Рай земний на місці пекла: як Дональд Трамп пропонує закінчити війну у Секторі Гази

Трамп запропонував вивезти палестинців з Гази — хто за, хто проти?

В Ізраїлі заяви Трампа сприйняли більш ніж позитивно, хоча й зі скепсисом щодо їх реалізації у близькій перспективі — лише 35% опитаних телеканалом "13" вірять, що план Трампа буде реалізовано. Хоча 72% сприймають його позитивно. Радо сприйняв пропозицію американського лідера й ізраїльський прем’єр Нетаньягу, який у такий спосіб відновить стабільність своєї коаліції, що похитнулася після укладеного із ХАМАС перемир’я.

Проти виступили більшість арабських держав, а також провідні міжнародні організації та лідери Туреччини й Німеччини. Найбільш радикально висловився член Ради Шури (дорадчий орган при керівництві Саудiвської Аравії) Юсеф бін Трад Аль-Саадун, який запропонував американському лідеру "відселити своїх улюблених ізраїльтян на Аляску або до Гренландії".

Найбільша в’язниця просто неба

На безпрецедентний напад угрупування ХАМАС (визнане терористичним у ЄС та США) на єврейську державу 7 жовтня 2023 року Ізраїль вiдповiв жорстоким ударом, який практично зруйнував Сектор Гази. Загинуло майже 50 тисяч осіб, зруйновано або пошкоджено 70% будівель, виведено із ладу інфраструктуру життєзабезпечення у регіоні. Сотні тисяч осіб стали біженцями.

Сили оборони Ізраїлю знищили лідерів ХАМАСу, проте саму організацію та навіть її інфраструктуру у Секторі поки остаточно заламати не вдалося. Воєнний конфлікт, який вже суттєво затягнувся, ще далекий до завершення. Такий стан справ змусив обидві сторони під тиском міжнародної спільноти піти на переговори та врешті погодитися на поетапне припинення вогню та обмін військовополоненими/заручниками.

Президент США Дональд Трамп, який хизується своїм креативним поглядом на багато проблем, справді видав оригінальне бачення вирішення кризи. Американський президент — який, до речі, колишній забудовник — запропонував перетворити Сектор Гази на "Рів'єру Близького Сходу", тобто мальовниче гостинне узбережжя. Прогледіти перспективи спорудження "земного раю" у місці, яке багато хто називає "пеклом на землі", може справді далеко не кожен.

Сектор Гази — це маленька смуга на східному узбережжі Середземного моря площею всього майже 365 квадратних кілометрів (для порiвняння, Донецьк — 358 кв. км, Харкiв — 350 кв. км), проте його населяє понад 2 млн осіб. Це робить маленьку смугу Сектора Гази одним із найбільш густонаселених регіонів світу.

Після утворення держави Ізраїль та невдалої спроби коаліції арабських держав звести цей процес нанівець, Сектор Гази перейшов під контроль Єгипту. В результаті Шестиденної війни 1967 року його окупували ізраїльські війська, які вийшли звідти аж у 2005 році, залишивши за собою контроль над повітряним простором та лінією розмежування із, власне, територією Ізраїлю. Спостерiгачi, що співчували палестинцям, назвали де-факто заблокований Силами оборони Ізраїлю Сектор Гази найбільшою в’язницею просто неба у світі.

Палестинцi з Гази: чужі серед своїх

Проте насправді ситуація не настільки однозначна. Ізраїль заблокував Сектор Гази через те, що він став справжнім джерелом загрози існуванню єврейської держави. Особливо ситуація загострилася після того, як владу в регіоні одноосібно узурпував ХАМАС. Після низки угод кінця XX століття ХАМАС фактично залишився чи не єдиною організацією, яка заперечувала право Ізраїлю на існування. І основною його базою став Сектор Гази. Водночас в обігу в анклаві активно використовувалися ізраїльські шекелі, а мирне населення Гази регулярно не цуралося долати численні КПП для того, щоб їздити на заробітки до єврейської держави.

Важливим фактом є те, що фактично статус-кво був вигідний усім сторонам конфлікту, окрім самих обивателів Гази, яка в такому статусі не могла бути перспективним місцем для життя.

Палестинці — арабські жителі історичної території Близького Сходу, на яку після Першої світової війни отримала мандат управління Велика Британія. Вони стали символом арабського опору "західному колоніалізму". Цікаво, що історично арабів позбавили державності й роками управляли їхніми територіями турки-османи, проте реалії другої половини XX століття, приправлені радянською пропагандою (куди ж у роки Холодної війни без "руки Кремля") зробили свою справу. Колоніальні імперії розвинутих західних держав стали основним ворогом арабів, а сіонізм — його основним уособленням. Відтак боротьба палестинців стала панарабською справою честі, а сумна доля палестинського народу — символом цієї боротьби.

