"Царський гамбіт" і майбутнє Росії на карті світу: головне з "ведмежого" прогнозу та звіту MSC

15 лютого 2025 року Мюнхенська безпекова конференція розпочне нову сесію обговорень. Головною темою очікувано стане Росія та загроза, яку вона несе світу. Відправною точкою для дискусії стане інформаційний звіт, який підготували організатори заходу.

Стаття за авторством політичного радника MSC Джинтро Полі має гучну назву "Царський гамбіт" та описує сучасний стан путінського режиму після трьох років великої війни. 24 Канал адаптував матеріал для українських читачів. Текст подається без змін для кращого розуміння бачення самого автора, який репрезентує MSC як інституцію, проте додано власні коментарі та уточнення контексту від редактора.

Як Росія бачить себе і світовий порядок

Яким є бачення Росією міжнародного порядку і чи має вона можливості для його реалізації? Як довго Росія ще може зазнавати приголомшливих втрат (та витрат) на війну проти України та інші геополітичні зусилля? І як останні політичні події за кордоном – від повернення президента США Дональда Трампа до раптового падіння Башара Асада в Сирії – впливають на Росію?

Жодна держава не перевернула міжнародний порядок більше в цьому столітті, ніж Росія. Вона структурно дестабілізувала своїх сусідів і порушила їх суверенітет. Своїм повномасштабним вторгненням в Україну Росія розв'язала найсмертоноснішу війну в Європі з 1945 року. За словами президента Росії Владіміра Путіна, ця війна стосується не лише України, але й "принципів, на яких базуватиметься новий міжнародний порядок".

Хоча Путін стверджує, що бачить цей порядок як "суверенну рівність", імперська поведінка Росії свідчить про протилежне, принаймні для менших держав. Ба більше, існують обґрунтовані сумніви щодо здатності Росії встановити бажаний порядок.

Бачення Росії (майже за Орвелом – 24 Канал): всі цивілізації рівні, але деякі держави більш цивілізовані, ніж інші.

Нині Росія відкидає концепт однополярного світу на чолі зі США, що виник після холодної війни, стверджуючи, що США та їхні союзники зловживають своїм домінантним становищем у ньому. Натомість вона стверджує, що цей світ занепадає, і пропонує багатополярність як більш справедливу альтернативу.

Росія намагається закласти основу для цього через групу БРІКС, на саміті якої в Казані у 2024 році вона головувала і яка нещодавно прийняла Єгипет, Ефіопію, Індонезію, Іран та Об'єднані Арабські Емірати як нових членів.

Росія також використовує цей формат для задобрювання держав так званого "Глобального Півдня", обіцяючи їм більший міжнародний вплив і граючи на їхньому незадоволенні нинішнім світоустроєм.

Разом з нашими партнерами по євразійській інтеграції та іншими центрами суверенного розвитку ми продовжимо будувати багатополярний світ і рівну та неподільну систему безпеки,
– Путін, 7 травня 2024 року.

Яким би "мудрим" не здавалося російське бачення рівноправної та інклюзивної багатополярності, диявол ховається в деталях.

• Росія виступає за багатополярний порядок, в якому суверенними та рівними є не держави, а "цивілізації", тобто групи держав з нібито тісними історичними та культурними зв'язками (у випадку Росії, це так званий "русскій мір" – 24 Канал).
• Лише потужні "держави-цивілізації" (на думку російської влади – 24 Канал) мають право на суверенітет і лідерські ролі всередині своїх цивілізацій. Менші держави не мають повного суверенітету – вони потрапляють у сферу впливу "держави-цивілізації".
• При цьому Росія самоідентифікує себе як "держава-цивілізація" і претендує на домінантну роль у світовому порядку. Її Концепція зовнішньої політики до 2023 року проголошує "особливе становище Росії як унікальної держави-цивілізації" та її "історично унікальну місію, спрямовану на підтримання глобального балансу сил".

Це допомагає пояснити її агресивну війну проти України. Оскільки Росія розглядає Україну як частину цивілізації, очолюваної Росією; вона вважає поняття рівності та державного суверенітету незастосовними до України. Тому вона вважає своє брутальне вторгнення легітимним.

Важливо, що сфера впливу, на яку претендує Росія, виходить за межі України: вона охоплює весь колишній Радянський Союз. З огляду на пропозицію Росії від грудня 2021 року про те, що НАТО фактично має вийти зі Східної та Центральної Європи, вона може навіть розширитися далі. Отже, бажаний Росією світовий порядок більше схожий на новий імперіалістичний концепт Європи, ніж на інклюзивний багатополярний світ.

