Про вихід Трампа з Європи, перенапругу Росії та мир для України: головне зі звіту Мюнхенської конференції

З 14 по 16 лютого у Німеччині пройде щорічна Мюнхенська конференція з питань безпеки (Munich Security Conference). Заснована 1963 року, вона з роками перетворилася на один із найважливіших та найбільших у світі майданчиків для обговорення викликів у сфері безпеки.

Традиційно напередодні заходу публікується звіт з аналізом основних геополітичних тенденцій. Цьогорічний документ фокусується на темі "багатополярності" світу. "Телеграф" публікує з нього найголовніші висновки щодо війни в Україні.

Трампізм відкриває нову еру

За прогнозами авторів, друге президентство Дональда Трампа відкриє нову еру американської зовнішньої політики, що матиме відлуння по всьому світу, включаючи Україну.

"Перемога Дональда Трампа на президентських виборах поховала консенсус у зовнішній політиці США, що склався після закінчення Холодної війни. Ще до виборів дедалі більше піддавалась сумніву усталена думка про те, що США залишаються беззаперечним лідером світу, несучи історичну відповідальність і маючи глибокі інтереси у підтримці міжнародного порядку.

Через стрімке зростання військової та економічної могутності Китаю, нездатність США стримати війни в Україні та на Близькому Сході, а також розпорошення впливу у світовій політиці, багато представників американської зовнішньополітичної спільноти виступали за адаптацію великої стратегії США, сформованої під час "однополярного моменту" після Холодної війни (коли одна держава здійснює більшість впливу на різні сфери — Ред.).

Ймовірно, президент Трамп і здійснить цю зміну. Для нього міжнародний порядок, створений США, є невигідною угодою: "Ми зробили інші країни багатими, тоді як багатство, сила та впевненість нашої країни зникли за обрієм".

Натомість він обіцяє більш вибіркову, часто односторонню міжнародну взаємодію – лише в тих випадках, коли на кону стоять вузько визначені інтереси США. Трампізм, ймовірно, відкриє нову еру американської зовнішньої політики, що матиме відлуння по всьому світу", — пишуть експерти.

За прогнозами, адміністрація Трампа може відмовитися від історичної ролі гаранта безпеки Європи. США, ймовірно, перекладуть основний тягар оборони континенту на європейських союзників по НАТО, більше не вважаючи безпеку, демократичну стабільність і добробут Європи стратегічними пріоритетами.

І для України наслідки цього можуть бути значними, застерігають автори. Та нагадають, як під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв завершити війну за 24 години та висміював українського президента Володимира Зеленського, називаючи його "можливо, найкращим продавцем".

"Однак нещодавно він зайняв більш прихильну позицію, коли заявив, що "єдиний спосіб досягти угоди – це не кидати [Україну]" та висловив сподівання припинити війну "набагато раніше, ніж за шість місяців".

У грудні представник Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог пояснив, що США можуть застосувати тактику "подвійного тиску": погрожувати Україні припиненням постачання допомоги, а Росії – зняттям обмежень на постачання зброї Україні, щоб змусити обидві сторони сісти за стіл переговорів і досягти припинення вогню на поточних лініях фронту.

Членство України в НАТО, ймовірно, не розглядатиметься. Київ може не прийняти такі умови, оскільки без надійних гарантій безпеки Росія використає перемир’я для відновлення сил і нового нападу. Крім того, немає жодних ознак, що російський президент Володимир Путін готовий пом’якшити свої максималістські цілі – зміну влади в Україні та отримання фактичного права вето на її зовнішньополітичний курс", — описується у звіті.

На відміну від попередніх лідерів Америки, бачення Трампа не передбачає жодної надмірної відповідальності за міжнародний порядок. Прогнозується, що Білий дім зосередиться на стримуванні Китаю та підтримці Ізраїлю. Однак зобов'язання США перед НАТО та Україною, ймовірно, зазнають змін на гірше.

Європа та її тягарі

Автори нагадують, що війна Росії проти України зруйнувала європейську архітектуру безпеки. Європейці відреагували на вторгнення, надавши Києву зброю та значно збільшивши витрати на свою оборону. Кількість європейських держав, які відповідають встановленому в рамках НАТО цільовому показнику у 2% витрат на оборону, зросла з чотирьох у 2021 році до приблизно 16 у 2024 році.

"Проте це зростання залишається недостатнім, враховуючи потреби України та попередження про те, що Росія може розширити свої військові дії на територію НАТО протягом п'яти-восьми років.

Режим Путіна вже виступає з ядерними погрозами й здійснює агресивні гібридні напади на європейські країни, включаючи втручання у вибори, як це нещодавно відбулося в Молдові, Грузії та Румунії.

Перемога Росії над Україною заохотила б Москву до посилення цих атак і реалізації її імперських амбіцій на всьому пострадянському просторі. Посилюючи кризу, нова адміністрація США сигналізувала про потенційне скорочення допомоги континенту в галузі безпеки, що змушує Європу взяти на себе більшу частку тягаря стримування Росії та підтримки України", — зазначається у звіті.

