Чи може бомбосховище захистити в разі ядерного вибуху: вчені дали несподівану відповідь

Жодні інші антропогенні катастрофи не можуть завдати більше руйнувань, ніж ядерна бомба. Вважається, що від ядерного вибуху можуть захистити спеціальні бомбосховища. Правда полягає в тому, що здатність цих споруд захищати людей від потужної спеки і вибуху ядерної бомби різниться, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Перші ядерні бомбосховища почали будувати у США та СРСР під час Холодної війни, коли почалася гонка озброєнь та існувало сильне протистояння між двома країнами. Якщо трапиться ядерна атака, то чи можуть захистити від неї бомбосховища?

За словами Нормана Клеймана з Колумбійського університету, США, бомбосховище не обов'язково гарантує безпеку в разі ядерного вибуху. Його ефективність залежить від якості як бомби, так і сховища. Сучасна ядерна зброя сильно відрізняється від тієї, що була в середині XX століття. Зараз ядерна зброя набагато потужніша, багато в чому через те, що вона детонує, використовуючи іншу реакцію, ніж під час Другої світової війни та Холодної війни. Ядерні бомби 50-х років минулого століття мали сердечники з плутонію або ізотопу урану-235, у яких атоми ділилися, що призводило до потужного вибуху. Ці бомби були типом ядерної зброї, відомої як атомні бомби або бомби з ядерним поділом.

За словами Клеймана, розмір цих пристроїв був набагато меншим, ніж сучасна ядерна зброя. Тепер використовуються бомби, які покладаються на водневий синтез, щоб створити вибух. Ці бомби використовують описаний вище атомний вибух просто для того, щоб викликати більший термоядерний вибух. Він може зруйнувати все в радіусі 160 км від місця удару. Для порівняння, атомні бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі, мали радіус вибуху приблизно 1,6 км. Термоядерні бомби, що працюють на водневому синтезі, набагато потужніші за атомні бомби, що працюють на ядерному поділі.

За словами Клеймана, якщо сховище розташоване на відстані 1000 км від місця ядерного вибуху, то можливо, воно може врятувати. Але якщо сховище розташоване в радіусі 160 км, то воно, найімовірніше, не врятує від сильної спеки та ударної хвилі.

Не варто забувати про радіацію, яка являє собою випромінювання хвиль і частинок унаслідок ядерного вибуху. Клейман каже, що від радіації може захистити бункер, який має товщину стін щонайменше 1,5 метра, що складаються з бетону, сталі та свинцю. І все ж існує ризик отримати низьку дозу радіації, якщо сховище не постраждає.

Пітер Каракаппа з Колумбійського університету розділяє захисну здатність притулку на три компоненти:

• воно має бути ефективним як конструкція, щоб витримувати ядерний вибух і проникнення радіації;
• скільки матеріалу знаходиться між вами і випромінюванням, яке випускає ядерний вибух;
• наскільки добре сховище може витримати радіоактивні опади або матеріал, який утворюється під час ядерного вибуху.

Смертельна радіація зберігається протягом кількох днів після ядерного вибуху, тож, щоб його пережити, доведеться ще щонайменше тиждень залишатися в бункері, щоб уникнути радіоактивних опадів, кажуть учені.

Але все залежить від того, як далеко розташований притулок від епіцентру вибуху. З іншого боку, немає гарантії, що ви не отримаєте низьку дозу радіації, яка може спровокувати рак, і він може проявиться тільки через кілька років або десятків років.

Вчені кажуть, що ядерний бункер, розташований недалеко від епіцентру вибуху, навряд чи буде порятунком, але більш далеко розташоване сховище все ж таки може певною мірою захистити від наслідків ядерної атаки.

Залишається лише сподіватися, що ми ніколи не станемо свідками ядерного вибуху, хоча гарантії цьому немає жодної.

Як уже писав Фокус, фізики виявили невідомий квантовий стан матерії, який змінить технології. Вчені вважають, що їхнє відкриття допоможе в розробці більш ефективних електронних пристроїв, а також у дослідженні надпровідності.