Олександр Григорович Лукашенко: досьє, біографія

Дата народження: 30 серпня 1954 (70 років)

Місце народження: Копись, Вітебська область, Білоруська РСР

Хто він такий: білоруський політичний, державний та військовий діяч, президент Білорусії

Національність: білорус

Сімейний стан: одружений

Знак Зодіаку: Діва

Соціальні мережі: офіційний сайт

Олександр Григорович Лукашенко – беззмінний президент Білорусі, який керує країною вже понад 30 років. На посаді глави держави він перебуває найтриваліший час серед усіх чинних глав держав Європи та пострадянського простору.

За цей час він встановив у республіці авторитарний режим, придушив політичну опозицію і обмежив свободу ЗМІ. У 2004 році він вніс зміни до конституції Республіки Білорусь, які прибрали обмеження на кількість президентських термінів.

Лукашенка називають "останнім диктатором Європи", а незадоволені його правлінням білоруси неодноразово виходили на акції протестів, проте всі "заколоти" були придушені, а їхні учасники зазнали переслідувань.

Україна у 2021 році заявила, що не визнаватиме Лукашенка легітимним главою Білорусі. Через рік, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, російські війська увійшли, в тому числі, з території Білорусі, до Київської, Чернігівської та Житомирської областей.

Освіта

Народився Олександр Лукашенко 30 серпня 1954 року у селищі Копись Вітебської області Білоруської РСР. Його мати – Катерина Трохимівна – виховувала сина без чоловіка.

Відомо, що жінка працювала на Оршанському льонокомбінаті, але за рік після народження дитини вона повернулася в село Олександрія, де жили її родичі. Катерина Трохимівна влаштувалася дояркою на ферму і їй доводилося дуже багато працювати. Саме тому часу на виховання сина в жінки не завжди не вистачало.

Навчався майбутній президент Білорусі у звичайній сільській школі. Займався музикою по класу баяна і багато часу приділяв спорту. Однак Лукашенко завжди вирізнявся бунтарським характером, був важким учнем і за свої витівки навіть стояв на обліку у дитячій кімнаті міліції.

Після школи Олександр Лукашенко обрав професію історика і 1975 року закінчив Могильовський педагогічний державний університет імені Кулешова за фахом "Учитель історії та суспільствознавства".

Через 10 років, 1985 року, вже працюючи, Лукашенко заочно закінчив економічний факультет Білоруської сільськогосподарської академії за спеціальністю "Економіст-організатор сільськогосподарського виробництва".

Особисте життя

Олександр Лукашенко один раз був офіційно одружений і навіть тепер немає інформації про його розлучення, хоча з дружиною Галиною він довгі роки не живе разом.

Про першу леді Білорусі мало що відомо. Вона народилася у 1955 році у звичайній білоруській родині і з майбутнім чоловіком познайомилася ще під час навчання у сільській школі. У 1975 році вони одружилися.

У шлюбі Олександра та Галини Лукашенко народилося двоє синів — Віктор та Дмитро. А ось третій син білоруського диктатора Микола виявився позашлюбним, і хто його мати невідомо.

У ЗМІ писали, що Галина Лукашенко живе у своєму будинку у Рижковичах. Навколо її будинку з’явився високий паркан, який наказав поставити Лукашенку після того, як до газет потрапило фото Галини Лукашенко, на якому вона доїть корову.

Цей знімок із дружиною та коровою дуже розлютив президента Білорусі. Тоді він наказав відібрати у жінки корову, поставити високий паркан навколо її будинку та приставити до неї охорону.

Старший син Олександра Лукашенка — Віктор — має військові звання та обіймає високі посади у політиці Білорусі. Із лютого 2021 року Віктор Лукашенко став президентом Національного олімпійського комітету Білорусі. І того ж 2021 року отримав звання генерал-майора запасу.

Відомо, що у Віктора Лукашенка велика родина — дружина Лілія та четверо дітей — двоє синів та дві доньки.

Середній син Лукашенка – Дмитро – у 2005 році почав керувати президентським спортивним клубом. Організація займається підготовкою спортсменів до участі у міжнародних змаганнях. Він мало дає інтерв’ю і веде непублічний спосіб життя.

Олександр Лукашенко у своїх заявах неодноразово говорив, що бачить своїм наступником на посаді президента Білорусі молодшого позашлюбного сина Миколу. 20-річний юнак не раз з’являвся з батьком-президентом на офіційних заходах та у закордонних поїздках. Він має гарні успіхи у навчанні, і зараз здобуває освіту в Китаї.

Олександру Лукашенку приписують стосунки з багатьма молодими жінками. Однією з його коханок називають лікаря Ірину Абельську. Вона неодноразово супроводжувала президента в його поїздках і часто була поруч із ним.

Більше того, саме Ірину Абельську у Білорусі вважають матір’ю молодшого позашлюбного сина Лукашенка Миколи.

Кар’єра

Відомо, що Олександр Лукашенко працював викладачем історії у рідній сільській школі, але ця робота йому не сподобалася. Пізніше майбутній президент Білорусі з 1975 по 1977 роки служив у прикордонних військах на посаді інструктора політвідділу Західного прикордонного округу, а також у лавах Радянської армії на посаді заступника командира роти з політпраці військової частини.