На тлі цього перед державами Євросоюзу постає одразу потрійний виклик.

По-перше, вони повинні збільшити витрати на оборону в умовах бюджетних обмежень і зростаючого невдоволення всередині країн.

По-друге, подолати багаторічну фрагментацію своєї оборонно-промислової бази та значно поглибити співпрацю як між собою, так і з європейськими союзниками, які не є членами ЄС, зокрема, з Норвегією і Великою Британією.

По-третє, вони мають конкретизувати обіцяні "залізні гарантії безпеки" для України, встановлені в нещодавній спільній декларації міністрів закордонних справ багатьох європейських країн, або шляхом визначення реалістичного шляху до членства в НАТО, або за допомогою міцних двосторонніх домовленостей.

Автори констатують, що Європа зіткнулася з найскладнішою геополітичною ситуацією з часів закінчення Холодної війни.

"Війна, яку веде Росія, загрожує знищити як Україну, так і європейський порядок безпеки, а геоекономічна напруженість і структурна економічна слабкість ставлять під загрозу процвітання Європи. Тим часом внутрішня поляризація підриває довіру до ЄС та його здатність діяти.

Цей тиск посилюватиметься з приходом до влади нової адміністрації США, яка може зменшити свої зобов'язання щодо безпеки Європи, розпочати торгівельні війни та заохочувати популістські рухи, що поглиблюють внутрішні розбіжності в Європі".

Щоб зупинити свій занепад і відновити вплив, ЄС повинен переосмислити себе, вважають експерти.

Тріщини у "геополітичній міцності Росії"

У звіті визнають, що жодна держава в цьому столітті не підірвала міжнародний порядок більше, ніж Росія.

Так, Москва відкидає однополярний порядок на чолі з США, що виник після Холодної війни, стверджуючи, що Штати та їхні союзники зловживають своїм домінуючим становищем. Натомість РФ пропонує "багатополярність" як більш справедливу альтернативу.

Зокрема, просуває таку ідею серед держав так званого Глобального Півдня, обіцяючи їм більший міжнародний вплив і граючи на їхньому невдоволенні нинішнім станом речей.

"Яким би розумним не здавалося російське бачення рівноправної та інклюзивної багатополярності, диявол ховається в деталях. Росія виступає за багатополярний порядок, в якому не держави, а "цивілізації", групи держав з нібито тісними історичними та культурними зв'язками, є суверенними й рівними. Лише потужні "цивілізаційні держави" мають право на суверенітет і лідерські ролі в межах своїх цивілізацій…

Росія ідентифікує себе як цивілізаційна держава і претендує на домінуючу роль у світовому порядку… Це допомагає пояснити її агресивну війну проти України. Оскільки Росія розглядає Україну як частину очолюваної Росією цивілізації, вона вважає, що поняття рівності та державного суверенітету не застосовуються до України. Тому вона вважає своє жорстоке вторгнення легітимним. Важливо, що сфера впливу, на яку претендує Росія, виходить за межі України: вона охоплює весь колишній Радянський Союз", — попереджають фахівці.

При цьому потенціал Росії не завжди відповідає її самопроголошеному статусу світового лідера. Так, РФ не входить до десятки найбільших економік світу, поступаючись Італії, Канаді та Бразилії. Її населення менше, ніж у Пакистані, Нігерії чи Бангладеш.

При цьому рівень військових витрат Росії становить 428 мільярдів доларів США, що дозволяє їй посідати третє місце у світі за обсягом видатків, поступаючись лише США та Китаю.

Втім, колективні оборонні витрати НАТО на рівні 1,39 трильйона доларів США значно перевищують цю суму. Тож єдиним справжнім глобальним лідерством Росії залишається її ядерний арсенал — найбільший у світі за кількістю боєголовок.

За спостереженнями експертів, Росія і надалі підтверджує свою репутацію геополітичного "медоїда" (цю тварину називають "безстрашним психом світу тварин — Ред.).

Окрім ведення звичайної війни в Україні, вона загрожує Європі масштабними дезінформаційними кампаніями, втручанням у вибори, диверсіями, замахами на вбивство та ядерним шантажем. Через свій "Африканський корпус" — реінкарнацію "Групи Вагнера" — Москва розширює свій геополітичний вплив у низці африканських країн, часто витісняючи США та європейські держави.

Для Росії ця стратегія може виявитися успішною, в тому числі і щодо України, наголошується у звіті.

"Нова адміністрація в США — країні, яка була ключовим партнером України, — вже дала зрозуміти, що прагне швидкого, переговорного завершення війни. Якщо партнери України намагатимуться припинити війну за будь-яку ціну, Росія може використати це, щоб досягти вигідної для себе угоди про припинення вогню.

Наприклад, вона може скористатися цією готовністю до миру, щоб закріпити контроль над усіма окупованими територіями та водночас не допустити вступу України до НАТО або отримання нею інших надійних гарантій безпеки.

