Чи є в України час на податкові зволікання та щоденні бюджетні втрати?

Унаслідок непідписання президентом Володимиром Зеленським ухваленого законопроєкту №11090 про перегляд ставок акцизу на тютюнові вироби державний бюджет уже втратив понад мільярд гривень, і кожен день «підвішеного стану» документа збільшує цю суму на 25 млн грн.

Щоденну статистику збільшення недонадходжень податків наводить заступник голови парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк.

Для розуміння: згаданого мільярду вистачило б, аби профінансувати виробництво щонайменше 25 українських дронів-ракет «Паляниця» (по 40 млн грн за штуку), або ж інших типів озброєнь, життєво необхідних за сучасних умов.

Основним у законопроєкті є наближення ставок акцизного податку на тютюнові вироби до 2028 року до мінімального рівня, що діє в Європейському Союзі. Це 90 євро для 1000 штук сигарет. Для виконання євроінтеграційних зобов’язань України стосовно оподаткування тютюнових виробів передбачено встановити ставки акцизного податку на тютюнові вироби в євро, що нівелює вплив можливої девальвації гривні. До того ж законопроєкт містить норму щодо недопущення зростання тіньового ринку тютюнових виробів, запроваджуючи помірний рівень диференціації ставок акцизу для сигарет і тютюнових виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) із 2025 року.

Уряд подав проєкт закону на розгляд до парламенту ще в березні 2024 року. Після ґрунтовних обговорень і дискусій парламент нарешті ухвалив його загалом у грудні минулого року. Зміни податкового законодавства повністю підтримав МВФ, проте з 9 грудня 2024 року законопроєкт залишається не підписаним президентом України. Тим часом державний бюджет на 2025 рік планували з урахуванням збільшених ставок акцизу на тютюнові вироби. Як наслідок, уже понад 12% ефекту від підвищення тютюнового акцизу 2025 року пройшло повз бюджет країни, що воює.

Було заплановано, що з 1 січня 2025 року ставка акцизу на сигарети становитиме 78,0 євро за 1000 штук, проти 2024 року вона мала збільшитися на понад 35%. Унаслідок непідписання законопроєкту №11090 акциз підвищився лише на 20%. Окрім бюджетних втрат, це призвело до більшої доступності сигарет на ринку, що суперечить цілям державної політики стосовно захисту громадського здоров’я.

Підвищення податків завжди було непопулярним заходом для влади. Такий крок потребує серйозної аргументації суспільству та, ймовірно, обернеться зниженням «народної любові» до керманичів. Проте є певні винятки, які максимально, наскільки це можливо, зменшують непопулярність збільшення податків, — це війни. У цей час суспільство консолідується заради збереження державності та підтримки власних збройних сил.

На початковому етапі повномасштабного вторгнення Україна використовувала заходи стимулювання податкової політики. Опорою в реалізації цієї політики слугувала емісія, яка становила 400 млрд грн за підсумками 2022 року та використовувалася для фінансування бюджетних потреб. Водночас інтенсивність і затяжна тривалість військових дій потребує збільшення асигнувань на програми національної оборони та безпеки.

Саме тому 2023 року відбувся розворот податкової політики. Поступово скасовувалися запроваджені раніше фіскальні преференції. На перший план вийшла проблема генерування додаткових надходжень до державної скарбниці. Адже безповоротна допомога донорів і зовнішні державні запозичення не використовуються на війну, а потреби армії, що зростають, потребують додаткових фінансових ресурсів.

Спершу податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), який сплачується з доходів у вигляді грошового утримання військовослужбовців (так званий військовий ПДФО) було перенаправлено з місцевих бюджетів до державного (з 1 жовтня 2023 року). Відповідний законопроєкт було ухвалено 8 листопада 2023 року, підписано президентом України 17 листопада 2023 року, й зміни до Бюджетного кодексу внесено заднім числом. Цей крок став вимушеним і необхідним для фінансування потреб оборони та безпеки, але засвідчив певну складність проходження непопулярних рішень.

Наступним кроком, який забезпечив додатковий фіскальний ефект, стало підвищення ставки податку на прибуток для банків із 18 до 25% з 1 січня 2024 року. Причому запроваджувалася норма, що встановила ставку податку на прибуток банків для 2023 року на рівні 50%. Фактично це підвищення податку також відбулося заднім числом, адже за три квартали 2023 року банки сплачували податок за ставкою 18%. Істотний дефіцит державного бюджету України обумовив необхідність повторного застосування цієї норми й для прибутку банків 2024 року. Наголошу, що повторно ухвалювати цю норму було важче, зокрема критичні зауваження стосовно згаданого питання висловлювали Національний банк і Міністерство фінансів, посилаючись на позицію МВФ.

