дитини. Часом у дітей повністю відсутні моральні орієнтири…”.

Диференціація суспільства

Поділ суспільства за різними ознаками, переважно за майновими, завжди був причиною конфліктів серед підлітків. На жаль, зараз суспільство розшароване як ніколи і за багатьма критеріями.

Однією з причин Казанського феномену називали велику кількість біженців, ще з часів війни. Коли велика кількість сільських мешканців переселилася до міста. Діти з таких сімей могли самостверджуватись через насильство та агресію, створюючи свої групи та різними способами “доводити, що вони не гірші” за корінних жителів.

Міський голова Харкова Ігор Терехов:

“Наразі чисельність населення Харкова становить 1,2 мільйона осіб, з яких понад 200 тисяч – внутрішньо переміщені особи”.

Також підлітки можуть ділитися на тих, у кого батьки воюють, і на тих, у кого батьки з якихось причин знаходяться вдома. Це може стати серйозною причиною об’єднання та агресії. І ні для кого не секрет, що до приватних шкіл та “підземних шкіл”, які ведуть повноцінну шкільну програму офлайн, потрапити можуть далеко не всі.

Відсутність ідеології та лицемірство

“До 80-х років додалися ще дві причини молодіжного криміналу в принципі і міжрайонної “движухи” у вигляді бійок як однієї з його форм: повний колапс комуністичної ідеології та розкладання органів влади, включаючи силові, що веде до втрати державою контролю за тим, що відбувається.

Ідеологічний вакуум – не єдина причина того, що підлітки збивалися в банди, але це відігравало свою роль. Якщо навколо постійно брешуть про успіхи на шляху будівництва комунізму, а в реальному житті ти бачиш лише облізлі стіни будинків та порожні прилавки, все це сприяє антигромадській протиправній поведінці, яка виражається у вчинках, які завдають шкоди як окремим громадянам, так і суспільству загалом”.

Кримінал

Через відсутність повної інформації щодо конфлікту біля “Нікольського” важко сказати, що саме це було: просто хуліганство і підліткова бравада або серйозний конфлікт із кримінальним підтекстом.

Сергій С. Колишній співробітник Відділу боротьби з організованою злочинністю:

“Наразі є ознаки організованої кримінальної події.

По-перше, сутичка була не спонтанною. Дві групи молодих людей навмисно зустрілися у центрі. Вони не місцеві, тобто цілеспрямовано приїхали на зустріч.

По-друге. Те, що учасників не зупинило прибуття на місце співробітників охоронної фірми і вони навіть вступили з ними в конфлікт, говорить про серйозну мотивацію учасників. Вони мали чітку мету, і вони не відступили.

По-третє. Відсутність потерпілих та заяв у поліцію. Це може говорити вже про ідеологічну основу. У 90-х роках також серед “братків” після “стрілки” потерпілих ніколи не було. Писати заяву – “западло”, як би їх не допитували. Навіть у разі серйозних поранень казали, що поранився сам. І лікарню у разі поранення лише самі своїх відвозили”.

Угруповання стає по-справжньому небезпечним, якщо з’являються такі ознаки:

– Лідер (або група лідерів) та чітка ієрархія.

Без ватажка, що має незаперечний авторитет і вагу, угруповання неспроможне. А чіткий розподіл ролей та статусів у групі неминучий після появи лідера.

– Ідеологія.

У якийсь момент група, об’єднана за територіальною чи соціальною приналежністю, приймає якусь програму. Як правило, це інтерпретація старих “злодійських понять”, все вже придумано. Ідеологія регламентує відносини у групі: до чужинців, до влади тощо.

– Матеріальна база.

Будь-яке угруповання починає “заробляти гроші” і збирати так званий “общак”. Спочатку це можуть бути добровільні внески членів групи, згодом розпочнеться пошук коштів. Чим міцніша матеріальна база, тим небезпечніше угруповання.

Присутність усіх трьох ознак говорить про появу повноцінного молодіжного злочинного угруповання”.

Усі зацікавлені сторони у питанні з організованою підлітковою злочинністю сходяться в одному: головне не нехтувати ознаками створення організованої групи та вчасно вживати заходів.

Щоб уникнути жертв, важливо діяти на випередження. Сподіваємося, що наше багатостраждальне місто Харків і цього разу таке лихо, як організована підліткова злочинність, омине.

Автор:  Костянтин Май

Джерело: ДУМКА