Чим потужніша держава, тим далі її стратегічні фронти простягаються за межі державних кордонів, і тим більшим є стратегічний простір, на який така країна здійснює економічний, політичний, соціокультурний вплив. Це і є зона національних інтересів держави,
– Дмітрій Мєдвєдєв, 4 березня 2024 року.

Чи є в Росії для можливості для власного бачення світопорядку

Потенціал Росії не завжди відповідає її самопроголошеному статусу світового лідера (і це дуже добра для всіх новина – 24 Канал).

Росія не входить до десятки найбільших економік світу, поступаючись Італії, Канаді та Бразилії. Її населення нині скорочується і становить 145,4 мільйона осіб. Це менше, ніж у Пакистані, Нігерії чи Бангладеш.

Проте військові витрати Москви вражають значно більше: 428 мільярдів доларів США (з урахуванням паритету купівельної спроможності), що є третім показником після США і Китаю.

І все ж колективні витрати НАТО на оборону, які оцінюються в 1,390 трильйона доларів США (за паритетом купівельної спроможності), затьмарюють цю цифру. Лише ядерний арсенал Росії – найбільший у світі за кількістю боєголовок – є справді світовим лідером (і це є найбільшою проблемою та причиною, чому з таким зухвалим хамством досі змушені рахуватися – 24 Канал).

Росія добре розіграла свою посередню роль. Після невдалого наступу в Україні у 2022 році вона переломила ситуацію і впевнено завоювала територію у 2024 році. Вона наростила свою оборонну промисловість, щорічно постачаючи 1 500 танків і 3 000 бойових броньованих машин для російської армії. Це порівняно з 660 танками та 3103 бойовими броньованими машинами, поставленими в Україну партнерами з 2022 року.

Коментар 24 Каналу: насправді порівняння не надто доречні. Росія нині фактично не виробляє нових танків, а відновлює старі машини, тобто паразитує на радянському спадку. Він зі зрозумілих причин має тенденцію до виснаження.

На думку експертів, критичною для Росії стане друга половина 2025 року, коли не стане чого відновлювати. Власне, ми вже бачимо ці процеси на лінії фронту, інакше б росіяни не тягнули туди замість "новеньких бойових машин" гольфкари, "буханки", розбиті "жигулі", мопеди та мотоцикли, а з 2025 року – віслюків і верблюдів. Натомість Україна не лише відновлює стару техніку, але й активно створює нову. Показово, що це відбувається у тісній кооперації зі союзниками.

Використовуючи обман, примус і непомірні фінансові стимули, Москва завербувала росіян та іноземців, щоб поповнити свої великі втрати в Україні. У листопаді 2024 року Росія переконала режим Північної Кореї надати щонайменше 11 000 солдатів для участі у військових діях.

Тим часом завдяки ухиленню від санкцій та виваженій монетарній політиці Росія поки що утримує свою економіку на плаву.

Коментар 24 Каналу: так і було до середини 2024 року, коли "покращення" імені Набіулліної та Сілуанова почало закінчуватись. Постійне підняття облікової ставки Центробанком зробило кредити недосяжними та викликало гнів основних путінських номіналів, зокрема Чємєзова, який відповідає у диктатора за оборонний комплекс. Під його тиском Центробанк відмовився далі підвищувати облікову ставку, залишивши її на рівні 21%. Внаслідок цього почала стрімко зростати інфляція та полізли вгору ціни.

Наприкінці 2024 і на початку 2025 в Росії все частіше виникають проблеми із затримками по зарплаті, недофінансуванням великих проєктів, а головне – затримки з виплатою "соціалки", включно з грошима за війну (в Росії її ховають за абревіатурою СВО). Росте невдоволення владою. Це, звісно, ще не кінець диктатурі Путіна, а доволі непрозорі вказівки на прибуття "перших ластівок", за якими можна вже чекати й на "чорного лебедя". На думку, експертів, цей візит може відбутися вже в другій половині 2025 року.

Сприйняття Росії у світі, 2021 – 2024 / Інфографіка Kekst CNC

Інвестуючи в такі формати, як БРІКС, і переорієнтовуючи торгівлю на нових партнерів, як-от Китай, Росія запобігла дипломатичній та економічній ізоляції. Дійсно, багато людей в інших країнах БРІКС все ще позитивно ставляться до Росії, незважаючи на війну. Попри її обмежені можливості в багатьох сферах, Росія все ще широко сприймається як велика держава в країнах, які брали участь в опитуванні Мюнхенського індексу безпеки.

