/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F5b268233de6458af7f5e0e97e78a3bed.jpg)
Неодноразово витягував побратимів із самого пекла. Згадаймо Валерія Іщука
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Валерія Іщука.
Український воїн Валерій Іщук на позивний Пух загинув 3 лютого 2025 року. Про це повідомила Львівська міська рада.
Валерій народився 11 грудня 1984 року у Львові. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 100 м. Львова. У ході навчання виявляв активну позицію та брав участь у шкільних заходах.
Протягом 2001-2006 років здобував освіту у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права та на економічному факультеті Національного університету «Львівська політехніка».
Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої Революції, згодом розпочав волонтерську діяльність, щоб підтримувати своїх друзів на фронті.
«Впродовж наступних років змінив кілька професій, обіймав посади у низці фінансових установ Львова. За словами рідних та друзів, «був веселою, надзвичайно світлою людиною з великим чуйним серцем та невимовною добротою. Але найбільше з-поміж усіх його виділяла неосяжна відвага, мужність та безстрашність. Про нього казали: «Незамінні люди таки існують!», – написали про Валерія Іщука у Львівській міськраді.
Валерій Іщук «усього себе віддавав сімʼї, був винятково відповідальним та люблячим чоловіком і батьком для своїх синів та доньки дружини». Був «майстром на всі руки, йому вдавалося усе, за що він брався». У вільний час обожнював їздити за кермом та слухати музику.
Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації без вагань став на захист Батьківщини від російських загарбників до складу 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
«Ніколи не кидав побратимів у біді, неодноразово витягував їх «із самого «пекла». Близькі кажуть: «Він дійсно любив свою справу, «горів нею» усім серцем, попри велику втому щоденної праці», – додали у Львівській міськраді.
Молитва і прощання з воїном відбулося 7 лютого у храмі Пресвятої Євхаристії УГКЦ, потім було проведено чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Поховали воїна на Личаківському кладовищі.
У Валерія Іщука залишилися дружина, батьки, сестра та діти.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.