NYT: Розміщення достатньої кількості миротворчих військ в Україні після припинення вогню є майже неможливою задачею

Президент США Дональд Трамп пообіцяв припинити бойові дії в Україні. Як саме він може це зробити, залишається незрозумілим, враховуючи, що президент Росії Владімір Путін вважає, що він перемагає. Але у своїй власній прямолінійній манері американський лідер відкрив можливість проведення певних переговорів про припинення вогню. Про це повідомляє The New York Times.

Аналітики кажуть, що якщо угода буде досягнута, глава Білого дому, швидше за все, попросить Європу втілити її в життя і взяти на себе відповідальність за Україну, бажаючи зменшити американські зобов'язання. Але залишається ключове питання: Як захистити те, що залишилося від України, і не дати Путіну відновити війну, навіть через кілька років?

Перспектива укладення угоди прискорила дебати про так звані "європейські чоботи" на місцях, які повинні підтримувати мир, контролювати припинення вогню і допомагати стримувати Росію від майбутньої агресії. Питання в тому, чиї це будуть чоботи, скільки їх буде, і чи погодиться пан Путін на це.

Деякі європейські країни, серед яких країни Балтії, а також Франція і Велика Британія, підняли питання про можливість включення частини своїх військ до складу сил в Україні. Водночас високопосадовці Німеччини назвали цю ідею передчасною.

"За відсутності членства України в НАТО, яке здається малоймовірним протягом багатьох років, ідея розміщення великої кількості європейських військ з країн НАТО здається безрозсудною багатьом офіційним особам і аналітикам. Без чіткої участі США в такій операції - з американським повітряним прикриттям, протиповітряною обороною і розвідкою, як людською, так і технічною - європейські війська опиняться під серйозною загрозою російського зондування і навіть атак", – йдеться у матеріалі.

Президент України Володимир Зеленський заявляв, що готовий до серйозних переговорів про угоду щодо припинення війни, якщо його союзники нададуть гарантії безпеки, а не просто запевнення.

За відсутності членства в НАТО, якому він віддає перевагу, український лідер говорив про 200 000 іноземних військових на території України. Але це майже втричі перевищує чисельність всієї британської армії, і аналітики вважають це неможливим.

Високопоставлений європейський чиновник заявив, що континент не може запропонувати навіть 200 000 військовослужбовців, і що будь-який військовий контингент на землі повинен мати американську підтримку, особливо перед обличчям другої за величиною ядерної держави світу - Росії. В іншому випадку вони будуть постійно вразливими до російських зусиль з підриву політичного і військового авторитету Альянсу.

Навіть більш скромна кількість європейських солдатів, наприклад, 40 000, була б складною метою для континенту з повільним економічним зростанням, нестачею військ і необхідністю збільшувати військові витрати на власний захист. І цього, швидше за все, буде недостатньо для забезпечення реального стримування Росії.

За словами Лоуренса Фрідмана, почесного професора військових досліджень Королівського коледжу Лондона, реальні сили стримування, як правило, потребують набагато більше 100 000 військовослужбовців, призначених для виконання місії для регулярних ротацій і в надзвичайних ситуаціях.

Небезпекою буде також політика, яку Клаудія Майор, експерт з питань оборони з Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки, назвала "блефувати і молитися".

"Надання занадто малої кількості військ або сил без підкріплень буде блефом, який може запросити Росію промацати ґрунт, і країни НАТО навряд чи зможуть цьому протистояти", – написала вона в нещодавній статті з Альдо Клеманном, німецьким підполковником, про те, як забезпечити припинення вогню в Україні.

Саме тому Польща, яка є сусідом України і глибоко зацікавлена в її безпеці, поки що відмовляється від участі в таких силах.

"Польща розуміє, що їй потрібна участь Сполучених Штатів у будь-якій такій пропозиції, тому хоче побачити, що Трамп хоче зробити. Вона хоче отримати від Трампа гарантії, що США нададуть безпекову допомогу для підтримки європейців на передовій", –  сказала Александра де Хооп Шеффер, виконувачка обов'язків директора Німецького фонду Маршалла.

Однак, за її словами, це зовсім не очевидно.