Торгівля товарами між Китаєм та Росією / Інфографіка MSC

Росія знову виправдовує свою репутацію геополітичного "медоїда", кидаючи серйозний виклик сильнішим суперникам. На додаток до звичайної війни в Україні, вона загрожує Європі масштабними дезінформаційними кампаніями, втручанням у вибори, диверсіями, замахами та брязканням ядерною зброєю.

Через свій "Африканський корпус" (прямі алюзії з "Африканським корпусом" Роммеля часів Другої світової росіян не хвилюють – 24 Канал), реінкарнацію "Групи Вагнера", Росія розширила свій геополітичний вплив у різних африканських державах, часто відсуваючи на другий план США та європейські держави. Використовуючи широкий спектр методів на різних театрах військових дій, Росія чинить постійний тиск на своїх геополітичних супротивників.

Коментар 24 Каналу: не потрібно забувати про грудневі події в Сирії, де Росія зазнала катастрофічного фіаско та показала усьому "Глобальному Півдню" свою слабкість. Путін не став рятувати режим свого васала Асада, а також зрадив свого іншого союзника – Іран, відмовившись йому допомагати втримати свої позиції в Сирії.

Крім того, Росія не наважилась дати Ірану такі самі гарантії безпеки, які отримали КНДР та Білорусь, що фактично знецінило січневу ірано-російську угоду, яка готувалася роками та мала стати історичною.

Для Росії така гібридна стратегія ще може принести свої плоди. Нова адміністрація США – країни, яка була ключовим партнером України – дала зрозуміти, що вона хоче швидкого завершення війни Росії проти України шляхом переговорів.

Якщо партнери України прагнутимуть завершення війни за будь-яку ціну, Росія може використати це для отримання вигідної для себе угоди про припинення вогню. Наприклад, вона може використати це прагнення до миру, щоб зміцнити свій контроль над усіма окупованими українськими територіями (частин Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської, Харківської та клаптика Миколаївської областей, а також Окупованого ще у 2014 році Криму – 24 Канал), не допустивши при цьому отримання Україною членства в НАТО або інших надійних гарантій безпеки.

Це дозволило б Росії спланувати нові військові зусилля, щоб повернути всю Україну у сферу свого впливу. Однак точний план нової адміністрації США щодо завершення війни поки що незрозумілий. Якщо вона займе більш жорстку позицію щодо Росії, ніж очікується, майбутнє останньої може виглядати похмурим.

Зростання цін на переважну більшість товарів і послуг свідчить про те, що попит випереджає зростання економічних можливостей і потенціалу економіки,
– Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку Росії, пленарне засідання Державної Думи, 19 листопада 2024 року.

Майбутнє Росії: "ведмежий прогноз"

Останнім часом у геополітичній позиції Росії почали з'являтися тріщини, що викликають сумніви щодо її міцності. Втрати Росії в Україні зростають: за оцінками незалежних джерел, до червня 2024 року в Україні загинули 120 000 російських солдатів.

Нещодавно міністр оборони Великої Британії Джон Хілі заявив про щомісячний рекорд у 41 980 загиблих і поранених росіян у жовтні 2024 року.

Коментар 24 Каналу: офіційні дані Генштабу ЗСУ про втрати росіян на війні вказують про понад 850 тисяч осіб. При цьому Генштаб не виділяє окремо вбитих і поранених, даючи простір для різних інтерпретацій. Щодо числа 120 000 вбитих, то це явно применшена кількість, оскільки лише поіменна фіксація вбитих росіян дає понад 90 – 100 тисяч.

При цьому в переліку не подано вбитих вояків з так званих "днр/лнр", а також найманців з інших країн. Також ніяк не оцінили зниклих безвісти, яких може бути не менше 50 тисяч осіб, якщо не більше. Адже в окупантів доволі поширеним є метод таємних поховань у братських могилах з метою привласнення грошових виплат за "мертві душі" або навпаки – диявольська "економія" виплат за ліквідованих, але не визнаних такими.

Щоб компенсувати ці величезні втрати, Росія змушена пропонувати новобранцям астрономічні виплати, які більш ніж удесятеро перевищують середній дохід у деяких регіонах. Вона також набирає дедалі старших, менш боєздатних чоловіків: у жовтні 2024 року середній вік призовників у Москві становив майже 50 років.

Коментар 24 Каналу: навіть збільшення виплат за укладання контракту до + 3 мільйонів рублів вже не дозволяє ефективно поповнювати ряди окупаційного війська. У четвертому кварталі 2024 року в Росії стрімко почала знижуватися кількість охочих піти на війну. Наразі російська влада робить все, щоб приховати статистику, і, щоб побачити тенденцію, доводиться йти окружними шляхами. Проте невесела для росіян картина стає все більш очевидною. Саме тому Путін тягне на фронт корейців та істерично шукає маргіналів по всіх кутках Росії та світу.