Після служби в прикордонних військах розпочав трудову діяльність секретарем комітету комсомолу міськхарчоторгу міста Могильова, а 1978 року став відповідальним секретарем Шкловської районної організації Всесоюзного товариства "Знання".

З 1979 року — член КПРС. З 1980 по 1982 рік служив заступником командира танкової роти по політичній частині. У 1982 році призначений заступником голови колгоспу "Ударник" Шкловського району, наступного року — заступником директора комбінату будматеріалів у Шклові, а з 1985 по 1987 рік працював секретарем парткому колгоспу "імені Леніна" Шкловського району.

У березні 1987 року став директором радгоспу "Городець" Шкловського району Могильовської області, а з січня 1988 року одним із перших у Могильовській області почав впроваджувати в радгоспі орендний підряд.

Політична кар’єра

У березні 1989 року балотувався на виборах народних депутатів СРСР по Могилівському виборчому окрузі, але програв.

У березні 1990 року був обраний народним депутатом Верховної Ради Української РСР по Шкловському виборчому округу. Став відомий завдяки своїм критичним виступам проти політичної "верхівки".

У жовтні 1991 року в Мінську відбувся з'їзд оргкомітету зі створення нової демократичної партії, яка зрештою отримала назву Партія народної згоди. Одним зі співголів комітету став Лукашенко. Пізніше, в умовах суперечок і невизначеності, Лукашенко покинув оргкомітет.

У квітні 1993 — липні 1994 року Лукашенко очолював тимчасову комісію Верховної Ради по боротьбі з корупцією. Аж до обрання президентом Білорусії зберігав посаду директора радгоспу "Городець".

Інститут президентства в республіці ввели 1994 року одночасно з ухваленням нової конституції країни. Перші вибори президента відбулися 23 червня 1994 року і за підсумками другого туру перемогу здобув Лукашенко, отримавши підтримку 80,34% виборців. Уже 20 липня 1994 року Олександр Лукашенко вступив на посаду.

У 1996 році за ініціативою Лукашенка до конституції було внесено поправки, які значно розширюють повноваження президента. Незважаючи на протести в країні, референдум щодо зміни конституції відбувся 24 листопада 1996 року і повноваження президента було продовжено до 2001 року.

У 2001 році Лукашенко знову виграє президентські вибори і п’ять років перебуває при владі.

17 жовтня 2004 року в Білорусії відбувся новий референдум, за підсумками якого з конституції було усунуто положення, що обмежує можливість обіймати посаду глави держави більш ніж два терміни поспіль. Результати голосування знову не були визнані Заходом.

На виборах 19 березня 2006 року Лукашенко знову стає президентом Білорусі і так ще чотири рази поспіль — у 2010, 2015, 2020 і 2025 роках.

У 2020 році опозиція організувала в Білорусії масові акції протесту, які переросли у зіткнення зі співробітниками органів правопорядку, але опозицію розігнали. Інаугурація Олександра Лукашенка пройшла 23 вересня 2020 року. Євросоюз, Великобританія, США та Канада не визнали підсумки виборів.

26 січня 2025 року Лукашенко знову переміг на виборах глави держави і отримав 86,82% голосів виборців.

Санкції проти Лукашенка

З самого початку свого президентства Лукашенко розпочав політику, спрямовану проти білоруської опозиції та проти західної допомоги цим силам. Було припинено приватизацію, у державній політиці запанувала риторика відродження СРСР. З цього моменту ОБСЄ почала повідомляти про порушення прав людини в республіці.

1998 року Євросоюз уперше ввів санкції щодо Олександра Лукашенка та низки білоруських чиновників за "порушення прав людини та демократичних процедур".

Після чергової інавгурації Лукашенка 8 квітня 2006 року Євросоюз та США ввели заборону на його в’їзд на свої території, оскільки ці вибори західні країни визнали недемократичними.

У січні 2011 року ЄС знову ввів санкції щодо Білорусії, які передбачали, зокрема, заборону Олександру Лукашенку та його старшим синам в’їзд до країн Євросоюзу та заморожування їхніх банківських рахунків у європейських банках.

2020 року Євросоюз, Великобританія, США та Канада не визнали підсумки чергових виборів і ввели санкції проти президента Білорусії та його оточення, а 2022 року вони були розширені у зв’язку з нападом РФ на територію України.

Проте, враховуючи те, що білоруський лідер уже перебував у списках санкцій, нові обмеження торкнулися секторів білоруської економіки, компаній та офіційних осіб. Обмеження проти Лукашенка діють у ЄС, США, Великій Британії та низці інших країн.

Хобі

Олександр Лукашенко захоплюється лижним спортом та грою у хокей. Також він майстерно грає на баяні.

Крім цього політик любить тварин, але його фаворитом є шпіц на прізвисько "Умка", який не просто живе в будинку Лукашенка, а й буває у нього на роботі та супроводжує його в офіційних та неофіційних візитах.