Це дозволило б Росії спланувати нову військову кампанію, аби силою повернути всю Україну до своєї сфери впливу.

Втім, точний план нової адміністрації США щодо завершення війни поки що незрозумілий. Якщо вона займе жорсткішу позицію щодо Росії, ніж очікується, майбутнє Москви може виявитися невтішним".

Останнім часом у геополітичній позиції Росії почали "з'являтися тріщини", що ставлять під сумнів її міцність, вважають творці звіту. Втрати у війні зростають, і щоб компенсувати їх, Росія змушена пропонувати новобранцям астрономічні виплати, які більш ніж удесятеро перевищують середній дохід у деяких регіонах.

При цьому 80% російського "виробництва" танків і бронемашин складається з відремонтованої техніки, що перебуває на складах. Схожа ситуація склалася з артилерійськими системами і боєприпасами.

"Можливості для розширення виробництва обмежені: росіяни, які загинули в Україні або втекли з країни з 2022 року, спричинили дефіцит робочої сили. Отже, обсяги виробництва російської оборонної промисловості значно скоротяться, коли закінчаться ключові запаси. Коли це станеться, важко передбачити, оскільки оцінки кількості та якості обладнання, що залишилося, різняться", — йдеться у звіті.

Росія також стикається з економічною невизначеністю. Зростання її ВВП у 2024 році на 3,8% і рівень безробіття у 2,4% здаються вражаючими, але інші показники є менш позитивними. Рубль значно ослаб. Величезні військові видатки — а це майже 30% державних витрат — призвели до зростання річної інфляції.

Доходи Росії від експорту енергоресурсів також знизилися: середньоденна виручка впала до 611 мільйонів євро в листопаді 2024 року з пікового значення у понад 1,1 мільярда євро у квітні 2022 року. Тим не менш, експорт енергоресурсів залишається ключовим джерелом доходів, а це означає, що падіння цін на нафту може спричинити серйозні проблеми для російської економіки.

"Зростання витрат на війну проти України також обмежило здатність Росії поширювати свою владу за межі України, що є ознакою зростаючого імперського перенапруження", — вважають автори.

У звіті нагадують, як російські підрозділи протиповітряної оборони випадково збили азербайджанський цивільний літак у грудні 2024 року, що призвело до загибелі 38 осіб, які перебували на його борту, і погіршило стосунки з Азербайджаном. Також минулого року Москва не змогла запобігти раптовому падінню режиму Асада в Сирії, що перекреслило багаторічні російські військові зусилля, спрямовані на підтримку свого союзника.

"З огляду на економічну нестабільність, імперське перенапруження та виснажливий характер війни, залишається невизначеним, чи зможе Росія продовжувати свої імперіалістичні прагнення.

Частково це залежатиме від міжнародної спільноти, яка має вирішити, чи залишити Росії простір для подальшої агресії, чи натомість змусити її дотримуватися правил міжнародного порядку", — підсумовують автори.

Світ на порозі хаосу?

Загалом, цьогорічний звіт Мюнхенської конференції аналізує наслідки "багатополяризації" міжнародного порядку та наголошує на необхідності "деполяризації", підкреслюючи потребу у суттєвих реформах міжнародного порядку.

Для довідки: у геополітиці "багатополярний світ" означає міжнародну систему, в якій існує кілька центрів сили, які мають значний вплив на глобальну політику, економіку та безпеку. На відміну від однополярного світу, де домінує одна наддержава (наприклад, США після Холодної війни), або біполярного, де протистоять дві супердержави (наприклад, США і СРСР у період Холодної війни), багатополярний порядок передбачає конкурентне співіснування кількох потужних гравців.

"Хоча ступінь багатополярності залишається предметом дискусії, сам процес "багатополяризації" є фактом. З одного боку, влада та вплив дедалі більше розподіляються між ширшим колом держав, які можуть впливати на ключові глобальні питання.

З іншого боку, світ стикається зі зростаючою поляризацією як між державами, так і всередині них, що ускладнює спільні підходи до вирішення глобальних криз та загроз".

Водночас ставлення до "багатополяризації" у світі неоднозначне. Оптимісти вбачають у ній можливості для більш інклюзивного глобального управління та обмеження впливу Вашингтона, який багато хто сприймає як надто домінуючу силу. Песимісти ж застерігають, що багатополярність може збільшити рівень хаосу, конфліктності та послабити ефективність міжнародної співпраці.

"Світові, ймовірно, потрібна певна "деполяризація". 2025 рік покаже, чи це можливо – або ж світ стане ще більш розділеним, ніж є зараз", — йдеться у звіті конференції.

Зазначимо, що на цьогорічній події очікується участь близько 60 лідерів країн та 150 міністрів. Зокрема, канцлера Німеччини Олафа Шольца, віцепрезидента США Джей Ді Венса, президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, Генерального секретаря НАТО Марка Рютте та інших. Українську делегацію на конференції очолить президент Володимир Зеленський.