• Росія стикається зі схожими проблемами в питанні заміни втраченої техніки. 80 відсотків її "виробництва" танків і бронемашин складається з відремонтованої техніки, що перебуває на складах. Схожа ситуація існує й з артилерійськими системами та боєприпасами. Можливості для розширення виробництва обмежені: росіяни, які загинули в Україні або втекли з країни з 2022 року, спричинили дефіцит робочої сили.

Отже, обсяги виробництва російської оборонної промисловості значно скоротяться, коли закінчаться основні запаси. Коли це станеться, важко передбачити, оскільки оцінки кількості та якості обладнання, що залишилося, різняться.

• Росія також стикається з економічною невизначеністю. Зростання її ВВП у 2024 році на 3,8 відсотка та рівень безробіття у 2,4 відсотка здаються разючими, але інші показники є менш позитивними. Рубль значно ослаб, торгуючись на рівні 104 за долар США у грудні 2024 року порівняно з 53 у червні 2022 року. Величезні військові витрати – майже 30 відсотків державних витрат (це лише видима частина – 24 Канал) – призвели до зростання річної інфляції до 8,4 відсотка (у 2025 році вона ще прискорилась – 24 Канал).

Приголомшлива базова ставка Центрального банку на рівні 21 відсотка не зупинила цю тенденцію, але ризикує призвести до стагфляції та масових банкрутств.

• Доходи Росії від експорту енергоносіїв також скоротилися: середньоденний дохід знизився до 611 мільйонів євро в листопаді 2024 року з пікового значення у понад 1,1 мільярда євро у квітні 2022 року. А проте експорт енергоносіїв залишається ключовим джерелом доходу, а це означає, що падіння цін на нафту може спричинити серйозні проблеми для російської економіки.

Хоча зростання торгівлі з Китаєм частково компенсує економічні виклики Росії, це також відбувається ціною залежності. Китайсько-російська торгівля не лише набагато важливіша для Росії, ніж для Китаю, але й ця диспропорція значно зросла.

Спіралеподібне зростання витрат на війну проти України також обмежило здатність Росії проєктувати владу за межі України, що є ознакою імперського перенапруження, яке зростає. У 2023 році Росія не змогла допомогти Вірменії, своєму союзнику по Організації оговору про колективну безпеку, коли азербайджанські війська захопили Нагірний Карабах, що змусило Вірменію призупинити свою участь у військовому альянсі.

Коментар 24 Каналу: не лише у 2023-му, але й у 2020-му. І це дуже принципово. Бо ситуація видається дещо складнішою. У 2018 році у Вірменії змінилася влада – новим прем'єром став прихильник демократії та європейської інтеграції Нікол Пашинян. Він розпочав судові переслідування "попередників", справедливо звинувативши їх у корупції.

За дивним збігом (іронія), джерелом цієї корупції була Росія, а самі "попередники" були міньйонами Путіна. Вони ж представляли так званий карабаський клан. Один із них – фінансист Рубен Варданян був "гаманцем" і "ландроматом" для вже згаданого вище путінського олігарха Чємєзова, а потім очолював сепаратистів у Нагірному Карабасі. Переслідування новою владою у Вірменії друзів Путіна спровокувало конфлікт між Єреваном і Москвою. Росіяни, щоб покарати вірмен, вирішили розіграти "багатоходівочку", яка полягала в зближенні з Баку. Президент Азербайджану Ільхам Алієв швидко зорієнтувався і домігся від Путіна невтручання у справи Південного Кавказу. Так, Росія дала добро Азербайджану на вибиття вірмен з Карабаху та відновлення територіальної цілісності, втраченої на початку 90-х. У підсумку Росія втратила свій вплив як на Вірменію, так і на Азербайджан (після збиття чеченськими ПВО цивільного літака з Баку, спроб приховати злочин і відмови Путіна перепросити).

Що ще гірше, російські підрозділи протиповітряної оборони випадково збили азербайджанський цивільний літак у грудні 2024 року, що призвело до загибелі 38 осіб, які перебували на його борту, та погіршило стосунки з Азербайджаном.

