Демографічна криза в Україні дійсно проявляється: яка ситуація та що буде після війни

Демографічна криза охопила Україну ще до початку російського вторгнення, однак саме під час війни ситуація погіршилася катастрофічно, повідомляє видання Der Spiegel.

Провідна наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України Світлана Аксьонова розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV, яка демографічна ситуація та що буде з населенням після війни.

Яка демографічна ситуація в Україні

Демографічна криза в Україні: як ви можете охарактеризувати ситуацію з населенням зараз?

– Все дуже правильно, бо у нас була демографічна криза ще до початку повномасштабного вторгнення. Але навіть початок війни у 2014 році дуже вплинув. Ми все одно помічаємо, що цей початок повпливав на репродуктивну поведінку багатьох сімей.

З огляду на те, що дуже нестабільною є політична ситуація, незрозуміле майбутнє України через дії воєнного характеру, які почали відбуватися на Сході, це змінило рішення багатьох сімей – відкласти народження дитини та дочекатися до безпечного періоду.

І ще – той факт, що є дуже багато внутрішніх переселенців, які можливо не виїздили за кордон, але була суттєва міграція по підконтрольній частині території України.

Це також позначилося на тому, що багато сімей вирішили почекати з народженням дитини, щоб налагодити ситуацію, зрозуміти, де вони перебуватимуть і продовжуватимуть вести господарство, влаштовувати своє життя. Врешті-решт було дуже багато проблем побутового характеру.

Усе це позначається, зокрема, на репродуктивній поведінці населення. Звісно, ці процеси вплинули. Повномасштабне вторгнення просто охопило ще більші прошарки населення.

Це одна із найбільш поширених стратегій – відкладання народження дитини в очікуванні безпечного періоду. Тобто наразі демографічна криза дійсно проявляється.

Чи стане виїзд за кордон хлопців до 18 років додатковим ударом по демографічній кризі в Україні?

– Наразі це навряд чи відбудеться, тому що в Україні були ті ж тенденції, які спостерігалися в усіх розвинених європейських країнах. Тобто демографічні тенденції України загалом ішли в унісон з європейськими країнами. Одна із них – це так званий процес старішання материнства та батьківства. Коли народження дитини зміщується у бік старших репродуктивних груп.

Наприклад, жінки та навіть чоловіки намагаються спочатку здобути освіту, потім – професію, зробити певні кроки у професійній діяльності та кар’єрі, а згодом народжувати дитину. Це не лише в Україні, а загальна світова практика, яка особливо характерна для розвинених країн.

Все-таки ця група у 18 років, навіть до 25 років, не є найактивнішою щодо дітонародження. Особливо група чоловіків. В Україні взагалі відбулося зміщення так званого лідерства щодо дітородної активності вікової групи. У нас тривалий час найбільшою народжуваністю характеризувалися жінки у віці 20-24 роки.

А з 2018 року перенесено цю активність до жінок 25-29 років. Наразі вони є найбільш активною віковою групою щодо народження дітей. Чоловіки також трошки зсунулися до старшого віку.

Ця група – не означає, що там узагалі не відбувається дітонародження. Звісно, відбувається. Але я не думаю, що ми це відчуємо.

Особливо на тлі низької народжуваності та інших чинників, які діють і зумовлюють цю поведінку, коли або відкладається народження дитини, або взагалі відмова, або ще не вирішили, яку стратегію обрати. Моя особиста думка, що ми не відчуємо цього.

Інша справа, що там певні процеси можуть бути. Я розумію, як це звучить, але з демографічного погляду, коли людина їде у безпечніше місце, то це відбувається у межах самозбережувальної поведінки. Тобто її життя зберігається. Можливо, потім вона народить дітей. Якщо розглядати загалом такий глобальний процес, то вона продовжить життя у наступних поколіннях.

Що буде з населенням України після війни? Як може змінитися ситуація з демографічною кризою?

– Ми очікуємо на поліпшення ситуації. Тут дуже складний процес. Я завжди говорила про те, що відбуватиметься демократизація, що спрацює компенсаційний механізм або ефект.

Він спрацьовує завжди, коли трапляються якісь потрясіння або чинники, які впливають на затримку природнього розвитку будь-якого процесу. Після цього, коли або зникають ці чинники, або налагоджується ситуація, процес відновлюється.

Наприклад, якщо ми кажемо про народжуваність. Дуже багато сімей відкладає народження дитини, намагаючись дочекатися безпечного періоду. Після війни якраз ця сукупність сімей, які відкладали народження дитини, реалізує свій намір.

Ці реалізовані відкладення народження дадуть змогу підвищити загалом рівень народжуваності. Але це механізм, який завжди спрацьовував, навіть під час Другої світової війни. Навіть на прикладі ситуації, яка відбувалася з Covid-19, певне послаблення вже вплинуло на те, що був приріст народжень.

Але нині, коли ми говоримо про нашу війну, то що довше вона триватиме, то більшим буде ризик того, що ці відкладені народження не будуть реалізованими.

Ще раз нагадаю, що все-таки з 2014 року відбувається цей процес відкладання, тому що вже відчули загрози ще значно раніше – до 2022-го.

Спочатку проявилася економічна криза, яка трохи була відтермінована в Україні, але вона все-таки проявилася ще до початку війни. Потім політична напруженість і негаразди, які зумовили певну стратегію відкладати народження дитини, початок війни, епідеміологічна ситуація – все нашаровується.

У нас є покоління жінок, які дуже тривалий час відкладали на народження дитини. Але ми розуміємо, що біологічні можливості жінки до зачаття та виношування дитини після певного піку різко знижуються. Тому для певної частини очікування, що налагодиться ситуація, може перейти у те, що вже неможливо народити дитину.

До речі, якраз окремих жінок це спонукає до того, щоб народжувати дітей зараз, попри всі загрози. І вони наважуються на це. Але ми не можемо сказати, як їх багато, бо потрібно дослідження проводити. Такі випадки є, таке відбувається, це точно. Та ось наскільки воно є поширеним, на жаль, я не знаю.