 "Трамп укладе угоду і буде чекати на Нобелівську премію, а потім очікуватиме, що європейці заплатять за неї і втілять її в життя", – наголосила вона.

Тим не менш, європейське "бажання бути готовим зробити щось корисне" для України без американців буде важливим для того, щоб забезпечити Європі місце за столом переговорів, коли вони нарешті відбудуться, сказав Ентоні Брентон, колишній посол Великої Британії в Росії.

Журналісти нагадали, що заявлені цілі Путіна не змінилися: підпорядкування України Росії, зупинка розширення НАТО і скорочення його сил, щоб змусити створити нову буферну зону між західним альянсом і передбачуваною російською зоною впливу.

Також малоймовірно, що Росія погодиться на розгортання сил НАТО або країн-членів Альянсу в Україні в будь-якому випадку, навіть якщо вони будуть там нібито для тренування українських солдатів. Міністерство закордонних справ Росії вже заявило, що війська НАТО в Україні були б "категорично неприйнятними" і призвели б до ескалації ситуації.

Фрідман описав три можливі моделі – миротворчість, розтяжка і стримування –кожна з яких має суттєві недоліки.

Миротворці, покликані зміцнювати узгоджене припинення вогню і роз'єднувати воюючі сторони, мають легке озброєння для самооборони і часто містять війська з багатьох країн, як правило, під егідою Організації Об'єднаних Націй. Але з огляду на те, що лінія зіткнення в Україні становить близько 1300 кілометрів, або понад 800 миль, за його словами, знадобиться "величезна кількість військ".

До повномасштабного вторгнення 2022 року на сході України діяла міжнародна моніторингова місія Організації з безпеки і співробітництва в Європі, яка за згодою Росії мала наглядати за дотриманням значно коротшої лінії припинення вогню. За словами Майкла Боцюрківа, який був речником місії з 2014 по 16 рік, вона зазнала невдачі.

"Росіяни зробили все, щоб заблокувати місію. Вони вдавали, що співпрацюють, обмежували доступ і приховували різні мерзенні дії. Коли все пішло не так, як вони хотіли, вони закрили місію", – сказав він.

Сили на розтяжці - це, по суті, те, що НАТО розгорнула у восьми найближчих до Росії країнах-членах. Військ недостатньо для того, щоб зупинити вторгнення або щоб Москва не сприймала їх як провокацію, але ця концепція працює лише тоді, коли існує чіткий, нерозривний зв'язок між військами на місцях і більшими підкріпленнями, готовими вступити в бій, коли дріт буде зачеплений.

Але завжди існують сумніви щодо абсолютного характеру цієї гарантії. А сили, що атакують, можуть захопити значну територію до прибуття підкріплення, тому НАТО сама збільшує чисельність своїх сил розтяжок з батальйонного до бригадного рівня, щоб посилити стримування проти нової агресивної Росії.

Третій тип, сили стримування, безумовно, є найбільш надійним, але вони мають бути дуже великими і добре оснащеними і потребуватимуть до 150 000 добре екіпірованих військовослужбовців, а також значних витрат на протиповітряну оборону, розвідку і озброєння - і американської допомоги зі стратегічними засобами, яких Європі досі бракує, від повітряного транспорту до супутників і протиракетної оборони.

"Але важко уявити, що Росія погодиться на будь-які подібні сили з тих самих причин, з яких цього хоче Зеленський", – сказав Фрідман.

Тому найкращою відповіддю на найближче майбутнє після потенційного припинення вогню може бути певна версія моделі "дикобраза": надання українським військовим достатньої кількості озброєння, ресурсів і підготовки - в тому числі західними силами - щоб переконати Росію не намагатися знову. Таке зобов'язання, однак, має бути довгостроковим.

Але спочатку Україна має зупинити повільне просування Росії на сході, а Путіна треба переконати припинити війну, незважаючи на подальші втрати на полі бою та економічний тиск. Те, як це зробити, стане одним з головних випробувань для Трампа, якщо він хоче досягти успіху в припиненні вбивств, як він обіцяє зробити.

Про те, чому так важлива поява європейських військових у нашій країні, в статті "Іноземні війська в Україні. Що змусить Путіна змиритися з цим" пише Володимир Кравченко.