Величезний об’єкт довго зберігали в таємниці: як працював та що сталося з ядерним щитом СРСР в Україні

У самій гущавині лісів неподалік Чорнобиля височить величезна конструкція, що нагадує антену з фантастичного фільму. Цей об’єкт, відомий як "Дуга", десятиліттями був оповитий завісою найсуворішої секретності. На картах його позначали піонерським табором, а всі, хто намагався наблизитися, ризикували зіткнутися з військовими патрулями. Західні країни лише здогадувалися про його справжнє призначення, а серед конспірологів ходили чутки, що це система глобального шпигунства або пристрій, здатний впливати на людський розум.

Насправді радіолокаційна станція "Дуга" мала попередити про можливість запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Розповідаємо, як вдалося зберігати цей об’єкт у таємниці та як він працював.

Як створювалася "Дуга"

Кінець 1950-х став періодом гострого протистояння СРСР та США. Американці нарощували ядерний потенціал і створювали ракети, здатні досягти радянської території за лічені хвилини. Перед СРСР постало питання: як виявити запуск міжконтинентальних балістичних ракет до того, як вони перетнуть кордони? Потрібно було створити систему, здатну заглядати за горизонт на тисячі кілометрів.

Задовго до цього, ще в 1947 році, радянський вчений Кабанов припустив, що радіохвилі можуть відбиватися від іоносфери Землі й тим самим виявляти об’єкти, що знаходяться за межами прямої видимості. Однак на той момент технічних можливостей для підтвердження теорії не існувало, і проєкт під кодовою назвою "Віяло" закрили, пише Tours2chernobyl.

Але через десятиліття наука зробила крок вперед. Фізик Юхим Штирен та його команда провели розрахунки та довели, що дальність виявлення може досягати від 3 000 до 9 000 кілометрів. В результаті 1 січня 1961 року було підготовлено звіт за проєктом "Дуга-1", а вже в листопаді 1962 року підписано указ про будівництво загоризонтних станцій радіолокацій (ЗГРЛС) під Чорнобилем.

Будівництво грандіозного об’єкту "Дуга-1" розпочалося 1975 року. Чорнобиль обрали не лише через віддаленість від великих міст, а й через можливість приховати будівництво під прикриттям зведення атомної електростанції. Величезна кількість матеріалів та техніки пояснювалася потребами ЧАЕС, а на картах засекречений об’єкт значився як дитячий піонерський табір.

Висота радара "Дуга" складала 150 м, ширина — 750 м. На будівництво об’єкта витратили 150 мільйонів рублів.

Як працювала "Дуга"

"Дуга" запрацювала у 1983 році, і світ дізнався про неї своєрідним способом. У радіоефірі по всій земній кулі зазвучав дивний ритмічний сигнал — стукіт, що нагадує звук дятла. Радіоаматори та військові різних країн фіксували цей загадковий шум, і американці дали йому прізвисько "Російський дятел". Західні аналітики так і не змогли точно визначити природу цих перешкод, а в суспільстві народжувалися найсміливіші гіпотези – аж до теорій про радянську психотронну зброю.

Офіційно існування "Дуги" влада СРСР визнала лише після аварії на Чорнобильській АЕС. Але за кілька років, що станція пропрацювала, вона встигла виявити сотні запусків ракет з території США, включаючи навіть космічні апарати. Здавалося, "Дуга" могла стати найважливішою частиною ядерного щита СРСР.

Але після катастрофи на ЧАЕС 1986 року станцію довелося зупинити, персонал евакуювали. Через рік після кількох марних спроб дезактивації території, найціннішу апаратуру демонтували й вивезли на другу "Дугу".

Сьогодні цей унікальний об’єкт залишається примарою минулого – символом амбіцій, здобутків та трагедій доби холодної війни. 2021 року радіолокаційну станцію "Дуга" у Чорнобилі занесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. До російського вторгнення об’єкт можна було побачити на власні очі під час екскурсії до Чорнобильської зони.