Наприкінці 2023 року схвалено рамковий документ щодо вдосконалення податкової та митної політики — Національну стратегію доходів до 2030 року (НСД). Цим документом передбачено заходи, спрямовані на забезпечення стійких фіскальних надходжень до державного та місцевих бюджетів, удосконалення адміністрування податків та протидію схемам ухилення від оподаткування. Зокрема там окреслено орієнтири щодо подальшого підвищення податків. Окрему увагу приділено питанню зростання ставок акцизного податку в контексті наближення ставок акцизу на пальне й тютюнові вироби до мінімального рівня ставок, що діють у країнах-членах Європейського Союзу.

В контексті реалізації євроінтеграційних зобов’язань і виконання положень НСД парламент ухвалив законопроєкт, яким передбачено поетапне підвищення акцизу на пальне до мінімального рівня, встановленого в ЄС. Із 2028 року ставка акцизу на бензини моторні становитиме 359 євро/1000 л, на дизельне паливо — 330 євро/1000 л, а на скраплений газ — 250 євро/1000 л. Планувалося, що збільшення ставок акцизного податку на пальне розпочнеться з 1 липня минулого року. Однак дискусії навколо положень відповідного законопроєкту та зволікання з ухваленням призвели до відтермінування збільшення акцизу до 1 вересня 2024 року. Зазначене призвело до недонадходжень таких потрібних державі ресурсів для виробництва зброї та снарядів.

Також потрібно згадати історію зволікань із законопроєктом №11416-д, який у суспільстві отримав назву «історичне підвищення податків». Початкова риторика про необхідність забезпечити додаткові податкові надходження обернулася «відлежуванням» нормативно-правового акту близько 50 днів. Керівник парламентського комітету бюджету Роксолана Підласа навіть зазначала, що підвищувати податки в Україні треба «вже вчора», адже відповідні зміни мали запрацювати з 1 вересня.

Експерти очікували, що підвищення податків запрацює з жовтня 2024 року. Натомість для найнятих працівників підвищення військового збору до 5% запрацювало з грудня, а справляння військового збору для ФОПів стартувало з першого кварталу 2025 року. Тож державний бюджет учергове недоотримав такі вкрай необхідні для фінансування програм оборони та безпеки мільярди гривень.

Окрім недонадходжень податків до бюджету, податкові зволікання з боку держави викликають логічні й слушні запитання в громадянського суспільства.

По-перше, якщо підвищення податків є настільки ургентним, звідки ж тоді такий часовий лаг із проходженням, ухваленням і підписанням законопроєктів?

По-друге, можливо, ситуація не така критична, як нам кажуть? Значна частина суспільства розцінює податкову неквапливість у контексті відсутності нагальної потреби фінансування заходів оборони та безпеки. Мовляв, напевно, гроші є, потрібно їх раціонально та ефективно використовувати. Перманентні скандали із закупівлями для армії та корупційні скандали лише посилюють аргументацію вищезгаданого. Це явно не сприяє зростанню суспільної довіри до економічної політики держави.

Світовий досвід показує, що підвищення податків є звичним явищем у період військових дій. Наведу декілька прикладів.

Під час Першої світової війни 28-й президент США Вудро Вільсон наголошував, що фінансовий тягар війни має забезпечити оподаткування нинішнього покоління, а не позики, які ляжуть на плечі майбутніх поколінь. Очільник державного казначейства США того часу наполягав на тому, що частка податкових надходжень у фінансуванні державних витрат воєнного періоду має бути не менш як 50%. Збільшення податків торкнулось акцизів, мит, доходів населення та прибутків компаній.

Податкова політика США протягом Другої світової війни є наочним прикладом фіскальної жертовності воєнного часу. До небаченого рівня зросли ставки податку на доходи — максимальна ставка прогресії оподаткування доходів збільшилася до 94%. Згідно із The Revenue Act of 1942, запроваджено податок на «надприбуток» в умовах війни, гранична ставка податку становила 90%. Також було підвищено ставки акцизного податку та мита. Крім того, велась активна пропагандистська кампанія щодо купівлі військових облігацій. Влада намагалася забезпечити справедливу вартість ведення війни для кожного громадянина. Основний меседж того часу: населення, яке не перебуває безпосередньо на війні, має зробити фінансовий внесок у забезпечення перемоги.

Схожі за змістом і структурою заходи щодо збільшення податкового навантаження для мобілізації бюджетних надходжень реалізовували в Британській імперії впродовж Другої світової війни. Аналогічні дії зафіксовано і в інших країнах, які були залучені до інтенсивних військових конфліктів або війн протягом ХХ століття та в перших декадах ХХІ століття.

Ми зараз у такій ситуації, що не можемо дозволити собі продовження політики податкових зволікань і нерішучості, тому слід виправляти ситуацію. Швидше підписання законопроєкту №11090 дасть змогу бюджету отримати заплановані ресурси для забезпечення обороноздатності країни. Адже, як влучно наголосив Нобелівський лауреат із економіки Томас Сарджент, податки є сухожиллям війни.