Варто зауважити, що співчуття палестинцям — це про рівень саме народного сприйняття. Самі ж еліти арабських держав були б раді позбутися цього тягаря, який часто навіть загрожує їхній владі. Так, у 1970 році Організація визволення Палестини ледь не організувала державний переворот у Йорданії, а у 1981 році арабська націоналістична організація "Брати мусульмани" організувала вбивство єгипетського військового лідера Анвара Садата, який намагався укласти мир з Ізраїлем, зокрема, відмовившись від Сектора Гази.

Єгипет, Сектор Гази i ХАМАС

Палестинським регіональним відділенням цієї організації став ХАМАС. Чинний президент Єгипту маршал Абдель Фаттах Ас-Сісі прийшов до влади у результаті військового перевороту, усунувши від влади демократично обраного президента саме від "Братів мусульман". Тож не варто вкотре пояснювати реальне ставлення єгипетської влади до ХАМАС та підконтрольного йому Сектору Гази.

Фактично Єгипет також приєднався до його блокади, адже він має сухопутний кордон з анклавом і за наявності політичної волі міг би його розблокувати. Проте на практиці ХАМАС фактично був загнаний під землю силами оборони Ізраїлю. І з Єгиптом він зв’язувався за допомогою мережі підземних тунелів під кордоном. З часом ці тунелі розширилися і стали цілим підземним містом — фактичним пристановищем ХАМАС.

"Брати" мусульмани, або Чому араби люблять палестинцiв на вiдстанi

У Йорданії більшість населення має палестинське походження, щоправда, не із Гази, а із прилеглого до цього королівства Західного Берегу річки Йордан — іншого, значно більшого палестинського анклаву. Експерт із Близького Сходу Ахмед Абуду зазначає, що рух "Брати Мусульмани" після вересневих виборів здобув значний влив у парламенті Йорданії. За таких умов будь-які необережні дії щодо палестинського питання можуть коштувати влади керівній королівській династії. Ліван же ж, куди переселилися більшість палестинців із Йорданії після невдалого перевороту 1970 року, досі залишається розділеним на окремі частини внаслідок жахливої громадянської війни, яка спіткала державу понад сорок років тому.

Решта арабських країн воліють співчувати палестинцям на відстані. Особливо це стосується демократичної Туреччини, чий лідер Реджеп Ердоган завжди радий висловитися на підтримку палестинців, проте, володіючи однією із наймогутніших регіональних армій, він практично нічого не робить для реальної допомоги цьому справді знедоленому народу.

Схожої стратегії дотримуються й більш авторитарні володарі, які не готові йти проти громадської думки, поширеної серед своїх народів, проте воліють "любити палестинців на відстані".

Що задумав Дональд Трамп: рай, але не для палестинців

За таких обставин екстравагантний план, озвучений Дональдом Трампом, фактично не має жодної реальної альтернативи. Так, ідея побудови квітучої курортної зони на місці, де за останню сотню років пролилося стільки крові, виглядає доволі утопічно. Проте за останні три десятиліття жодна сторона не висловлювала взагалі жодних планів, які б могли практично реалізуватися. Полеміка вирувала навколо прагнень протиборчих сторін, які нічого, окрім вічної війни, нести не змогли б.

Щоправда, для того, щоб збудувати рай на місці пекла, потрібно розв'язувати проблеми із його мешканцями. Дональд Трамп застосовує бізнес-підхід до цього питання та пропонує забезпечити добровільне виселення палестинців. З погляду формальної логіки все зрозуміло — хто хоче повертатися туди, де йому було погано?

Проте бізнес-логіка Трампа не враховує такої "дрібнички" як любов до рідної землі, за яку десятки тисяч палестинців не вагаючись жертвували своїм життям. А також не враховує вищеописаних реалій, базованих на більш раціональному ґрунті — куди переселити тих палестинців, які гіпотетично могли б погодитися на відселення? Адже, пам’ятаючи сумний досвід Йорданії та Лівану, жодна арабська країна не погодиться прийняти у себе приблизно два мільйони озлоблених та згорьованих людей, значна частина яких уміє користуватися зброєю та має значний багаж досвіду участі у терористичних структурах.

Примусове виселення палестинцiв з Гази — тих, хто буде не згідний — прямо суперечить міжнародному праву та, у випадку застосування військової сили, буде прямим воєнним злочином. А терористичні групи, які цьому процесові опиратимуться, вмить стануть мучениками в арабському світі та борцями за свободу з точки зору міжнародного права.

Свої заяви американський очільник зробив напередодні зустрічі з лідерами арабських країн — Йорданії, Єгипту та Саудівської Аравії. Експерти із Вашингтонського інституту зауважують залежність цих держав від співпраці з Вашингтоном. Єгипет та Йорданія взагалі отримують регулярну гуманітарну допомогу від США, розміром у мільярди доларів. Американські субвенції, як відомо, нова адміністрація США поставила на паузу на 90 днів. Для Ізраїлю та Єгипту зробили виняток, але 1,45 млрд доларів, які Йорданія отримує щороку, заморожені в очікуванні перегляду адміністрацією Трампа всієї іноземної допомоги. Чудове підняття ставок перед переговорами, чи не так?