Переговори Трампа і Путіна: чому сподівання на припинення війни марні

Говорячи про перспективи переговорів, покликаних зупинити війну в Україні, передусім слід зазначити, що переговори Трампа і Путіна йтимуть не про встановлення миру, а про припинення вогню. А це абсолютно не тотожні поняття, хоча доволі часто журналісти та політики свідомо чи ненавмисно підміняють ці поняття, розповідаючи про майбутні "мирні переговори".

До переговорів щодо припинення вогню я ставлюся скептично. Для встановлення миру домовленостей між Україною і США замало – адже є ще й країна-агресор Росія. А вона наразі не прагне завершити гостру фази війни, принаймні немає жодних підстав так думати.

Російські окупанти повільно, але щодня просуваються вглиб території України. Економіка Російської Федерації не демонструє падіння – навіть найоптимістичніші для України прогнози свідчать про те, що російська економіка може протриматися ще 2-5 років, відповідно, вона не обвалиться ні завтра, ні за місяць. Крім того, Путіну вдалося прорвати дипломатичну ізоляцію Росії, яку на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну створювала коаліція демократичних країн. Таким чином, у Путіна немає жодних підстав прагнути миру.

Єдине, що може змусити Путіна почати діалог про мир на даному етапі війни, – це сила.

Переважна більшість варіантів "мирних планів" нової американської адміністрації, а їх ми вже наслухалися вдосталь, не передбачає надання або збільшення військової допомоги Україні. Вони всі будуються на тому, що Україна буде змушена погодитися з втратою суверенітету над частиною своїх територій і відмовитися від інтеграції в НАТО. Подібні ідеї точно не на користь Україні, тому і ставлення до них може бути виключно негативним.

Ба більше, якщо зараз за певних умов вдасться домогтися припинення вогню вздовж лінії фронту (хоча й до можливості цього я ставлюся скептично), Росія використає паузу виключно для розбудови та зміцнення власної армії, і росіяни цього не приховують. Адже стратегічної мети Москви не досягнуто.

Крім того, в російській верхівці зрозуміли, до якого катастрофічного стану довів російську армію гад і корупціонер Шойгу. За останні два місяці за ґратами за звинуваченням у корупції опинився 31 високопоставлений чиновник міноборони Росії. Фактично в Росії вибили все оточення Шойгу, крім його першого заступника, який ходить на допити, і самого Шойгу. З Курської області два тижні тому етапували до Москви понад 30 чиновників, яких звинувачують у розкраданні коштів на будівництві фортифікаційних споруд.

Загалом, оточення Путіна переоцінило можливості Росії витримувати корупційне навантаження, яке було протягом останніх 25 років, а тепер усвідомлює, до якої прірви підійшла Росія. І зараз у РФ триває реальний процес покарання "мздоїмців". І це мене не налаштовує на позитив, тому що метою цих дій є посилення армії нашого ворога і російського військово-промислового комплексу.

Разом з тим, я абсолютно переконаний, що в разі припинення активної фази бойових дій керівництво нашої держави продовжуватиме політику мародерства, "великого будівництва" і "мільярда дерев". У результаті цих 3-5 мирних років відмінність у стані збройних сил України і Росії суттєво збільшиться не на нашу користь.

Тож я не бачу об'єктивних передумов для припинення боїв у 2025 році. Навіть початку переговорів цього року складно очікувати, тому що поки що немає навіть предмета розмови. Коли переговори почнуться, знає тільки Ванга.

Утім, початок переговорів зовсім не означає, що припиниться вогонь. Переговори триватимуть невідомо скільки під час активної фази бойових дій. І Путін під час переговорів, навпаки, намагатиметься якомога більше загострити ситуацію і на фронті, і в тилу, і в українському суспільстві. Для цього він задіє всі можливі ресурси, щоб якомога більше послабити Україну. І цей процес уже почався.

Георгій Тука, колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб у 2016-2019 рр., спеціально для Главреда