• Вплив Росії може зменшитися ще в одній кавказькій державі, оскільки проросійський уряд Грузії намагається придушити народне повстання, спровоковане його рішенням призупинити переговори про вступ до ЄС і порушеннями на виборах 2024 року.
• Також у 2024 році Росія не змогла запобігти раптовому падінню режиму Асада в Сирії, що перекреслило багаторічні військові зусилля Росії, спрямовані на підтримку свого союзника. Тепер Росія ризикує втратити свої військово-повітряні та військово-морські бази в Сирії, які є життєво важливими для її операцій на Близькому Сході та в Африці.

Нарешті, російський технологічний сектор постраждав від наслідків війни проти України, що призвело до маргіналізації ролі країни в глобальній цифровій економіці та геополітичних технологічних перегонах. Іноземні інвестиції в російські технологічні компанії скоротилися.

Дефіцит робочої сили непропорційно вплинув на технологічні компанії, оскільки з 2022 року за кордон виїхали переважно молоді, високоосвічені росіяни. У 2023 році міжнародна материнська компанія російського технологічного гіганта "Яндекс" продала свої російські активи. Це спричинило розкол компанії, в результаті якого вона втратила свій відділ досліджень у галузі штучного інтелекту, який перейшов до амстердамської компанії-правонаступника.

Ми повинні усвідомлювати, що сьогоднішнє покоління старих правителів залишить нас у руїнах. Розуміння того, що ресурси Росії безмежні, що Росія може воювати вічно, що Росія – країна, де терпіння людей безмежне, – це, за великим рахунком, пропагандистський образ,
– Єкатеріна Шульман, науковий співробітник-нерезидент Центру Карнегі Росія – Євразія, Мюнхенська конференція з питань безпеки, 17 лютого 2024 року

Коментар 24 Каналу: автор подає коментар "хорошої росіянки" Єкатеріни Шульман, гості Мюнхенської конференції 2024 року. Ці слова видаються правильними, проте це не зовсім так. Нагадаємо, пані Шульман у 2022 році виправдовувала Росію за незаконну анексію Криму. Також вона послідовно просуває тезу, що це війна Путіна, а не росіян, заперечує колективну провину своїх співгромадян, називаючи це "фашизоїдною концепцією".

При цьому Шульман вочевидь ігнорує той факт, що нині (по завершенню третього року великої війни) 70% росіян так чи інакше підтримують агресивну війну і схвильовані не геноцидним її характером, а виключно тим, що "сво" йде не за планом. Тому заяви такої спікерки мають подаватися у контексті, чого пан Джинтро Поллі, на жаль, не зробив.

Росія: Потьомкінська потуга

Попри показову самовпевненість, з якою Росія проголошує своє особливе становище у світовому порядку, розбіжність між її самооцінкою та реальною потужністю зберігається. А проте вона зарекомендувала себе як глобальний актор, який кидає виклик сильнішим геополітичним суперникам. Завдяки вмілому використанню своїх обмежених можливостей і безжальній байдужості до труднощів, які російський режим спричиняє громадянам інших держав, а також своїм власним, здатна відігравати значну роль у світових справах.

Однак Росії стає дедалі важче утримувати цю позицію, оскільки ціна її геополітичних авантюр – особливо війни проти України – стає дедалі вищою. Зіткнувшись з економічною невизначеністю, перенапруженням імперських сил і війною, що виснажує людські ресурси, незрозуміло, чи зможе Росія продовжувати свої імперіалістичні зусилля.

Частково це залежатиме від міжнародної спільноти, яка має вирішити, чи дасть вона Росії простір для цього, чи натомість чинитиме на неї тиск, щоб змусити поважати міжнародний порядок, заснований на правилах.

Коментар 24 Каналу: оце "частково" в останньому реченні просто ріже око. Міжнародна спільнота має суттєво збільшити свою роль у справі перемоги над Росією. Наразі ж вона прагне звалити все на Україну, а сама й надалі "жити своє найкраще життя". Але так не буває, особливо, коли воєнна допомога недостатня, постійно затримується або обмежена, при цьому посилення санкцій та дотримання санкційного режиму доводиться буквально вичавлювати по краплинах.

У підсумку виходить "жах без кінця", який ризикує перетворитись на значно більшу ціну для згаданої спільноти. Саме про це необхідно говорити на Мюнхенській безпековій конференції, а головне – діяти, і діяти швидко. І тоді вже наступна MSC 2026 буде присвячена актуальним проблемам повоєнної реформації колишнього агресора. Ось тоді вже можна буде запросити пані Шульман, але перед цим потрібно пересвідчитись у тому, що вона прочитає відповідні роботи пані Арендт та пана Ясперса, позбудеться ресентименту "русского міра" та пропрацює власний "імперський комплекс".